Цивільно-правова відповідальність заснована на принципі повноти відшкодування заподіяної шкоди або збитків. Це означає, що особа, яка завдала шкоди або збитків, за загальним правилом має відшкодувати їх в повному обсязі, включаючи як реальний збиток, так і неодержані доходи (п. 2 ст. 393, абз. 1 п. 1 ст. 1064 ЦК), а в установлених законом випадках - і моральну шкоду. Даний принцип випливає з товарно-грошової природи відносин, регульованих цивільним правом, і зумовлюється верховенством компенсаторно-відновлювальної функції цивільно-правової відповідальності.
Неустойка - це грошова сума, визначена законом або договором на випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язання (п. 1 ст. 330 ЦК).
При стягненні неустойки потерпіла сторона договору доводить лише факт порушення його контрагентом. Не потрібно доводити і обґрунтовувати розмір понесених збитків (що, як правило, є непростою справою) і причинний зв'язок між їх виникненням і діями порушника, а також вину останнього (яка презюмується). Все це полегшує стягнення неустойки і робить її найбільш поширеною мірою відповідальності в договірних відносинах.
Неустойка може являти собою штраф, тобто одноразово стягуються, заздалегідь визначену грошову суму, або пеню - певний відсоток від суми боргу, встановлений на випадок прострочення його виконання і підлягає періодичній сплаті, тобто по суті триває неустойку (наприклад, 0,5% від суми простроченого позики за кожен місяць прострочення). Прийнято також розрізняти договірну неустойку, яка встановлюється письмовою угодою сторін і умови обчислення і застосування якої визначаються виключно на їх розсуд, і законну неустойку, тобто неустойку, встановлену законодавством і застосовується незалежно від угоди сторін (ст. 332 ЦК). Зрозуміло, і законна неустойка стягується лише з ініціативи потерпілої сторони, а якщо вона передбачена диспозитивною нормою закону - то лише остільки, оскільки угодою сторін не передбачено інший її розмір.
Законну неустойку сторони мають право лише збільшити (якщо закон не забороняє цього), але не можуть зменшити. Договірну неустойку сторони мають право змінити своєю угодою як у бік збільшення, так і в бік зменшення. При великому розмірі неустойки вона може бути зменшена судом у разі явної невідповідності її суми з наслідками порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 333 ЦК). Це правило застосовується, зокрема, при стягненні встановлених кредитними договорами неустойок за прострочення повернення банківського кредиту, суми яких нерідко в кілька разів перевищують суму виданого кредиту (наприклад, неустойка в 3% від суми виданого кредиту за кожен день прострочення становить більше 1000% річних, що явно перевищує всі мислимі втрати банку-кредитора).
Як правило, неустойка не покриває всі понесені потерпілим збитки. Тому за ним зберігається право на їх стягнення, однак лише в частині, не покритій неустойкою (абз. 1 п. 1 ст. 394 ЦК), Неустойка, розмір якої зараховується в загальну суму збитків, називається залікової і являє собою загальний, найбільш поширений вид неустойки, що відповідає загальним принципам цивільно-правової відповідальності. Законом або договором можуть бути передбачені виняткові випадки:
- коли за вибором кредитора стягуються або збитки, або неустойка (альтернативна неустойка);
- коли допускається стягнення тільки неустойки і виключається стягнення будь-яких збитків (виключна неустойка);
- коли збитки стягуються в повній сумі понад неустойки (штрафна неустойка) (абз. 2 п. 1 ст. 394 ЦК).
Альтернативна та виняткова неустойки по суті є випадками обмеження розміру відповідальності (коли, наприклад, транспортна організація за неподання перевізних засобів сплачує тільки штраф і не відшкодовує збитки, понесені вантажовідправником) і в силу цього мають винятковий характер. Штрафна неустойка, яка справляється поряд зі збитками, навпаки, розширює його і тому теж повинна становити рідкісний виняток.
В окремих випадках закон може обмежити право на повне відшкодування збитків (п. 1 ст. 400 ЦК). Йдеться або про обмеження відшкодування збитків розмірами реального збитку і виключення з них упущеної вигоди (наприклад, в договорах енергопостачання відповідно до п. 1 ст. 547 ЦК), або про можливість стягнення заздалегідь встановлених сум, головним чином у вигляді штрафів (виняткових неустойок ) (наприклад, в договорах перевезення вантажів і пасажирів відповідно до ст. 793-795 ЦК). Обмеження відповідальності договором використовуються головним чином в підприємницьких відносинах і не допускаються для договорів підприємців з громадянами-споживачами (п. 2 ст. 400 ЦК).
Законом або договором тепер допускається встановлення обов'язку заподіювача шкоди (в позадоговірних відносинах) виплатити потерпілому компенсацію понад установлений законом відшкодування шкоди (абз. 3 п. 1 ст. 1064 ЦК). Таке можливе підвищення розміру відповідальності в деліктних відносинах викликано тим, що розмір відшкодування шкоди в багатьох випадках, наприклад при заподіянні шкоди здоров'ю громадянина, в дійсності майже ніколи не покриває всіх реально понесених потерпілим збитків. Розмір встановленої законом внедоговорной (деліктної) відповідальності зменшенню в принципі не підлягає.
Однак розмір як внедоговорной, так і договірної відповідальності, включаючи суми неустойки і збитків, може бути зменшений в тих випадках, коли збитки або шкоду, заподіяну потерпілому, стали результатом винного поведінки обох сторін правовідносини або виникли у обох сторін. Наприклад, пішохід потрапив під автомобіль в результаті грубого порушення правил переходу вулиці або сталося зіткнення двох автомобілів, водії яких порушили правила руху. Такі ситуації прийнято називати змішаної відповідальністю, або змішаної виною.
Насправді про "змішаної відповідальності", тобто про взаємну відповідальність сторін, можна говорити лише при виникненні у них обох збитків або шкоди, причому в результаті винного поведінки іншого боку, наприклад в разі взаємного заподіяння шкоди джерелами підвищеної небезпеки, зокрема, при зіткненні транспортних засобів. В інших же випадках закон більш точно говорить про вини кредитора або вини потерпілого (п. 1 ст. 404, п. 1 і 2 ст. 1083 ГК), наявність якої стає підставою для відповідного зменшення розміру відповідальності правопорушника. При наявності вини потерпілого (кредитора) відповідальність заподіювача зменшується і в тих випадках, коли він повинен відповідати незалежно від своєї вини (наприклад, в зобов'язаннях щодо здійснення підприємницької діяльності).
15. Порядок і способи створення юридичних осіб.