Рішучість виражається в здатності людини приймати самостійні відповідальні рішення і неухильно проводити їх в діях, пов'язаних з труднощами або небезпеками.
У важких умовах слабовільний людина губиться, його починають охоплювати сумніви, коливання, він охоплений страхом, як би не зробити тієї чи іншої помилки; йому хочеться зняти з себе відповідальність за прийняте рішення, отримати додаткове підтвердження правильності своїх дій від кого-небудь з боку; внаслідок коливань він нічого не в змозі робити. Інакше надходить рішуча людина: він самостійно приймає рішення і діє.
Рішучість передбачає неухильне проведення в життя прийнятого рішення. Коли рішення прийнято, воно проводиться в життя швидко, без вагань, твердо, впевнено, сміливо, послідовно. Людина, яка не здійснює прийнятих ним рішень, не володіє рішучістю. Щоб виявити таку рішучість, необхідні знання засобів для досягнення поставленої мети і повна впевненість в їх придатності. Рішучість не може бути вихована поза практичного оволодіння засобами для досягнення поставлених цілей.
Для розвитку рішучості важливо з раннього дитинства привчати дітей до прояву зусиль в досягненні щодо важких цілей. Не можна розвивати рішучість у дитини, якщо він захищається від будь-яких труднощів і небезпек, якщо дорослі усувають з його шляху найменші перешкоди.
Заходи по вихованню рішучості можуть бути різні за своїм змістом і характером, проте всі вони повинні відповідати таким вимогам:
- Необхідно якомога частіше практикуватися в прийнятті самостійних рішень і в самостійному виборі засобів для їх виконання.
- Обрані для виховання рішучості завдання повинні бути у всіх випадках посильними, проте досить складними, щоб вихованці діяли не тільки самостійно, але і долаючи сумніви і побоювання.
- Ці завдання повинні повторюватися достатню кількість разів, щоб вихованець міг набути необхідного досвіду в даній дії.
- Особливе значення при цьому має навик в подоланні власних коливань і нерішучості при виконанні небезпечних і складних дій.
- Величезну роль у вихованні рішучості грає успіх початого дії, який створює відчуття впевненості в своїх силах. Навпаки, неуспіх спроби самостійно вирішити поставлену задачу зміцнює почуття нерішучості.
Одним з кращих засобів для розвитку рішучості є систематичні заняття фізичними вправами і спортом, оскільки в цих заняттях необхідно робити самостійні дії власними силами і засобами в боротьбі з подоланням складних, а іноді й небезпечних перешкод.
Фізичні вправи при цьому мають подвійне значення: а) з їх допомогою вихованці опановують здатністю руху в найрізноманітніших її проявах і пізнають свої можливості в цьому відношенні, б) в процесі цих вправ вони привчаються діяти спокійно і впевнено.
Даючи великий матеріал для практики в рішучих діях, фізичні вправи сприяють розвитку рішучості як загальної риси характеру, а не тільки в застосуванні до власне фізичних вправ. Ці вправи дають можливість багаторазово відчувати почуття рішучості, переживати піднесене свідомість перемоги над своїми коливаннями в різноманітних випадках, починаючи від найпростіших до більш складних, що вимагають іноді дуже великих вольових зусиль. Одержуваний, таким чином, досвід ( «проявити себе рішучим») і сприяє вихованню рішучості як риси характеру.