МОВНОЇ ЕТИКЕТ, прийнята в даній культурі сукупність вимог до форми, змісту, порядку, характеру і ситуативної доречності висловлювань. Відомий дослідник мовного етикету Н.І.Формановская дає таке визначення: «Під мовним етикетом розуміються регулюючі правила мовної поведінки, система національно специфічних стереотипних, стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання і переривання контакту в обраній тональності». До мовного етикету, зокрема, відносяться слова і вирази, які вживаються людьми для прощання, прохання, вибачення, прийняті в різних ситуаціях форми звернення, інтонаційні особливості, що характеризують ввічливу мова і т.д. Вивчення мовного етикету займає особливе становище на стику лінгвістики, теорії та історії культури, етнографії, країнознавства, психології та інших гуманітарних дисциплін.
Таким чином, мовний етикет в широкому сенсі сполучається із загальною проблематикою лінгвістичної прагматики і повинен розглядатися в руслі прагмалінгвістіческіх досліджень. Акт мовної комунікації розглядається прагматикою з точки зору досягнення учасниками комунікації тих чи інших цілей. Висловлювання розглядається не ізольовано, а в контексті цих цілей; наприклад, питання У Вас немає годин? має на увазі прохання сказати, котра година. Тому відповідь Так, є (без повідомлення, котра година) ігнорує контекст і тим самим порушує вимоги мовного етикету. Або: Що тут відбувається? - питання (особливо в певному контексті) може означати агресивне невдоволення тим, що відбувається і як такої порушувати етикет.
До сфери мовного етикету відносяться, зокрема, прийняті в даній культурі способи вираження співчуття, скарги, провини, горя і т.д. Так, наприклад, в одних культурах прийнято скаржитися на труднощі і проблеми, в інших - не прийнято. В одних культурах розповідь про свої успіхи є допустимим, в інших - зовсім немає. Сюди ж можуть ставитися і конкретні приписи мовного етикету - що може служити предметом розмови, що немає, і в якій ситуації.
Мовний етикет у вузькому сенсі слова може бути охарактеризований як система мовних засобів, в яких проявляються етикетні відносини. Елементи цієї системи можуть реалізовуватися на різних мовних рівнях:
На рівні лексики і фразеології: спеціальні слова і стійкі вирази (Спасибі, ласка, Прошу вибачення, Вибачте, До побачення і т.п.), а також спеціалізовані форми звернення (Пан, Товаришу і т.п.).
На граматичному рівні: використання для ввічливого поводження множини (в тому числі займенники ви); використання питальних речень замість владним (Ви не скажете, котра година? Чи не могли б Ви трохи посунутися? і т.п.).
На стилістичному рівні: вимога грамотної, культурної мови; відмова від вживання слів, прямо називають непристойні і шокуючі об'єкти і явища, використання замість цих слів евфемізмів.
На інтонаційному рівні: використання ввічливій інтонації (наприклад, фраза Будьте люб'язні, закрийте двері можуть звучати з різною інтонацією залежно від того, передбачається в ній ввічлива прохання або безцеремонне вимога).
На рівні орфоепії: використання Здравствуйте замість Здрасте, Будь ласка замість Пожалста тощо.
На організаційно-комунікативному рівні: заборона перебивати співрозмовника, втручатися в чужу розмову і т.д.
Повсякденна мовна практика і норма в мовному етикеті. Специфіка мовного етикету в тому, що він характеризує як повсякденну мовну практику, так і мовну норму. Дійсно, елементи мовного етикету присутні в повсякденній практиці будь-якого носія мови (в тому числі і слабо володіє нормою), який легко впізнає ці формули в потоці мовлення і очікує від співрозмовника їх вживання в певних ситуаціях. Елементи мовного етикету засвоюються настільки глибоко, що вони сприймаються «наївним» мовним свідомістю як частина повсякденного, природного і закономірного поведінки людей. Незнання ж вимог мовного етикету і, як наслідок, їх невиконання (наприклад, звернення до дорослого незнайомій людині на Ти) сприймається як бажання образити чи як невихованість.
З іншого боку, мовний етикет може розглядатися з точки зору мовної норми. Так, уявлення про правильну, культурної, нормованої мови включає в себе і певні уявлення про норму у галузі мовного етикету. Наприклад, кожному носію мови відомі формули вибачення за незручність; проте нормою вітаються одні (Вибачте мене, Прошу вибачення) - і відкидаються або не рекомендуються інші, наприклад, Перепрошую (причому іноді подібного розмежування даються «обгрунтування» на кшталт: не можна вибачати себе, можна тільки просити вибачення у інших тощо.). Саме вживання або невживання одиниць мовного етикету також може бути предметом нормалізації, наприклад: формули вибачення доречні в разі, якщо мовець заподіює занепокоєння свого співрозмовника, проте занадто часто вибачатися не слід, так як цим співрозмовник ставиться в незручне становище і ін. Крім того, порушення норм і правил літературної мови, особливо якщо воно виглядає як недбалість, саме по собі може розглядатися як порушення мовного етикету.
Отже, вимоги мовного етикету утворюють свого роду ієрархію. В якійсь мірі вони є невід'ємною частиною активної і пасивної мовної практики кожного носія мови; з іншого боку, ці вимоги зв'язуються з певним рівнем культури мовлення, більш-менш високим. Наприклад, кожному носію мови з раннього віку відомо, що при зустрічі необхідно вітатися. Далі, дитині пояснюють, що треба вітатися відповідно до певними правилами (молодший вітає старшого перший, використовуючи для цього цілком певні формули - НЕ Привіт або Здорово, а Здрастуйте, або краще: Доброго дня, Іван Іванович). Нарешті, в подальшому носій мови дізнається і про інші тонкощі мовного етикету і вчиться їх використовувати в своїй повсякденній практиці.
Кордон між повсякденним мовною практикою і нормою в мовному етикеті неминуче є рухомою. Практичне застосування мовного етикету завжди дещо відрізняється від нормативних моделей, і не тільки через недостатнє знання учасниками його правил. Відхилення від норми або занадто допитливе проходження їй може бути пов'язано з бажанням мовця продемонструвати своє ставлення до співрозмовника або підкреслити своє бачення ситуації. У наведеному нижче прикладі ввічлива форма використовується, щоб підкреслити невдоволення начальника підлеглим:
- Здрастуйте, Любов Григорівна! - сказав він в огидно галантно манері. - затримувати?
Найбільше її налякало те, що до неї звертаються на «ви», по імені-по батькові. Це робило все, що відбувається вкрай двозначним, тому що якщо спізнювалася Любочка - це було одне, а якщо інженер по раціоналізації Любов Григорівна Сухоручко - вже зовсім інше. (В.О.Пелевін, «Вісті з Непалу».)
Таким чином, мовний етикет не є жорсткою системою правил; він в достатній мірі пластичний, і ця пластичність створює досить широке «простір для маневру».
Мовний етикет виявляє себе по-різному також в залежності від теми, місця, часу, мотиву і мети спілкування. Так, наприклад, правила мовного спілкування можуть відрізнятися в залежності від того, є темою спілкування сумні чи радісні для учасників спілкування події; існують специфічні етикетні правила, пов'язані з місцем спілкування (застілля, присутствене місце, виробнича нарада) і т.д.
Дослідниками описується цілий спектр комунікативних функцій мовного етикету. Ось деякі з них. Мовний етикет:
сприяє встановленню контакту між співрозмовниками;
привертає увагу слухача (читача), виділяє його серед інших потенційних співрозмовників;
дозволяє засвідчити повагу;
допомагає визначити статус того, що відбувається спілкування (дружній, діловій, офіційний і пр.);
формує сприятливу емоційну обстановку для спілкування і робить позитивний вплив на слухача (читача).
Місце спеціалізованих одиниць мовного етикету в системі мови. Мовний етикет реалізується як в характеристиках мови в цілому, так і в спеціалізованих одиницях. Ці одиниці - формули вітання, прощання, вибачення, прохання тощо. - як правило, представляють собою перформатіви (тобто висловлювання, проголошення яких одночасно означає вчинення названого дії;). Дійсно, фрази Приношу вибачення, Дякую, Прошу Вас і т.п. не описують дії, а самі є діями - відповідно, вибаченням, жертвоприношенням подяки, проханням і т.д.
Одиниці мовного етикету регулярним чином співвідносяться з однокореневі або синонімічними словами і конструкціями, що не мають етикетної характеру, наприклад: Сердечно дякую Вам. - Він сердечно подякував мені. І нарешті, не можна не помітити, що мовний етикет часто вписується в ширший контекст прагматики поведінки в типових ситуаціях. Наприклад, зі стійкими формулами вибачення пов'язаний весь комплекс «мовно-поведінкових тактик ізглажіванія делікту» (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров) - іншими словами, весь спектр мовних моделей, що використовуються говорить або пише для изжития провини. Так що поруч зі стійкою формулою Вибачте мене необхідно помістити інші більш-менш стійкі формули: Нема за що мені вибачатися! Я не міг інакше вчинити! Мій вчинок не так вже й великий! Ах, що ж мені робити, Ви мене тепер ніколи не пробачите! і т.д. Таким чином, в стійкою формулою вибачення носій мови в будь-який момент може виокремити ті чи інші смислові елементи.
вік: формули мовного етикету, що асоціюються з молодіжним жаргоном (Альо, Чао, Гудбай); специфічні форми ввічливості в мові людей старшого покоління (Дякую, Надайте люб'язність);
освіта та виховання: більш освічені і виховані люди тяжіють до більш акуратного вживання одиниць мовного етикету, більш широко вживають Ви-форми та ін .;
пол: жінки в середньому тяжіють до більш ввічливою мови, рідше вживають грубу, близьку до лайливої і обсценной лексику, більш педантичні у виборі тем;
приналежність до специфічних професійними групами.
Істотно також протиставлення письмового й усного мовлення. Письмова мова, як правило, належить до того чи іншого функціонального стилю; навпаки, усне мовлення тяжіє до розмивання стилістичних кордонів. Як приклад можна порівняти письмові документи судочинства та усні виступи в суді тяжущихся сторін і їх представників: в останньому випадку в наявності постійні виходи за межі функціонального стилю, менш формалізована мова і т.д.
Одиниці мовного етикету завдяки своїй соціостілістіческой маркування та широкого використання в мовній практиці істотно розширюють експресивно-стилістичні ресурси мови. Це може використовуватися як в повсякденній мові, так і в художній літературі. Вживаючи ті чи інші одиниці мовного етикету, можна досягати різних цілей, можна висловлювати свої емоції і провокувати емоційну реакцію у партнера по комунікації. У художній літературі вживання маркованих одиниць мовного етикету часто служить для створення мовної характеристики персонажа. Наприклад, в романі О. М. Толстого «Петро Перший» лист цариці Євдокії містить наступні етикетні формули: Государю моєму, радості, царю Петру Олексійовичу ... Здрастуй, світ мій, на безліч років женишка твоя, Дунька, чолом б'є ... Пор. звернення, що використовуються коханкою Петра Ганною Монс: уклін від Анни Монс: одужала, ще краща стала і просить гера Петера - прийняти в подарунок два цитрона.
Непристойні і шокуючі слова і вирази. Заборони на вживання непристойних і шокуючих слів і виразів можуть поєднуватися з рекомендаціями або приписами замінювати їх евфемізмамі.krugosvet / articles / 69/1006960 / 1006960a1.htm Це стосується власне