Провокаційні тести є одним з методів діагностики алергії. Їх проводять при наявності позитивних даних алергологічного анамнезу і підвищеної чутливості хворого до певних речовин. Провокаційні тести дають достовірний результат і є найбільш значущими при діагностиці алергії. Провокаційні тести можна проводити в період загострення. Провокаційні тести мають такі ж протипоказання до проведення, що і шкірні проби.
Провокаційний назальний тест
Даний провокаційний тест проводять при полінозу з проявами у вигляді риніту.
1. В один з носових ходів вводять 3 краплі тест-контрольної рідини. Якщо через 10-15 хв немає проявів подразнення слизової, починають дослідження з алергеном.
2. В іншій ніздрю таким же шляхом вводять 3 краплі тієї мінімальної концентрації алергену, яка дала позитивну реакцію (+ +) при внутрішньошкірних пробах.
3. Якщо через 10-15 хв носове дихання залишається колишнім, назальний провокаційний тест продовжують з використанням більш концентрованого розчину алергену. Результат провокаційного назального тесту вважається позитивним, якщо при введенні алергену з'являються утруднене носове дихання, чхання з рясними прозорими виділеннями. При появі даних симптомів потрібно промити слизову оболонку носової порожнини фізіологічним розчином, закапати в ніс 2-3каплі санорина, прийняти антигістамінний засіб.
Якщо дослідження проводити послідовно, починаючи з мінімальних доз алергену, цих ускладнень вдається уникнути: 2-кратні розведення мають ту перевагу, що концентрація алергену зростає поступово.
Якщо відзначається реакція на тест-контрольну рідину, тест є хибнопозитивним і не враховується.
Іноді при риніті в разі рубцевих змін слизової можуть відзначатися помилково негативні результати провокаційного тесту. У цьому випадку буває необхідним визначення кількості еозинофілів в носовій порожнині, оскільки цей тест грунтується не на суб'єктивних відчуттях хворого, а на об'єктивних даних.
Провокаційний кон'юнктивальний тест
Провокаційний кон'юктівальний тест проводять для діагностики пилкового кон'юнктивіту. Кон'юнктивіт - це запалення зовнішньої оболонки ока. Алергічний кон'юнктивіт в стадії загострення є абсолютним протипоказанням для проведення дослідження.
В кон'юнктивальний мішок одного ока вводять кілька крапель тест-контрольної рідини, після чого хворий закриває очі. Потім промокають повіки стерильним ватним тампоном; якщо змін в кон'юнктивіт не спостерігається, починають проводити дослідження з розчином алергену.
Кілька крапель алергену в концентрації в 10 разів нижче порогової вводять в кон'юнктивальний мішок іншого очі. Порогова доза визна-виділяється за допомогою аллергометріческого титрування на шкірі (10-кратні розведення). Якщо титрування на шкірі неможливо (хибнопозитивні або помилково негативні проби, атопічний дерматит), користуються 2-кратними розведеннями.
Якщо через 15 хвилин стан очної оболонки не змінюється, дослідження проводять з розчином алергену більшої концентрації. Кон'юнктивальний тест вважається позитивним при появі свербіння і почервоніння повік, сльозо-течії, різкої гіперемії кон'юнктиви.
Щоб уникнути важких ускладнень проведення тесту вимагає обережності і послідовного випробування алергенів, починаючи з малих концентрацій. Провокаційний інгаляційний тест.
Інгаляційний тест проводять при специфічному дослідженні пилкової брон-хіальной астми. Протипоказанням до проведення тесту служить загострення алергічного захворювання.
Інгаляційний провокаційний тест
До проведення інгаляційного тесту проводять оцінку самопочуття хворого, досліджується дихальний об'єм легенів. У разі застосування препаратів базової терапії (интал, будесонід, фликсотид) прово-ційний інгаляційні тести (як з неспецифічними, так і з інфекційними алергенами) слід проводити не раніше ніж через 48-72 годин після відміни препаратів.
Перед тестом проводять спирограмму, фіксуючи показники видиху хворого. Потім через інгалятор хворий вдихає тест-контрольну рідину. Через 20 хвилин знову проводять спирограмму і оцінюють стан і самочув-ствие хворого. Якщо результати залишилися колишніми або незначно змінилися, проводять дослідження з алергеном речовинами.
Використовуючи інгалятор, хворий вдихає протягом двох хвилин певний алерген в низькій концентрації. При появі у хворого сухого кашлю, першіння в горлі інгаляцію переривають. Дослідження видиху записуються послідовно через 5, 10, 20, 30, 40 хвилин після інгаляції алергену і визначають коефіцієнт бронхоспазму. Якщо дихальний обсяг істотно не змінюються, приступають до дослідження, поступово збільшуючи концентрацію алергену. Якщо після інгаляції алергену коефіцієнт бронхоспазму становить понад 20% провокаційних тестів вважають позитивним.
Провокаційні інгаляційні тести при пилкової алергії відтворюються не тільки у хворих з пилкової астму, але у хворих з рінокон'юнктівальний синдромом. Існує думка, що провокаційний інгаляційний тест при алергії до пилку не є тестом, що виявляє астму, так як ретельно поставлені шкірні проби мають таку ж діагностичну цінність.
При специфічному обстеженні хворих на поліноз слід пам'ятати про можливість поєднання у деяких хворих харчової алергії до продуктів, що мають перехресні властивості з іншими значущими алергенами (алергія до пилку злакових і харчова алергія на злаки і т. П.). У таких випадках все специфічне обстеження повинно проводитися при суворої елімінаційної дієті, повністю виключає харчової алерген (наприклад, беззлаковая дієта). Дієта повинна дотримуватися хворим не менше 15-20 днів до початку специфічного обстеження. Тільки за такої умови можна уникнути можливих помилок в оцінці достовірності шкірних проб.
Також Вам допоможуть наступні статті на цю тему: