Жили-були лисиця та заєць. У лисиці була хатка крижана, у зайця - луб'яна.
Прийшла весна красна - у лисиці хатинка розтанула, а у зайця варто по-старому.
Ось лисиця і попросилася у нього переночувати, та його з хатинки і вигнала. Йде дорo гой зайчик, плаче. Йому назустріч собака:
- Гав, тяф, тяф! Що, зайчик, плачеш?
- Як мені не плакати? Була у мене хатинка луб'яна, а у лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати, та мене і вигнала.
- Чи не плач, зайчик! Я твоєму горю допоможу.
Підійшли вони до избенке. Собака забрехала:
- Гав, тяф, тяф! Піди, лисиця, геть!
А лисиця їм з печі:
- Як вискочу, як вистрибну, підуть клаптики по закутках!
Собака злякалася і втекла.
Зайчик знову йде дорo гой, плаче. Йому назустріч ведмідь:
- Про що, зайчик, плачеш?
- Як мені не плакати? Була у мене хатинка луб'яна, а у лисиці крижана. Попросилася вона ночувати, та мене і вигнала.
- Не плач, я твоєму горю допоможу.
- Ні, не допоможеш. Собака гнав - не вигнав, і тобі не вигнати.
Підійшли вони до избенке. Ведмідь як закричить:
А лисиця їм з печі:
- Як вискочу, як вистрибну, підуть клаптики по закутках!
Ведмідь злякався і втік.
Йде знову зайчик. Йому назустріч бик:
- Що, зайчик, плачеш?
- Як мені не плакати? Була у мене хатинка луб'яна, а у лисиці крижана. Попросилася вона ночувати, та мене і вигнала.
- Підемо, я твоєму горю допоможу.
- Ні, бик, не допоможеш. Собака гнав - не вигнав, ведмідь гнав - не вигнав, і тобі не вигнати.
Підійшли вони до избенке. Бик як заревів:
А лисиця їм з печі:
- Як вискочу, як вистрибну, підуть клаптики по закутках!
Бик злякався і втік.
Йде знову зайчик дорo гой, плаче ще дужче. Йому назустріч півень з косою:
- Ку-ка-річку! Про що, зайчик, плачеш?
- Як мені не плакати? Була у мене хатинка луб'яна, а у лисиці крижана. Попросилася вона ночувати, та мене і вигнала.
- Підемо, я твоєму горю допоможу.
- Ні, півень, не допоможеш. Собака гнав - не вигнав, ведмідь гнав - не вигнав, бик гнав - не вигнав, і тобі не вигнати.
Підійшли вони до избенке. Півень лапами затупотів, крилами забив:
- Ку-ку-рі-ку! Іду на п'ятах,
Несу косу на плечах,
Хочу лисицю посe чи,
Злазь, лисиця, з пe чи,
Лисиця почула, злякалася і каже:
А жителі села були труси. Вони самі приносили йому своїх курей і свиней: - З'їжте, пан Корморан! - На здоров'я, пан Корморан! - Чи не бажаєте ще, пан Корморан? І кланялися йому до землі. Незабаром Корморан так розтовстів і запишався, що вже перестав виходити на дорогу; валявся весь день в печері і кликав до себе кожного, кого хотів проковтнути: - Ей ти, дідок, йди-но сюди, та жвавіше, я тебе зараз з'їм!