Монтеккі: З золота їй статую поставлю. Поки Верона носить це ім'я, не буде статуї цінніше, ніж пам'ятник Джульєтти вірною, в ній.
Капулетті: Ромео статую поставлю поруч. адже обидва нашим погублю розладами.
У сучасній Вероні існують і ретельно зберігаються місця, що нагадують про історію шекспірівських закоханих. У числі середньовічних споруд були виявлені дві будівлі, ймовірно належали в 13 столітті відомим Веронський сім'ям Монтіколі (Монтеккі) і Даль Каппелло (Капулетті). На віа Арку Скалигер розташований кілька застарілий, але значний, старовинний палац, який здавна вважається в народі Будинком Ромео- "Casa di Romeo". Оглянути його можна тільки з зовнішньої сторони.
Всередині це будова, що було раніше більш протяжним, має гарний дворик з арочної галереєю. Зовнішня зубчаста стіна говорить про те, що будинок використовувався ще і як фортеця. У 12-13 століттях у Вероні багато впливових сім'ї мали подібні укріплені володіння, так як в місті раз у раз спалахували міжусобні зіткнення внаслідок боротьби угруповань гвельфів і гібелінів.
З кінця 12 століття рід Монтіколі / Монтеккі був одним з наймогутніших в Вероні. Коли в 1207 році їх політичні противники Сан Боніфачо (союзниками яких вважають Даль Каппелло) взяли гору в жорстокій боротьбі двох угруповань, Монтіколі
У 1972 році, у внутрішньому дворику Будинку Джульєтти, була встановлена бронзова фігура героїні (дар від Lion's Club), створена Веронський скульптором Нерео Костантіні (в розділі Мистецтво ви дізнаєтеся, хто позував майстру). Позаду неї росте фігове дерево. Вважається, що дотик до статуї приносить удачу в любові. Туристи, яких тут буває багато в будь-який час року, відполірували до блиску деякі частини пам'ятника, особливо, праву грудь бідної дівчини. Нам цей звичай здається не цілком коректним, тому ми самі, відвідуючи дворик Джульєтти, лише злегка доторкається до її бронзової руки, до чого і інших закликаємо. Сам Шекспір немов підказує нам вустами героїні: "Є руки у святих: їх може, вірно, торкнутися пілігрим рукою своєю". І правда, якщо вдуматися в суть образу Джульєтти, то пам'ятник покликаний увічнювати таке її якість як відданість єдиному коханому. А виходить так, що груди дівчини, ціною життя "вірність зберегла свято". невпинно піддається свого роду осквернення. Бідна нерозділене Джульєтта.
У дворик, на місці якого колись міг би бути сад Капулетті, виходить невеликий мармуровий балкон - знаменитий балкон Ромео і Джульєтти. Відомо, що втрачений шекспірівський театр Глобус був заново відбудований в Лондоні років 10 назад. Балкон, який ми бачимо сьогодні в Вероні, є реконструкцією, здійсненої в 1930-х роках. Питання про те, чи перебував згадується в легенді балкон в цьому або в будь-якому іншому місці даного середньовічного будови, залишається відкритим. Нинішній вельми успішно служить заміною того, що міг бути тут століття тому - адже будівля переходило від власника до власника і частково змінювало свій зовнішній вигляд протягом довгого часу (нагадаємо, що зникла навіть така значна його деталь як вежа). Для створення фронтальної стінки балкона була використана справжня різьблена плита 14 століття (можливо, колись вона була частиною стародавнього саркофага) бічні стінки також зроблені з старовинного матеріалу.
". І все ж була я в житті не даремно:
Я для його любові не вмерла.
Тут, в тиші цвинтарної алеї,
Де тільки вітер віє в півсні,
Все говорить про щастя і весни.
Сонет любові на старому мавзолеї
Звучить безсмертної сумом про мене,
А небеса синіють уздовж алеї. "
Іван Бунін, "Епітафія", 1902
. It was not vain - my presence in the life:
As I am still alive for him in love.
Here, in the silent cemetery alley,
Where only th'wind blows lightly like in dream,
Each thing tells you about joy and spring.
Love sonnet on the ancient mausoleum
Sounds in the timeless memory of me,
The clear skies show blue along the alley.
Ivan Bunin, Epitaph, (translated by Olga Nikolaeva)
На відміну від околиць будинку Капулетті, завжди галасливих і багатолюдних, місце, де розташована крипта з гробницею Джульєтти - Tomba di Giulietta -. зустрічає відчуттям спокою. Це предмет давнього поклоніння романтиків. Увита зеленню алея - пергола - веде до небагатьох збережених будівель стародавнього монастиря, заснованого орденом мінорітов (францисканців) в 1230 році, коли була зведена церква на честь Святого Франциска Ассизького, який відвідав ці місця.
Згідно з легендою в монастирі Сан Франческо відбувалося таємне вінчання Ромео і Джульєтти, і тут же вони були поховані. "Це був той храм поблизу фортечних будівель, де монахи тоді перебували, але пізніше, невідомо чому, вони їх залишили, хоча там бував сам святий Франческо, і оселилися біля Сан Дзено, на місці, що іменується нині Сан Бернардіно. Біля стін храму з зовнішньої сторони тоді стояли кам'яні склепи, як це можна часто побачити в інших місцях поблизу церков. Один з них був древній усипальницею всього роду Каппеллетти, і там лежала прекрасна Джульєтта "(новела Луїджі Так Порто, 1524).
Справді, монастир, що виріс на цьому місці навколо церкви San Francesco al Corso, був покинутий францисканськими ченцями приблизно років через сорок після його заснування. Але, мабуть, це сталося раніше, ніж позначено в художній версії Так Порто, приурочений дію своєї новели до 1302 році. В цей час монастирський комплекс вже займав Мантуанський Орден Сан Марко, що складався одночасно з ченців і черниць, який з плином років ставав більш нечисленним. Коли до 1336 року в його межах залишилося лише кілька черниць, вони взяли Бенедіктінскій обітницю. В середині 16 століття монастир перейшов до ордену, відомому як "Францисканські сестри".
фінал поеми Артура Брука (1562)
Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти
(Переклад Ольги Ніколаєвої)
Після важливого опису Далла Корте, наступні два століття не залишили майже ніяких значних згадок про Гробниці, або ж вони поки не виявлені. Відомо тільки, що саркофаг якимось чином вцілів після того, що сталося в 1624 році вибуху в прилеглому сховище військового спорядження. Цей потужний вибух зруйнував церкву Сан Франческо, яку відновили рік по тому. Період відносного затишшя пристрастей навколо злощасної Гробниці змінився в пору розквіту Романтизму 19 століття справжнім паломництвом до легендарного місця поховання прославленої Шекспіром люблячої пари. У виданому в 1807 році і став культовим романі "Корінна, або Італія" Жермени де Сталь згадується: "Трагедія про Ромео і Джульєтту написана на італійський сюжет; дія відбувається у Вероні, де і понині показують гробницю двох закоханих." Поезія кликала мандрівників до Верони, до руїн старого монастиря капуцинів (гілка францисканців), яке ховало останній притулок коханих. Це явище зафіксовано в 1820 році в документах італійського історика Джамбаттисти Так Персико.
