Бесіда передбачає виявлення цікавлять дослідника зв'язків на основі емпіричних дан-них, отриманих в реальному двосторонньому спілкуванні з випробуваним.
Однак при проведенні бесіди перед допоміжні-ледователем встає ряд важких проблем, ка-сающіхся відвертості випробуваного, його ставлення до дослідника.
При недостатньому психологічному контакті з дослідником у випробуваного може виникнути боязнь "втратити обличчя», підозрілість, недовіра і стрем-ня піти з ситуації за допомогою стандартних, стерео-тіпние відповідей, які, на думку випробуваного, відповідають прийнятим нормам.
Навпаки, при хоро-шем ставленні до досліднику у випробуваного може з'явитися несвідоме прагнення догодити йому, «по-радувати» очікуваним відповіддю.
Сам же дослідник, як і в ситуації спостереження, не вільний від суб'єктивних-ності: в ході живого спілкування з випробуваним буває важко абстрагуватися від особистісного ставлення до не-му, що може привести до відповідних наслідків-ям.
Успіх бесіди залежить від кваліфікації дослід-Ватель, яка передбачає вміння встановити контакт з випробуваним, дати йому можливість максимально свобод-но висловлювати свої думки і «відокремлювати» особисті відносини від змісту бесіди.
Деякі провідні психологи світу використовували бесіду як один з основних методів у своїй практи-чеський діяльності ( «клінічна бесіда» Ж. Піаже, «психоаналітична бесіда» З. Фрейда).
На основі психодіагностичного дослідження перевіряються, як правило, гіпотези про залежності між різними психологічними характеристиками. Виявивши їх особливості у достатньої кількості досл-туемих, з'являється можливість на підставі відпо-ціалу математичних процедур встановити їх взаємозв'язок. З цією метою використовуються психодиагноста-стические методи, які дозволяють виявляти і изме-рять індивідуальні особливості.
Вимоги до психодиагностическому дослідженню ті ж, що до експерименту - контроль змінних.
У деяких випадках спостереження і психодіагностика входять складовою частиною в експеримент. Естест-венно, що під час експерименту за випробуваним спостерігають, що зміна його стану може регист-рировать засобами психодіагностики. Однак як метод дослідження ні спостереження, ні психодіагностика в даному випадку не виступають.
Психодіагностика, крім того, є самосто-ності областю психології і, в цьому випадку, дослі-дователей орієнтується не на дослідження, а на обстеження.
Психодіагностика як область психології ориен тірован на вимір індивідуально-психологічних особливостей особистості.
Психодіагностика - це наука і практика постановки психологічного діагнозу. Діагноз як основна мета діагностики може встановлюватися на різних рівнях.
Перший рівень - симптоматичний або емпіричний. На цьому рівні діагноз обмежується консти тацией особливостей або симптомів (ознак).
Другий рівень - етіологічний, що враховує не тільки наявність характеристик, але і причини їх віз-нення.
Третій рівень - рівень типологічного діагнозу, що полягає у визначенні місця і значення виявлених характеристик в загальній картині психічного життя людини.
Широке використання психодіагностики відзначається в консультативної та психотерапевтичної практиці. За своїми цілями консультативне і психотерапевтичне втручання збігається з тим, яке використовується при лікуванні хворих - позбавлення людини від жнива-ний і ліквідацію причин, що його викликали.
Це втручання-ництво, однак, відрізняється від медичного у двох суттєвих аспектах: 1) природа неблагополуччя кро-ється не в хворобливих процесах, що відбуваються в орга-низме людини, а в особливостях його особистості, в специфіці життєвій ситуації і характер взаимоотно-шений з оточуючими; 2) звертається за допомогою об'єктивно не є і суб'єктивно не визнає себе хворим.
У якій би формі не здійснювалася психологічна допомога: у формі психологічного консультує-вання або у формі немедичною психотерапії, - вона базується на глибокому проникненні в особистість обра-тівшегося за допомогою, в його почуття, переживання, ус-тановки, картину світу, структуру взаємовідносин з оточуючими. Для такого проникнення можуть викорис-тися спеціальні психодіагностичні методи.
Основними методами психодіагностики є тестування і опитування, методичним втіленням кото-яких є, відповідно, тести і опитувальники. кото-які називаються також методиками.
Методики мають наступні особливості:
1) вони дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни;
2) вони представляють інформацію не взагалі про людину, а прицільно про ті чи інші його особливості (інтелекті, тривожності і т.д.);
3) інформація посту-Пает в вигляді, що дозволяє дати якісне і кількістю-ного порівняння індивіда з іншими людьми;
4) інформація, отримана за допомогою псіходіагностіче-ських методик, корисна з точки зору вибору засобів втручання, прогнозу його ефективності, а також прогнозу розвитку, спілкування, ефективності тієї чи іншої діяльності індивіда.
Тестування. Тестування передбачає, що обстежуваний ви-полняет задану діяльність (це може бути рі-ня завдань, малювання, розповідь по картині і ін.), Тобто проходить певне випробування. На підставі ре-зультатів випробувань дослідник робить висновки про на-явності, особливості, рівні розвитку тих чи інших властивостей у випробуваного. Окремі тести представляють стандартні набори завдань і матеріалу, з яким ра-ботает випробуваний; стандартною є процедура пред'явлення завдань і процедура оцінки результатів.
Тести досить різноманітні. Існують тести вербальні (словесні) і невербальні (рісунчатие). Зазвичай виділяють дві групи тестів - стандартизує-ванні і прожективні (проектні).
В даному випадку поняття «стандартизація» ис-користується дещо в іншому сенсі, ніж було сказано вище. У психодіагностику розрізняють дві форми стан-стандартизації: в одному випадку йдеться про однаковість інструкцій, процедури обстеження, способів регист-рації результатів і т.д. при застосуванні того чи іншого тесту - і в цьому плані стандартизованими є всі тести. В іншому випадку мова йде про те, що дані, отримані на підставі тієї чи іншої методики, можуть бути співвіднесені із спеціально розробленою і обгрунтувати ванній шкалою оцінок.
Тест, орієнтований на оцінку, називаючи-ється стандартизованим тестом. Серед стандартизованих тестів поширеною-нени:
а) тести інтелекту;
б) тести спеціальних здібностей. Про спеціальні здібності можна говорити в двох планах: як про здібності в якійсь галузі психічної діяль-ності (перцептивні здібності - здатності в області сприйняття; мнестические здатності - здатності в області пам'яті; здатності до логічного мислення-нию), або як про здібності до певного виду діяльності (лінгвістичні, музичні, здатності до управлінської діяльності, педагогічні і т.п.);
в) тести креативності. призначені для через виміри творчих здібностей.
Однак є тести, орієнтовані на інше: вони виявляють не оціночні показники (як, наприклад, рівень розвитку якого-небудь властивості), а якісні особливості особистості, які не оцінюються за будь-яким критерієм. Іншими словами, відповіді випробовуваних не оце-нива як правильні чи неправильні, а показники - як високі або низькі. До цієї групи тестів від-носяться проектні тести.
Відповідні дії обстежуваних не повинні тлумачитися як як правильні чи неправильні. Вони складають для діагноста цінність як такі, як індивідуальні прояви, що дозволяють робити висновки про особистісні особливості.
Опитувальники. Опитуваннями називають методики, матеріал яких представляють питання, на які обстежуваний повинен відповісти, якого затвердження, з якими він повинен або погодитися або не погодитися.
Відповіді даються або у вільній формі (опитувальники «відкритого типу») або вибираються з варіантів, пропонованих в опитувальнику (опитувальники «закритого типу»).
Розрізняють опитувальники-анкети та особистісні опитувальники.
Особистісні опитувальники призначені для виміру особистісних особливостей. Серед них виділяють кілька груп:
а) типологічні опитувальники розробляються на основі визначення типів особистості і дозволяють від-нести обстежуваних до того чи іншого типу, отлічающеся-муся якісно своєрідними проявами.
б) опитувальники рис особистості, що вимірюють Вира-боргованості рис - стійких особистісних ознак.
в) опитувальники мотивів.
г) опитувальники цінностей.
д) опитувальники установок.
е) опитувальники інтересів.
Аналіз методів психологічного дослідження показує, що вони не є ізольованими і мо-гут входити складовою частиною один в інший.
І НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ