Серед композиційних закономірностей виділяють особливу групу засобів, які називаються «ритмічні і метричні ряди».
Ритмом називають закономірне чергування елементів в часі і просторі. Ритм - найбільш універсальний засіб побудови художньої форми. Він застосовується не тільки в архітектурної композиції, а й у всіх інших видах мистецтва. Оскільки архітектура - мистецтво просторове, закономірності повтору повинні ставитися не тільки до обсягів і елементам споруди, а й до просторових інтервалах між ними. В ОПК розрізняють закономірний і вільний ритм. В останньому випадку характеристики зміни елементів не носять жорсткого «математичного» характеру.
Окремий випадок ритму, який використовує тільки закономірність суворого повтору, носить назву «метр». Метричний ряд грає важливу роль в реальних просторових ситуаціях: створюючи своєрідну «лінійку» з рівними відрізками, він дає можливість більш точної візуальної оцінки відстані, нівелює перспективний ефект і полегшує орієнтацію в цьому просторі. Принципи метричної та ритмічної організації (в тому числі і приклади вільного ритму) наведені на рис. I.8. Зверніть увагу, що ефект перспективи візуально створює ритмічне враження від метричного ряду (рис. I.8. А-г). На рис. I.8-б добре видно метричний ряду з просторових елементів (арочні отвори) в поєднанні з рядом потужних опор. Мал. 8-в дає уявлення про використання метричних і ритмічних рядів при вирішенні фасаду будівлі. Складки на рис. I.8-д - приклад природного вільного ритму.
Мал. I.8. Ритмічні і метричні ряди:
а) Парфенон, Афіни; б) Акведук, Сеговія; в) фрагмент фасаду собору Нотр-Дам, Париж; г) метричний ряд в інтер'єрі храму Амона, Карнак; д) складки на тканині - приклад вільного ритму.
Пропорціональність - один з найважливіших методів побудови гармонійної архітектурної форми. Слово пропорція (лат. Proportio) означає спів-розмірність, співвідносячи-шення частин між собою (древні греки використовували слово аналогія - подібність, маючи на увазі подібність частин, що складають ціле, один одному і всьому цілому). Поняття пропор-ції вживається в трьох основних значеннях.
Перше означає співвідношення основних параметрів форми (довжина, ширина, висота). Саме це значення мають на увазі, коли говорять про пропорції будь-якої окремо взятої речі, в т.ч. будівлі. Пропорція тут характеризує об'єкт як ціле, становить основу його образу, статичного (наприклад, куб) або динамічного (витягнута призма).
Друге значення - рівність відносин кількісної міри, в математичній формі записується як а / в = c / d. Таке значення поняття "пропорція" використовується в переважній більшості робіт, присвячених проблемі пропорцій в архітектурі. Найбільш поширеним в архітектурі прикладом є утворення форми на основі подібних прямокутників, діагоналі яких або паралельні (пряма пропорція), або перпендикулярні (зворотна пропорція) (див. Рис. I.9).
Мал. I.9. Створення прямих а) і зворотних б) пропорційних відносин з використанням паралельних і перпендикулярних діагоналей прямокутників.
В третьому. більш загальному сенсі, під пропорцією в архітектурі розуміють будь-яку закономірність у співвідношеннях величин, яка пов'язує окремі частини і параметри форми в єдине ціле.
Види пропорційних відносин. У теорії і практиці архітектури найбільш відомі арифметична гармонійна і геометрична прогресії.
Арифметична прогресія виражається рядом чисел, в якому кожне наступне число більше попереднього на одну і ту ж величину (найпростіший приклад - натуральний ряд 0, 1, 2, 3, 4, 5 і т.д.), образом якого може служити звичайна мірна лінійка . Гармонійна прогресія - це ряд чисел зворотних ряду чисел арифметичної прогресії, наприклад: 1/2, 1/3, 1/4, 1/5, 1/6, 1/7. Вона лежить також і в основі музичного ладу.
Геометрична прогресія є ряд чисел, в ко-тором кожне наступне число більше (або менше) попереднього в одне і те ж число раз. Наприклад: 1, 2, 4, 8, 16. 1, 1/2, 1/4, 1/8, l / l6. Відношення між сусід-ними членами геометричного ря-да на всій його довжині залишається постійним.
Адитивні ряди побудовані на підсумовуванні чисел. Особливо важливий ряд Фібоначчі (1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34.), кожний наступний член якого, починаючи з 3-го, дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між суміжними членами такого ряду в межі прагне, до величини «золотого перетину» (1,618 ...). Термін "золотий перетин" був введений Леонардо да Вінчі для відомого ще піфагорійцям ділення відрізка в так званому "крайньому і середньому відношенні", при якому велика його частина є середньою пропорційною між усім відрізком і меншою частиною. Якщо довжину відрізка прийняти за одиницю, то його частини будуть виражатися ірраціональними числами х = 0,618 ..., а - х = 0,382. На основі цих чисел може бути отриманий геометричний ряд. - 0,146 - 0,236 - 0,382 - 0,618 - 1 - 1,618 - 2,618 - 4,236 - 6,854 -. виявляється при розгляді самого широкого кола явищ природи, мистецтва і архітектури. Золотий перетин називають "божественної пропорцією" і вважають універсальною закономірністю Його висловлюють зазвичай числом 1,618 або зворотним йому числом 0,618, для яких прийняті символи Ф і 1 / Ф. Геометричний спосіб поділу відрізка в «золотому перетині» наведено на рис. I.10. Він полягає в наступному. У двох суміжних квадратах проводиться діагональ (AE). Далі з т. E радіусом, рівним EC виконується дуга до перетину з діагоналлю (т. D). Після цього з т. A радіусом AD проводиться дуга до перетину з горизонталлю (т. B). Отримана т. B ділить відрізок АC стосовно золотого перетину, тобто АВ / BС = Ф.
Мал. I.10. Геометричний спосіб побудови «золотого перетину».