Жив-був мужик. У нього було два сини, хлопці великі. Став старий із старою радитися:
- Якого б сина оженити нам - Грицька або Лавра?
- одружуємо старшого, - сказала стара. І стали вони сватати за Лавра і засватали йому наречену на саму масницю в іншого села. Дочекалися святий тижні, відсвяткували Масляну. Ось і збирається Лавр разом з братом Грицьком їхати до нареченої. Зібралися, запрягли пару коней, сіли на воза: Лавр, як наречений, за пана, а Гринько за кучера - і поїхали в гості. Тільки виїхали за село, як Лавру захотілося вже срать, так налупілся млинців!
- Брат Грицько! - каже він, - зупини коней.
- Якою ти дурень! Невже ти станеш на своїй землі срать? Потерпи трохи, з'їмо на чуже поле - там вали хоч в усі черево!
Нічого робити, натужився Лавр, терпить - аж в жар його кидає і піт пробиває. Ось і чуже поле.
- Ну, братику, - каже Лавр, - зроби таку ласку, зупини коней, а то несила, до смерті хочу срать! А Грицько у відповідь:
- Якою ти дурний! З тобою пропадеш, чому не сказав, як їхали ми через своє поле: там сміливо б сіл і срал, поки хотів. А тепер сам знаєш: як срать на чужій землі! Ще, чого доброго, який чорт побачить так поб'є нас обох і коней відбере. Ти потерпи трохи, як приїдемо до твого тестя на двір, ти вискочив із воза і прямо в нужник, і сери собі сміливо, а я тим часом коней випряжу.
Сидить Лавр на возі, дметься та кріпиться. Приїхали в село і пустилися до Тестіно двору. Біля самих воріт зустрічає свого майбутнього зятя теща:
- Здрастуй, синку, голубчику! Вже ми тебе давно чекали!
А наречений, не кажучи ні слова, вискочив з воза і прямо в нужник. Теща думала, що зять соромиться, схопила його за руку і каже:
- Що, синку, соромишся? Господь з тобою, не соромиться він, у нас чужих людей ніяких немає, прошу покірно в хату.
Втягла його в хату і посадила за стіл в передньому кутку. Прийшов Лавру не під силу, почав під себе валити і насрати повні штани, сидить на лавці, боїться з місця поворухнутися. Теща-то метушиться: наставила перед гостями закусок, взяла штоф з вином в руки, налила і підносить перший стакан нареченому. Тільки піднявся наречений за склянкою і встав на ноги, як попливло говно вниз по стегнах та в халяви - пішла сморід на всю хату.
Що за причина? Чому смердить? Теща кидається по всіх кутках, дивиться: чи не дітлахи чи де накапостили? Ні, ніде не видно, підходить до гостей:
- Ах, люб'язні мої! У нас на подвір'ї щось не зовсім чисто; може, хто з вас ногою в говно потрапив, встаньте-ка, я подивлюся, чи не заплямований у кого чобіт.
Оглянула стара Грицька - нічого немає, підійшла до Лавру:
- Ну-ка, зятек, ти як приїхав на двір, так і побіг до нужник; не вскочити ти в говно?
Стала його мацати, і тільки доторкнулася переможе колін, всю руку забруднити. Заматюкався вона на нареченого:
- Що ти, з глузду з'їхав, чи що? Біса тобі зробилося! Ти, мабуть, не в гості приїхав, а насміхатися над нами, підла твоя душа! Ще не пив, не їв, а за столом обісрався! Іди ж до біса, будь йому зять, а не нам!
Негайно закликала стара свою дочку і каже:
- Ну, моя дитино люб'язне! Чи не благословляю тебе виходити за цього поганенького засерю, виходь за його брата - ось тобі жених!
Тут Лавра в сторону, а в передній кут посадили Грицька, почали пити, є і прохолоджуватися до самого вечора. Наздогнала ніч, пора і спати лягати. Баба каже гостям:
- Ну, ідіть з Богом спати в новій хаті, а ти, доню, віднеси туди перину та ліжку нареченому; а цього засере нічого не стели, хай на голій лавці валяється!
Ось лягли вони спати: Грицько на перині, а Лавр скорчився на лавці; не спиться йому, все думає, як би помститися братові його глузування. Чує, що Грицько заснув міцно. Він встав з лавки, взяв стіл і тихенько перетягнув його до самих дверей, а сам знову ліг на лавці. У саму північ прокинувся Грицько, встав з перини і йде до вітру прямо до дверей; підійшов, так як вдариться об стіл.
- Що таке? Де ж двері? - думає він.
Вернувся назад, давай шукати: куди не поткнеться - все стіни. Куди ж двері-то поділися? А срать так закортіло йому, хоч помирай! Що робити? Сів біля столу і насрати таку купу, що на лопату не понесеш. Насрати і задумався:
- Справа щось негаразд, треба говно до ранку прибрати!
Подивився кругом і побачив в стіні велику щілину; як ляпне - в щілину не потрапив, а прямо в стіну; говно відвалилося назад да прямо йому в рило. Втер Грицько руками, забрав ще прігоршь, кинув в інший раз - знову те ж саме. І стіни вимазав, і себе самого забруднити. Треба вмитися: став шукати води; шукав-шукав і намацав в печі чавун з червоною фарбою, що яйця до свята фарбують; витягнув і став умивати руки і голову: «Ну, тепер добре буде!» Ліг Грицько спати, і тільки заснув, брат його взяв потихеньку стіл і переніс на старе місце. Стало зовсім світати; прийшла наречена нареченого будити.
- Вставай, серденько, - каже вона, - вже сніданок готовий.
Так як глянула на нього і бачить, що наречений рожею на риса скидається, злякалася і побігла геть. Прибігла до матері, а сама-то розливається.
- Що ти плачеш? - питає мати.
- Як же мені не плакати? Адже я зовсім пропала: спробуй-но сама подивися, що у нас в новій щось хаті робиться!
- А що робиться? Там наречений твій з братом.
- Який жених? Це чорт, а не жених!
Пішли всі троє: батько, мати і наречена в хату, де наречений спав; тільки увійшли - наречений побачив їх і посміхається з радості: одні зуби біліють, а обличчя все синє - справжній біс. Вони вибігли геть. Старий замкнув хату міцно і пішов до попа:
- Піди, батюшка, освяти у нас нову хату та вижени звідти нечисту силу: завелася-таки клята!
- Як, світло, у тебе чорти завелися? Так я, світло, чортів-то сам боюся!
- Не бійся, батюшка, у мене є кобила: коли що трапиться, сідай на неї верхи і їдь; так не то що чорт - птах не зловить!
- Ну, світло, так і бути, піду виганяти нечисту силу, тільки щоб кобила була моя!
- Ваша, батюшка, ваша! - каже мужик, а сам йому кланяється.
Поп пішов до хати, захопив з собою дячка і паламаря, вбрався в ризу, взяв в руки кадильницю з вогнем, посипав ладаном; ходять вони колом хати і співають:
- Бач, - думає Грицько, - поп ходить з хрестом; стану біля дверей, нерівно увійде в хату, так попрошу у нього благословення.
Став біля дверей і чекає. Поп обійшов кругом хати три рази, підступив до дверей, і тільки відчинив так зробив крок за поріг - Грицько і простягнув до нього свою синю руку. Поп як кинеться назад, та на кобилу верхи, і давай шмагати її по боках кадильницею за місце батога. Кобила помчала щодуху, а поп знай її з боків підсмажує, та якось махнув і потрапив їй ненароком під хвіст гарячим, кобила ще дужче понесла, б'є задом і передом, спіткнулася і грянув додолу; поп через неї стрімголов, зломив собі голову і здох. А женихи-дурні повернулися себе додому ні з чим.