властивість високоорганізованої матерії; форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності. Виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот із зовнішнім світом. У їх поведінці П. здійснює регуляторну функцію, забезпечуючи в плані образів пошук і випробування рухів і дій, а потім їх контрольоване виконання, спрямоване на задоволення потреб суб'єкта. Психічні процеси людини (сприйняття, мислення, пам'ять і ін.) Виникають і формуються в його діяльності і завжди опосередковані нею. Розвиток людської П. визначається історично склалися суспільними потребами. На початковому етапі психічного розвитку (в дитячому віці) у дитини за допомогою дорослих формуються потреба і звичка спілкування з ними. На наступному етапі (від 1-го року до 3 років) дитина опановує основами предметно-маніпуляційної діяльності: у нього формується здатність до універсальних рухам рук, вміння вирішувати прості рухові завдання (початок мислення), виникає прагнення зайняти відповідну позицію у відносинах з дорослими і однолітками (поява установки "я сам"). У віці від 3 до 6-7 років в процесі гри формуються здібності до уяви і вживання різних символів. У період навчання в школі в результаті навчальної діяльності дитина долучається до таких галузей культури, як наука, мистецтво, етика і ін .; у нього формуються основи логічного мислення, потреба у праці і навички трудової діяльності.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
від грец. psychikos - душевний), властивість високоорганізованої матерії; форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності. Виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот з зовн. світом. У їх поведінці і діяльності П. здійснює регуляторну функцію, забезпечуючи в плані образів пошук і випробування рухів і дії, а потім їх контрольоване виконання, спрямоване на задоволення потреб суб'єкта.
На відносно ранніх стадіях еволюції в організмі тварин виділився спе-ціалізіров. матеріальний носій (субстрат) П. - нервова система і мозок. У людини мозок є носієм вищ. форми психич. відображення - свідомості.
П. виникла в процесі еволюції тварин і розвивалася по біол. законам від найпростіших до складних форм. Свої потреби тварина задовольняє за допомогою активних рухів у навколишньому середовищі, сукупність яких брало визначає його поведінку, засноване на що передує його пошуку - виборі певного двигат. акту і його випробуванні, що можливо лише в сфері образів, що відбивають навколишню середу. Оптимальний вибір рухів забезпечує задоволення існуючої потреби.
Людина задовольняє свої потреби у вигляді праці - доцільною продуктивної діяльності (напр. Вироб-во знарядь і виготовлення необхідних для його життєдіяльності предметів), якісно відрізняється від поведінки тварин. Особливий характер людської праці вимагає, щоб результат його був представлений людиною в такій суб'єктивній формі, к-раю дозволяє зіставляти передбачуваний результат з вихідним матеріалом (предметом праці), його перетвореннями і з досягнутим результатом (продуктом праці). Це створило необхідність появи свідомості, до-рої і дозволяє зіставляти уявлення, що опосередковує діяльність, з відображенням її продукту.
Колективна праця, що передбачає мовне спілкування людей, здійснюється при обліку та погодження кожним індивідом своїх дій і висловлювань з діями і висловлюваннями ін. Людей. Це дозволяє людині дивитися на себе як би з боку, враховувати досвід ін. Людей. Така здатність є основою вищ. форми психич. відображення - свідомості. Т. о. пошук і випробування дій і висловлювань набуває у людини форму свідомості, розвиток і функціонування догрого підпорядковується вже суспільств.-іст. законам. Пошук і випробування майбутніх дій людина здійснює в плані ідеальних образів, к-які будуються на основі мовного спілкування за допомогою таких псіхіч. процесів, як відчуття, сприйняття, пам'ять, почуття, мислення. За допомогою уваги і волі здійснюється контроль за адекватним виконанням знайдених і випробуваних дій, к-які повинні відповідати певним умовам при задоволенні тієї чи іншої потреби. В ідеальному плані людина оцінює мотиви власних дій і вчинків, переглядає і змінює їх задуми. Наявність ідеального (т. Н. Внутрішнього) плану дозволяє людині здійснювати контроль за своїми намірами, бажаннями і почуттями, формулювати свої думки і висловлювання згідно конкретної ситуації. Мова як найважливіший елемент П. людини забезпечує представництво в діяльності однієї людини суспільств.-іст. досвіду всього людства. У промові відображаються вироблені в процесі іст. розвитку суспільства способи діяльності людей, представлена згорнута в «матерії» мови ідеальна форма існування властивостей, зв'язків і відносин предметного світу, виявлених товариств. практикою.
П. людини являє собою єдність суб'єктивного і об'єктивного. Суб'єктивність П. обумовлена тим, що П. завжди належить суб'єкту, залежить від рівня його розвитку і ряду індивідуальних особливостей, висловлює його ставлення до навколишнього світу. Об'єктивний характер П. визначається тим, що вона являє собою реальний процес відбивної діяльності, наслідком к-рій є формування у людини певної картини об'єктивного світу.
Розвиток людської П. визначається історично склалися товариств. потребами. На поч. етапі псіхіч. розвитку (в дитячому віці) у дитини за допомогою дорослих формуються потреба і звичка спілкування з ними. На наступному етапі (від 1 року до 3 років) дитина опановує основами предметно-маніпуляційної діяльності; у нього формується здатність до універсальних рухам рук, вміння вирішувати прості двигат. завдання (початок мислення), виникає прагнення зайняти відповідну позицію у відносинах з дорослими і однолітками (поява установки «я сам»). У віці від 3 до 6-7 років в процесі ігрової діяльності формуються здібності до уяви і вживання разл. символів. У період навчання в школі в результаті уч. діяльності дитина долучається до таких галузей культури, як наука, позов-во, етика і ін .; у нього формуються основи логічний. мислення, потреба у праці і навички трудової діяльності.
Закономірності П. можуть бути виявлені шляхом об'єктивного дослідження. Об'єктивні методи дозволяють вивчати процеси побудови рухів і дій і тим самим отримувати факти, що характеризують особливості виникнення ідеальних образів, пошуку і випробування необхідних рухів і дій. В суч. психології використовують метод спостереження і т фіз. метод. Експеримент може бути природним, тобто поставленим в звичних для людини умовах життя, і лабораторним; обидва види експерименту можуть бути констатуючими і формують. Застосовують також генетич. метод (вивчення походження функцій П. в процесі її розвитку у людини) і метод тестування. В конкретних дослідженнях найчастіше одночасно застосовують сукупність разл. психол. методів. Специфічний. закономірності П. і її розвитку досліджує психологія, функції мозку як матеріального субстрату П. вивчає нейрофізіологія; суміжними проблемами займається психофізіології.
Літ. Ухтомський А. А. Собр. соч. т. 5, Л. 1954; Бернштейн Н. А. Нариси з фізіології рухів і фізіології активності, М. 1966; Рубінштейн С. Л. Проблеми загальної психології, M .; Леонтьєв А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість, M .; Лурія А. Р. Мова і свідомість, М. 1979; Виготський Л. С. Собр. соч. т. 1-6, М. 1982-84.