Шість років промчало, як мечтанье,
В обіймах солодкої тиші,
І вже вітчизни покликання
Гримить нам: простуйте, сини!
Про матір! почули ми покликанню,
Кипить в грудях младая кров!
Рука міцно С'едін з долонею,
Зв'язала їх до тебе любов.
Ми дали клятву: все рідної,
Всі без розділу - кров і працю.
Чи готові в бій непохитно,
Неколебимо - правди в суд.
Шість років промчало, як мечтанье,
В обіймах солодкої тиші,
І вже вітчизни покликання
Гримить нам: простуйте, сини!
Тобі, наш цар, подяки!
Ти сам нас юних С'едін
І в цьому святому уединенье
На службу музам присвятив!
Прийми ж тепер не тих веселих
Безтурботної радості друзів,
Але в серці чистих, в правді сміливих,
Гідних доброти твоєї.
Шість років промчало, як мечтанье,
В обіймах солодкої тиші,
І вже вітчизни покликання
Гримить нам: простуйте, сини!
Благословіть поклали
У любові батьківщині обітницю!
І з дитячою ніжністю любили
Вас, други наших жвавих років!
Ми не забудемо настанов,
Плід ваших дослідів і дум,
І думка про них, як якийсь геній,
Недосвідчений підтримає розум.
Попрощаємося, брати! Руку в руку!
Обіймемося в останній раз!
Доля на вічну розлуку,
Бути може, тут зріднила нас!
Один на одному зупиніть
Ви погляд з прощальним сльозою!
Зберігайте, про друзі, зберігайте
Ту ж дружбу з тою ж душею,
Те ж до слави сильне поривання,
Те ж правді - так, неправді - немає.
У нещастя - горде терпіння,
І в щастя - всім одно привіт!
Шість років промчало, як мечтанье,
В обіймах солодкої тиші,
І вже вітчизни покликання
Гримить нам: простуйте, сини!
Прощайтеся, брати, руку в руку!
Обіймемося в останній раз!
Доля на вічну розлуку,
Бути може, тут зріднила нас!