Реанімаційні заходи при електромеханічної дисоціації

Реанімаційні заходи при електромеханічної дисоціації

Головна | Про нас | Зворотній зв'язок

Продовжувати непрямий масаж серця і ШВЛ →

Налагодити внутрішньовенну інфузію →

Адреналін - 0,5-1 мг внутрішньовенно струйно →

Інтубація трахеї →

Можливе використання натріюгідрокарбонату →

Встановити причину ЕМД (гіповолемія, тампонада серця, напружений пневмоторакс, гіпоксемія, ацидоз, тромбоемболія легеневої артерії)

Однак оскільки ЕМД відносять до вторинних патологічних станів, введення адреналіну саме по собі звичайно не вирішує проблему, поки не виявлена ​​і не усунена причина ЕМД.

Іноді ЕМД носить первинний характер. Вона обумовлена ​​недо-статочно коронарної перфузії.

Згідно з нещодавно проведеним дослідженням, скоротність міокарда може при цьому в незна-ве ступеня зберігатися, але вона не достатня для того, що-б забезпечити пальпуємий пульс і кровопостачання органів.

Пе-ріферіческое шунтуючі дію адреналіну (який забезпе-безпечує перерозподіл кровотоку і переважне поступ-лення крові в мозкові і коронарні артерії), а також його поло-жітельное хронотропное і інотропну дію (сприяє поліпшенню скоротності міокарда) в такій ситуації можуть спас-ти життя .

Виявлення курабельних причини ЕМД:

1. Гіповолемія, особливо внаслідок крововтрати. Як тільки встановлено цей діагноз, необхідно швидко відновити ОЦК.

2. Масивна тромбоемболія легеневої артерії. У рідкісних випад-ях вдається видалити тромби з легеневої артерії в ході тривалої реанімації.

3. Напружений пневмоторакс виникає найчастіше при захв-ваниях легких, травмах грудної клітки або під час ШВЛ.

Якщо на підставі даних рентгенологічного дослідження (зміщення тіні трахеї і ін.) Передбачається діагноз напруженого пневмотораксу, то в плевральну порожнину (у другому міжребер'ї по серединно-ключичній лінії по верхньому краю ребра) через голку великого диамет-ра встановлюють судинний катетер.

Коли голку видаляють, відкритому-ється доступ повітря в катетер. Пізніше досвідчений лікар замінює ка-Тетеря на спеціальну трубку.

4. Тампонада серця. При підозрі на тампонаду виробляють пункцію порожнини перикарда (сліпий перикардиоцентез).

Незабаром після цього встановлюють дренажний катетер.

Гіповолемія - одна з найчастіших і легко усунених причин ЕМД.

Тому при ЕМД, що не усувається після введення ад-реналіна, показано емпіричне введення рідини (навіть якщо немає очевидних передумов для гіповолемії).

Введення атропіну сульфату.

Корекція брадикардії за допомогою цього препарату зазвичай не відновлює кровообігу при ЕМД.

Проте, при різкій брадикардії атропіну сульфат показаний. /

В алгоритмі не відбитий той факт, що ЕМД іноді супроводжує-ся нормальної ЧСС (або навіть тахікардією).

Хоча в подібних слу-чаях атропіну сульфат не застосовують, інші рекомендації з лікування ЕМД такі ж, як і при брадикардії.

Аналіз ЕКГ дозволяє певною мірою оцінити перспективи реанімаційних заходів.

Якщо фактори, що призвели до роз-витку ЕМД, виявлені і по можливості усунені, прогноз представ-ляется більш сприятливим при наявності організованою електрич-чеський активності передсердь (на ЕКГ чітко видно зубці Р) і уз-ких комплексів QRS.

Прогноз значно погіршується, якщо зубці P відсутні і комплекс QRS значно розширено.

Введення натріюгідрокарбонату.

У зв'язку з тим що доцільність введення цього препарату сумнівний (можливий алкалоз), рекомендується застосовувати його тільки при тривалій зупинці кро-вообращенія і в випадках, коли ЕМД викликана важким ацидозом.

Основною ознакою ЕМД являє-ся відсутність або різке зниження скоротливості міокарда.

Поет-му кардиостимуляция зазвичай не вирішує проблеми.

Однак в неко-торих випадках, зокрема, коли не визначається пульс, але при допплер-ехокардіографії реєструють кровотік, проведення зовніш-ної електрокардіостимуляції в ранні терміни може врятувати життя.

Якщо при атріовентрикулярній Ч блокаді або повільному идиовентрикулярного ритмі немає пульсу, то стан розцінюють, як ЕМД.

Тактика лікування повинна / 'бути такою ж, як при ЕМД на тлі синусової брадикардії.

Якщо при атріовентрикулярній блокаді або повільному ідіовентрікуляр-ном ритмі визначається пульс і артеріальний тиск нормальний, медикаментозна терапія зазвичай (не) потрібна.

Принципове питання про те, чи потрібна електрокардіостимуляція? Відповідь залежить від типу порушення про-провідності і стану гемодинаміки.

Хворі з атріовентрикулярною блокадою I ступеня або II ступеня типу Мобитц I (з періодами Венкебаха) не потребують елект-рокардіостімуляціі, якщо їх гемодинаміка стабільна.

Ці нару-шення провідності часто виникають при гострому інфаркті міокар-да нижньої локалізації.

Поки ЧСС не надто низька, єдність-ве, що потрібно - це ретельне спостереження.

Однак атріовентрикулярнаблокада II ступеня типу Мобитц II, II ступеня з вкрай рідкісним шлуночкових ритмом і III ступеня з повільним идиовентрикулярного ритмом відносяться до значно більш важким нару-шениям провідності, що вимагає електрокардіостимуляції неза-лежно від стану гемодинаміки.

Застосування зовнішнього електрокардіостимулятора дає час для підготовки до трансвенозной ендокардіальний стимуляції.

Атропіну сульфат (по 0,5 мг внутрішньовенно або в ендотрахеальну трубку через кожні 5 хв до досягнення загальної дози 2 мг) - препарат вибору при лікуванні брадикардії, що супроводжується серцевою недостатністю, коли ЧСС недостатня для підтримки нормальної гемодинаміки.

Є повідомлення про те, що двукрат-ве введення 1 мг атропіну сульфату виявилося ефективним при лікуванні асистолії.

Зовнішня стимуляція серця знижує летальність при гемодинамічно значущої брадикардії.

При асистолії і ЕМД метод не ефективний.

Раннє застосування зовнішньої стимуляції покращує результати реанімації.

За ЕКГ неможливо розрізнити нав'язаний ритм і артефакти стимулятора, тому ефективність стимуляції контролюють по пульсу на стегнах, променевих і плечової артерії-ях. При неможливості зовнішньої стимуляції проводять трансторакальну або трансвенозная електрокардіостимуляції.

Більш на-надійно, але трудомістку трансвенозная стимуляцію зручніше налу-дить в постреанимационной період.

Ведення хворих з брадикардією залежить від стану гемодіна-міки і типу аритмії. Використовують лікарські препарати, збіль-лічівает ЧСС, або проводять електрокардіостимуляції.

Часто вдаються до зовнішньої стимуляція серця, значно удосконалить ствовать за останній час.

При синусової брадикардії, атриовентрикулярном вузловому рит-ме або атріовентрикулярній блокаді II ступеня типу Мобитц I, ко-торие не супроводжуються гемодинамічнимипорушеннями, мож-но обмежитися наглядом.

При атріовентрикулярній блокаді II ступеня типу Мобитц II і при повній атріовентрикулярній блокаді навіть при відсутності сім-птом серцевої недостатності необхідна кардиостимуляция, так "як ці форми порушення провідності можуть перейти в асистолию або фібриляцію шлуночків.

Хворим з ознаками сер-дечний недостатності до проведення ендокардіальний кардиостимуляции внутрішньовенно вводять атропіну сульфат, ізопротеренол або проводять зовнішню стимуляцію.

Схожі статті