(Розмовно-побутової, розмовно-повсякденний, повсякденного спілкування) - один з функц. стилів, але в системі функц.-стильової диференціації літ. мови займає особливе місце, тому що на відміну від інших не пов'язаний з професійною діяльністю людини, використовується тільки в неофіційній сфері спілкування і не вимагає для його застосування спеціального навчання: його опановують з раннього дитинства.
Найяскравіше специфіка Р. с. проявляється в невимушеному безпосередньому спілкуванні, а тому вона тісно пов'язана з усною формою мови. В результаті найбільш використовуваний термін - розмовна мова. Однак Р. с. реалізується не тільки в розм. (Усній) мови і в її стилізації в письмових худож. текстах (стилізована розмовна мова), але і в побутових листах, в тому числі і через Інтернет, в щоденникових записах.
Ряд дослідників розмовної мови (Є. Земська, Е.Н. Ширяєв та ін.) Вважають її особливою мовою, а не одним з функц. стилів. Інші (наприклад, Е.А. Лаптєва) бачать риси розмовної мови в будь-який усній формі мови, протиставляється НЕ розм. і науч. публіц. і інші стилі, а усну і письмову різновид літ. мови в цілому.
Як правило, в Р. с. передаються не тільки думки, а й почуття, звідси його емоційна насиченість (в усній формі насамперед інтонаційна). У ньому широко використовується емоційна лексика, окличні речення, в худож. текстах при стилізації Р. с. - обірвані пропозиції, парцеляції, в пунктуації - тире і крапки.
Р. с. пов'язаний з побутовою сферою життя людини, хоча може і виходити за її межі в рамках неофіційного спілкування. І "побутова наповненість" (зустрічається більш вузький термін - побутово-побутової стиль), а також і принципова неофіційність розм. стилю породжують уявлення про властивою йому розмовної лексики, що розуміється як знижена. Така лексика (аж до окремих жаргонізмів) широко в ньому (і ні в якому іншому, крім ще стилізації Р. с. В худож. Текстах) зустрічається, але не є для Р. с. релевантною, тим більше обов'язковою. Типовіше для нього відсутність книжкової лексики, хоча воно теж не релевантно, тим більше не обов'язково. Релевантна для Р. с. свобода вираження (в межах літературних норм), переважання (особливо в усній формі) неускладнених пропозицій, простих прийменників і спілок, широке використання займенників і часток.