Психіатрична лікарня
Психіатрична лікарня. Молодий доктор показував новій пацієнтці її палату. Юна Ріка надійшла до них через свою безсоння. Дівчина не могла спати або просто не хотіла. Її народили розлучилися. І вона була підлітком, котрий зненавидів весь світ. Пару раз намагалася накласти на себе руки. Але ні чого не вийшло. Ось і зараз, перед тим, як її відправили в це місце, зробила чергову спробу. Зап'ястя були перев'язані і вона мовчки сіла на ліжко.
- Не хвилюйся, це не так жахливо, - сказав доктор, але Ріка немов його не почула. І все також дивилася в порожнечу. - Скоро прийде медсестра і відведе тебе в загальну кімнату, може з ким і познайомишся, - з посмішкою продовжив той, але дівчина все так же не відповідала. І доктор з досадою вийшов з палати. Ріка перевела свій погляд на вікно, що виходить у двір. «Який прекрасний день, подумати тільки ... а я опинилася в такому місці». Зітхнувши вона встала і підійшла до дверей. Піднесла руку до ручки, але та вже поверталася. Двері рипнули, і за нею з'явилася мініатюрна жінка, років 45. У білому халаті і окулярами натягнутими, майже на самий кінчик носа. Вона ніжно посміхнулася.
- Ти напевно Ріка? - запитала вона. Дівчина кивнула. - А я Аліса, можна сказати навіть твоя ОСОБИСТА медсестра, - з задоволеним обличчям вимовила жінка ... Психіатрична лікарня. Молодий доктор показував новій пацієнтці її палату. Юна Ріка надійшла до них через свою безсоння. Дівчина не могла спати або просто не хотіла. Її народили розлучилися. І вона була підлітком, котрий зненавидів весь світ. Пару раз намагалася накласти на себе руки. Але ні чого не вийшло. Ось і зараз, перед тим, як її відправили в це місце, зробила чергову спробу. Зап'ястя були перев'язані і вона мовчки сіла на ліжко.
- Не хвилюйся, це не так жахливо, - сказав доктор, але Ріка немов його не почула. І все також дивилася в порожнечу. - Скоро прийде медсестра і відведе тебе в загальну кімнату, може з ким і познайомишся, - з посмішкою продовжив той, але дівчина все так же не відповідала. І доктор з досадою вийшов з палати. Ріка перевела свій погляд на вікно, що виходить у двір. «Який прекрасний день, подумати тільки ... а я опинилася в такому місці». Зітхнувши вона встала і підійшла до дверей. Піднесла руку до ручки, але та вже поверталася. Двері рипнули, і за нею з'явилася мініатюрна жінка, років 45. У білому халаті і окулярами натягнутими, майже на самий кінчик носа. Вона ніжно посміхнулася.
- Ти напевно Ріка? - запитала вона. Дівчина кивнула. - А я Аліса, можна сказати навіть твоя ОСОБИСТА медсестра, - з задоволеним обличчям вимовила жінка.
- Жалюгідна доглядальниця ... - ненависно сказала Ріка і вийшла за двері. Аліса зблідла, але незабаром знову посміхнулася. Схопила дівчину під руку, не дивлячись на її обурене обличчя, і повела вперед по коридору.
Будівля була досить старе. фарба сповзала, двері скрипіли, як і підлогу. І всюди пахло ліками, так само як в лікарні. Від цього Ріку трохи занудило. Але ось вони вже були в загальній кімнаті. - Ми на місці, - посміхнулася Аліса, - Поспілкуйся з ким-небудь, а я скоро повернуся, - з цими словами вона пішла. «Ну ось ... я одна серед божевільних» подумала дівчина. Але тут раптово здригнулася ... чия то рука доторкнулась до її плеча. Ріка обернулася. Позаду неї стояв милий юнак, її ровесник. Вона було вже зраділа, але очі хлопця наповнилися страхом.
- Відчуваєш? Відчуваєш? - говорив він, - Ти! Ти теж! І я! Воно йде! Йде! - Що? - тихо промовила дівчина. Але хлопець сів на підлогу і почав розгойдуватися. - Іде! Йде! - вже завищеними тоном повторив він. Двоє санітарів поспішили до нього.
- Алекс заспокойся! - сказав один з них, і намагався вколоти шприц. Але Алекс не заспокоювався, він почав кричати і вириватися. - Ти! - дивлячись прямо в очі Ріки сказав він, - Ти теж. Дівчина сиділа в своїй палаті. Аліса бігала навколо неї з кухлем чаю і бутербродом. - Бідний! Бідний хлопчик! - голосила вона.
Минуло вже три дні, як Ріка пробула в цьому місці. І сьогодні вночі тіло Алекса було знайдено мертвим. «Він порізав собі вени. Самогубство »- думала дівчина. Медсестра присіла на ліжко і обняла її. - Ох ... Алекс ... - тихо промовила вона, - Уже пізно, я піду, а ти лягай спати, - на обличчі Аліси вже не було усмішки, яку вона дарувала кожен день, і Ріка мовчки кивнула. Двері зачинилися, дівчина лягла на ліжко. Вона все думала і думала про смерть хлопця. Поки в трубах не пролунав дивний шерех. Ріка схопилася.
- Шшшшшшш ... - шуміло всередині. Дівчину охопив страх. " Що це?". І тут в її голові спливли слова Алекса. «Ти! Ти теж! Я? Я наступна ». - Нееееет! - закричала вона, впавши на коліна. -Шшшшшшшшш ... - все голосніше раділо, десь поруч.
«Холодно ... як же холодно». Ріка лежала на підлозі, обхопивши руками голову. Продовжуючи шепотіти собі під ніс. Її бліде обличчя тремтіло, а пальці продовжували упиватися в шкіру. «Іди! Іди! »Вже волаючи щосили повторювала вона. Але чиєсь чуже дихання все наближалася до її вуха. Ріка остовпіла.
«Ти ... це ... відчуваєш?» Запитав уривчастий невідомий голос. Ріка обернулася, її очі наповнилися жахом ... З палати пролунав пронизливий крик. Лікар і дві медсестри вже поспішали до дверей. Але як тільки вони увійшли, до їх горла підступила нудота ... Тіло Ріки так само лежало на підлозі. Очі зовсім вилізли, а теплі струмені крові все текли з вен, і роздряпаної шиї ...
За висновком розслідування та експертизи, було сказано: «Дівчина наклала на себе руки ... роздряпавши свої ще свіжі рани на зап'ястях.»
Схожі історії:
- Психіатр.
- Байки від Узбека-куна
- Важка дитина
- Його вбили.
- наркомани
- Мексика
- SCP-372 - Периферійний стрибун
- station922
- 10 місць, перебування в яких небезпечно для життя
- Божевільний Кеннел (MAD Kennel)
