Рішення Бєлгородського районного суду про стягнення збитків за укус собаки
Бєлгородський районний суд Бєлгородської області в складі:
Головуючого судді Сороколєтової В.Н.
При секретарі Береславцевой А.М.,
За участю позивачки Городовий М.Ф.,
Відповідачки Попової О.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Городовий Марії Федотівни до Попової Олені Миколаївні про стягнення матеріальної шкоди, компенсації моральної шкоди,
В судовому засіданні позивачка зменшила розмір матеріальних збитків до 300 рублів. В іншому позовні вимоги підтримала, пославшись на викладене в позові. Укус собаки має для неї наслідки. До теперішнього часу відчуває страх при вигляді собак, іноді не може зігнути ногу. Після укусу собаки їй робили п'ять уколів від сказу.
Попова О.М. позовні вимоги визнала частково. Свою провину не заперечує, визнає приналежність їй собаки, що покусала городових М.Ф. Вона готова виплатити позивачці в загальній сумі 5000 рублів. При прийнятті рішення просить врахувати, що має склад сім'ї 6 осіб. (Інформація прихована)
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи по представленим доказам, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
У ст. 137 ГК РФ встановлюється основний принцип: тварини визнаються об'єктами права власності і на них поширюються загальні правила про майно.
В результаті укусу Городовий М.Ф. були заподіяні рана, синець, садно в області лівої гомілки, синці в області лівої кисті та правого колінного суглоба, які не заподіяли шкоди здоров'ю, тому що не спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, що відображено в акті медичного огляду (номер знеособлений) від ( дата знеособлена) року (л.д.45-47).
В результаті укусу були порвані штани позивачки які були оглянуті в судовому засіданні.
В силу абз. 2 ст. 1079 ГК РФ обов'язок відшкодування шкоди покладається на громадянина, який володіє джерелом підвищеної небезпеки.
Розмір матеріальних збитків у вигляді первинних брюк склав 300 рублів, які необхідно стягнути з відповідачки.
В силу ст.ст. 150, 151 ЦК України є підстави для компенсації завданої моральної шкоди.
Вина Попової Е.Н. характеризується як необережність у формі недбалості, так як вона не передбачала настання шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 1101 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється в грошовій формі. Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості. Характер фізичних і моральних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого.
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд враховує наявні у позивачки пошкодження, вік позивачки (інформація прихована), що вона є інвалідом 2 групи, проживає одна, робота пов'язана з частим перебуванням в громадських місцях, відвідуванням приватних домоволодінь. Наявність у Городовий М.Ф. другої групи інвалідності підтверджується довідкою (номер знеособлений). При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд також враховує матеріальне та сімейне становище відповідачки.
З огляду на викладені обставини, суд вважає за можливе визначити розмір компенсації моральної шкоди в 10000 рублів. Зазначений розмір компенсації сумірний наслідків порушення прав позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК РФ державне мито, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача, що не звільненого від сплати державного мита.
При подачі позовної заяви Городова М.Ф. була звільнена від сплати державного мита в розмірі 400 рублів за вимогами майнового характеру і 200 рублів за вимогами немайнового характеру.
Зазначені суми необхідно стягнути з відповідачки в дохід Білгородського району.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 194-199 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Городовий М.Ф. визнати частково обгрунтованими.
Стягнути з Попової Олени Миколаївни державне мито в дохід Білгородського району в розмірі 600 рублів.
При невиконанні рішення протягом двох місяців з моменту пред'явлення виконавчого листа стягувачем для виконання здійснювати нарахування та стягнення відсотків в розмірі облікової ставки банківського відсотка, що становить 8%, на залишок суми заборгованості з дня пред'явлення виконавчого листа до дня виконання рішення.
Рішення може бути оскаржене в Бєлгородський обласний суд через Бєлгородський районний суд протягом 10 днів з дня прийняття рішення в остаточній формі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК РФ судові постанови можуть бути оскаржені до суду наглядової інстанції протягом шести місяців з дня їх вступу в законну силу за умови, що зазначеними особами були вичерпані інші встановлені цим Кодексом способи оскарження судового постанови до дня його вступу в законну силу.
Районного суду В.Н. Сороколетов