Розпирає, распір'ать см. Распереть.
Розпирає, распереть що, поставити розпірку, розділити упором. Распереть ніжки столу, розкріпити розніжка. | Розпихати, розштовхувати напором, перти нарізно, противопол. спіраль, здавлювати. Звід розпирає стіни. Замерзлу бочку росперло льодом. | Відмикати, відмикати або відкривати. Распереть замок, шафа. -ся, страдат. Підземна розробка розпирається лісами. Розпирання пор. довгих. розпір м. і розпірка ж. про. дійств. по глаг. | Розпірка, -рочка, що, впираючись обома кінцями, утримує два предмета в роздрібному положенні, не дає їм впасти разом. Розпірки в лісах (при будівництві), іскосіни, для упину. Розпір іноді те саме, горн. | Розпірка сиб. у медвежатников, рід кішки, якірця на короткому чорний; розпірка, закрита чохлом, старим рукавом, подається ведмедю, який закушує її і уражається пальмою, ножем. Розпірний, -рочний, до розпору, в знач. дії относящ. Розпірний невід, астрах. великий, яким ловлять на морських мілинах, вибираючи його в човна. Распорковий, до розпірці, в знач. речі, относящ. Распорістий, распорчівий, сильно розпирає, несуча нарізно (див. Також розпорювати). Распіратель, -ница, распорщік, -щіца, распирающий що. Расперетіца? влад. хвороба від уколу; сар. подагра? вельми сумнівно: ймовірно це расперстіца.
Розпирає несов. перех. разг.-знижуючи. 1) а) БЕЗЛІМ. Тиском, напором зсередини змушувати розширюватися, лунати, розсуватися. б) перен. Відчувати крайню напруженість, переповненість, викликану чимось л. 2) БЕЗЛІМ. Про виникнення надмірної повноти, ожиріння.
Розпирає розпирає, розпирає. Несов. до распереть. Комісію розпирала робота, комісія працювала до четвертого поту. Маяковський. Вгамувати ненадовго туга з'являється знову і розпирає груди з ще більшою силою. Чехов.