«Свята ніч, свята ніч ...
Так непомірно щастя ... »
- вторить їй Ромео.
З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підкоряючись поглинула їх кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворень-жаются в навчених вищим досвідом людей.
Їх повіреними стають монах брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниця Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. В келії брата Лорен-цо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.
Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися.
Обмін їдкими образливими перерваний приходом Ромео. «Відчепіться! Ось мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сутність почуттів моїх до тебе вся виразність у слові: ти Мерза-вець ». Однак гордій Ромео не вистачає у відповідь за шпагу, він лише говорить Тібальт, що той помиляється. Адже після вінчання з Джу-льеттой він вважає Тібальта своїм родичем, майже братом! Але ніхто цього ще не знає. А Тибальт продовжує знущання, поки не втручається оскаженілий Меркуціо:
«Боягузлива, зневажена по-корность!
Я кров'ю повинен змити її ганьба! »
Вони б'ються на шпа-Гах. Ромео в жаху від того, що відбувається кидається між ними, і в цю хвилину Тібальт з-під його руки спритно завдає удар Меркуціо, а потім швидко ховається зі своїми спільниками. Меркуціо умира-ет на руках у Ромео. Останні слова, які він шепоче: «Чума візьми сімейства ваші обидва!»
Ромео вражений. Він втратив кращого друга. Мало того, він поні-томить, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий їм, Ромео, коли захищав його честь ... «Завдяки тобі, Джульєтта, стаю я занадто м'який ...» - бурмоче Ромео в пориві каяття, гіркоти і люті. В цю мить на площі знову з'являється Тібальт. Оголивши шпагу, Ромео налітає на нього в «огненнооком гніві». Вони б'ються мовчки і несамовито. Через кілька секунд Тібальт падає Мерт-вим. Бенволио в страху велить Ромео терміново бігти. Він каже, що смерть Тібальта на поєдинку буде розцінена як вбивство і Ромео загрожує страта. Ромео йде, пригнічений всім що відбувалося, а пло-ща заповнюють обурені городяни. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на вигнанні - в іншому випадку його чекає смерть.
Джульєтта дізнається про страшну новину від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим не менше непохитна у виправданні Ромео.
«Дружина ль засуджувати мене?
Бідний чоловік, де добре тобі почути слово,
Коли його не скаже і дружина на третій годині шлюбу ... »
Ромео в цю мить похмуро вислуховує поради брата Лоренцо. Той переконує юнака сховатися, підкорившись закону, поки йому не буде даровано прощення. Він обіцяє регулярно посилати Ромео листи. Ромео в відчай, вигнання для нього - та ж смерть. Він знемагає від туги за Джульєтті. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він потай пробирається в її кімнату. Трелі жа-воронка на світанку сповіщають закоханих, що їм пора розлучатися. Вони ніяк не можуть відірватися один від одного, бліді, охоплений майбутньої розлукою і тривожними передчуттями. Нарешті Джульєтта сама вмовляє Ромео піти, боячись за його життя.
Ввійшла в спальню дочки леді Калулетті застає Джульєтту в сльозах і пояснює це горем через смерть Тібальта. Звістка, кото-рої повідомляє мати, змушує Джульєтту похолодеть: граф Паріс то-РОПИТ з весіллям, і батько вже прийняв рішення про вінчання на наступний день. Дівчина благає батьків почекати, але ті неодмінно-клонів. Або негайна весілля з Парісом - або «тобі тоді я більше не батько». Годувальниця після відходу батьків вмовляє Джу-льетту не переживати: «Твій новий шлюб затьмарить своїми вигодами перший ...» «Амінь!» - зауважує у відповідь Джульєтта. З цієї хвилини в годувальниці вона бачить вже не одного, а ворога. Залишається єдина людина, кому ще може вона довіряти, - брат Лоренцо.
«І якщо не допоможе мені монах,
Є засіб померти в моїх руках ».
«Всьому кінець! Надії більше немає! »- мляво каже Джульєтта, коли залишається наодинці з ченцем. На відміну від годували-ці Аоренцо не втішає її - він розуміє безвихідне становище де-Вушка. Всім серцем співчуваючи їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба прикинутися покірною волі батька, готуватися до весілля, а ввечері прийняти чудодійний рас-твор. Після цього вона повинна зануритися в стан, нагадую-ний смерть, яке триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребе в фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде до моменту її пробудження, і вони зможуть зникнути до кращої пори ...
«Ось вихід, якщо ти не оробеешь
Або не сплутаєш чого-небудь »,
- укладає чернець, приховуючи небезпеки цього таємного плану. «Дай склянку мені! Не говори про страх », - про-розриву його Джульєтта. Окрилена новою надією, вона йде з флаконом розчину.
У будинку Капулетті готуються до весілля. Батьки щасливі, що дочка більше не упирається. Годувальниця і мати ніжно прощаються з нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним поступ-ком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дія буде іншим, ніж він обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше - залишиться жива, але втратить розум від страху? І все-таки, не вагаючись, вона виші-кість флакон до дна.
Вранці будинок оголошує несамовитий крик годувальниці: «Джульєтта по-мерла! Вона померла! »Дом охоплює сум'яття і жах. Сумнівів бути не може - Джульєтта мертва. Вона лежить в ліжку в весіль-ном вбранні, заклякла, без кровинки в обличчі. Паріс, як всі про-чие, пригнічений страшною звісткою. Музиканти, запрошені грати на весіллі, ще ніяково топчуться, чекаючи наказів, але нещасна родина вже занурюється в невтішний траур. Прийшовши Лоренцо вироб-носить слова співчуття близьким і нагадує, що покійницю пора нести на цвинтар.
... «Я бачив сон: до мене дружина з'явилася.
А я був мертвий і, Мерт-вий, спостерігав.
І раптом від жарких губ її я ожив ... »
- Ромео, ко-торий ховається в Мантуї, ще не підозрює, яким пророчим виявиться це бачення. Поки він нічого не відає про те, що трапилося у Вероні, а лише, спалюється нетерпінням, чекає звісток від монаха. Ра-то посильного з'являється слуга Ромео Балтазар. Юнак кидається до нього з розпитуваннями і - о горе! - дізнається жахливу звістку про смерть Джульєтти. Він віддає команду запрягати коней і обіцяє: «Джу-льетта, ми сьогодні будемо разом». У місцевого аптекаря він вимагає самого страшного і швидкого отрути і за п'ятдесят дукатів отримує по-рошок -
«В будь-яку рідину всипте,
І будь в вас сили за двадцатерих,
Один ковток укладе вас миттєво ».
В цей самий час брат Лоренцо переживає не менший жах. До нього повертається чернець, якого Лоренцо посилав в Мантуї з таємним листом. Виявляється, фатальна випадковість не дозволила ви-конати доручення: чернець був замкнений в домі з нагоди чумного ка-рантіна, так як його товариш перед тим доглядав за хворими.
Остання сцена відбувається в гробниці родини Калулетті. Тут, поруч з Тибальтом, тільки що поклали в усипальниці мертву Джульєтту. Затримався біля труни нареченої Паріс закидає Джу-льетту квітами. Почувши шерех, він ховається. З'являється Ромео з слугою. Він віддає Балтазару лист до батька і відсилає його, а сам ломом відкриває склеп. У цей момент Паріс виступає з укриття. Він перегороджує Ромео шлях, загрожує йому арештом і стратою. Ромео просить його піти добром і «не спокушати божевільного». Паріс наполягає на арешті. Починається поєдинок. Паж Паріса в страху кидається за допомогою. Паріс гине від шпаги Ромео і перед смертю просить внести його в склеп до Джульєтти. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти, Він вражений, що в труні вона виглядає як жива і так само прекрасна. Проклинаючи злі сили, що забрали це здійснений-нейшее із земних створінь, він цілує Джульєтту в останній раз і зі словами «П'ю за тебе, любов!» Випиває отруту.
Лоренцо запізнюється на якусь мить, але він вже не в силах очіку-вить юнака. Він встигає якраз до пробудження Джульєтти. Уви-дів ченця, вона негайно запитує, де її чоловік, і запевняє, що все добре пам'ятає і відчуває себе бадьорою і здоровою. Лорен-цо, боячись сказати їй страшну правду, квапить її покинути склеп. Джульєтта не чує його слів. Побачивши мертвого Ромео, вона думає лише про те, як швидше померти самій. Вона нарікає, що Ромео один випив всю отруту. Зате поруч з ним лежить кинджал. Пора. Тим більше що зовні вже чути голоси сторожів. І дівчина встромляє собі в груди кинджал.
Що увійшли в усипальницю знайшли мертвих Паріса і Ромео, а поряд з ними ще теплу Джульєтту. Що дав волю сльозам Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі і Капулетті, забувши про старі чвари, протягнули руки один одному, безутішно опла-киваючи мертвих дітей. Вирішено було поставити на їх могилах по золо-тієї статуї.
Але, як вірно помітив князь, все одно повість про Ромео і Джу-льетте залишиться сумніше на світі ...
Поділіться на сторінці