А біль тупа в серці зачаїлася
Немов вбивця підлий в темряві
Здавалося мені, що все вгамувалося
Забулося в повсякденній суєті
Нескладні посмішки навіть з'являлися
І сміх-друже якось приходив
Поки знову не зустрілися -
Будь проклятий, цей чортів світ!
Удари пульсу знову немов молот
Невтомно стукають шалено в голові
Перед очима той же милий образ
Знову днями не дає спокою мені!
Я не можу так більше, Боже!
Адже все марно - бачиш сам
Так чому ж всередині гризе?
І душу розриває навпіл ?!
Відчаю знову бачу, немає меж!
Істерикою пульсує в крові!
Божевілля знову мій розум здолало!
Як далі жити тепер - скажи ?!
Навіщо з тобою знову ми зустрілися ?!
До чого ті були клятви про кохання ?!
Навіщо тоді старанно обіцяли
Любити до самої гробової дошки ?!
Життя - вона складна зараза!
Перехитрити її зовсім не можна
І я тепер тобою навік покараний
За нервової пам'яті своєї ковзаючи
Не буде більше мені спокою -
Я повертаюся знову і знову
Де були щасливі з тобою
В ті дні, коли жила Любов
Коли все було так чудово
Здавалося, навіть назавжди
Тепер скиглити про те марно
В наш світ нагрянула біда
Розлучилися якось дуже нерозумно
Так просто, що не віриться часом
Була любов і ось - розлука
Як згадаєш - так хоч вовком вий!
Тупий біль по серцю бродить
Катує сволота! Задає питання -
Невже і любов проходить ?!
Чи це була зовсім не любов?
Бути може, все - фантазії хворі?
Мої безглузді убогі мрії?
Я все придумав і прикинув -
Що можеш полюбити і ти ?!
Я все придумав, але що гірше -
Повірив у це дурачек
Вирішив ось, що я тобі потрібен
Так сам попався на гачок
Нафантазував собі красиво
Який прекрасної можеш бути
І довго боязку мрію ревниво
Боявся в розум пригубити
А розум - він адже, брате, не почуття
Киплячі всередині грудей
Він тверезо розглянув, що порожньо
В очах твоїх ... в словах твоїх ...
Ну що ж, нехай я помилився -
Хоч не така ти зовсім -
Зате в любов я занурився
Пізнав на смак ... пізнав на колір ...
Нехай продовжує біль турбувати!
Нехай моє серце торсає!
Пусть говорят, що все проходить!
А я Люблю ... і значить, ще живий.