Допоміжні предмети, як то: батоги, камчи, нагайки при певних обставинах можуть заміщати зброю. Особливо це відноситься до батоги і нагайки, які можуть бути використані як зброя нападу і захисту вершника. Слід зазначити, що використання нагайки козаками спостерігається не тільки при виділенні ними поліцейських функцій на мітингах і демонстраціях, але і на полюванні, в бою, при самозахисті про що красномовно свідчить ген. Шкуро в «Записках білого партизана», в змагальній практиці. Нагайка - нагайськую або татарська батіг, складається з темляка, прапорця, пужалном (розпуск і комель), з'єднувального кільця, іноді на кінці пужалном (хлисті) прилаштовують кишеню для пульки або грузика.
Носіння здійснювалося за поясом, за чоботом, на руці. Вперше на території Дона використання батогів археологічно простежується у скіфських племен в VI - IV ст. до н.е. що відображено в легендарній історії Геродота про битву скіфів з нащадками сліпих рабів, де батоги зіграли вирішальну роль в досягненні перемоги.
У євразійських народів, батіг часто фігурує в епосі як зброя героя, спосіб демонстрації його сили перед поєдинком, як міротворящій предмет (вдарив він по землі батогом - пролягла бурхлива річка). Козаки, за зауваженням П. Н. Краснова, використовували нагайки при кінних змаганнях, що нагадують жіланач Чабиш киргизів, які полягали в тому, щоб ударом нагайки вибити противника з сідла. Козачат, під час «домашніх ігор», привчали рубати на скаку солом'яне опудало нагайкою або батогом. З етнографічних свідчень і епосу кочових народів відома ціла система спеціальних ударів батогом. Удари наносилися в особливо чуттєві місця, щоб паралізувати дії противника: в руку, вище ліктя, шию, в зап'ясті, колінну чашечку. У бою били по голові. Подібні удари в повсякденному житті відпрацьовувалися в ході кінного переслідування звіра на полюванні, при випасі і охорони стад. Батіг в умілих руках перетворювалася в страшну зброю. І сьогодні одним ударом досвідчений кінний пастух може перебити хребет вовку. Зазвичай нагайка з навантаженням на кінці пужалном називалася «волкобоем». Цікаво відзначити і види її пристрою. Так, В. Даль пише про нагайкою, в рукоять якої вставлявся ніж.
Робота нагайкою часто була оперативніше роботи зброєю; з іншого боку нагайка в роботі нагадувала роботу шашкою або летючим кистенем. Обеззброєння противника здійснювалося з використанням ударів по кінцівках і особі, а звідси і пови¬шенное вимога до сили, спритності і точності удару.
Вага нагайки передбачає вільну стійку, чимось нагадує фехтувальну стійку з шашкою або ножем. Тіло розслаблене, груди розгорнута, трохи поданий вперед таз, одна нога (права) ви¬ставлена вперед, в положення стійкого кроку. Рука з нагайкою по¬дана вперед, пужално вільно звисає вниз Також руку з нагайкою можна прибрати за попереду стоїть ногу, щоб її не було видно противнику.
Всі удари можуть бути кистьові, ліктьові, з плеча. Точкових ударів в дистанції ближнього бою виконуються чорний нагайки, причому дії такі ж, як і збройної ножем рукою. Удари в нагаечном бою не завдають «аби куди», а в зазначені больові місця. Пересування виконуються в манері гойдка (погойдуванням корпусу) або наскоком. Для розвитку і закріплення навички, хороший танець з нагайкою, ламання корпусу і рух пужалном за вільною траєкторією (комбінації вісімок і ударів).
На домашні ігри виносяться наступні залікові упражне¬нія.
1.Работа нагайкою на швидкість обертання навколо себе по різних траєкторіях з перехопленнями під танкову музику.
2.Удар по пучках соломи, закріпленим на манер лози, в шаховому порядку. На ходу і біжу їх слід перебити.
3.Удари на точність по лежачим на різній висоті предметів. Наприклад, м'ячики на жердинах, можливий варіант з пляшками.
Share this:
Сподобалося це:
Навігація по публікаціям
Вельми корисний матеріал! Вас дякує «Козачий Донбас»
Вас дякує «Козачий Донбас»
Дякую за цікаву статтю. Любо!
Чому ноги стоять? Вправа повинна задіяти і ноги.
А запитай його, попросили покриття біля камери, він і покрутив, звичайно потрібно пританцьовувати :)