Почому нині місце в свиті депутата
У парламенті пройдуть масові перевірки по недавно що розкрила фактами продажу посад помічників депутатів і сенаторів.
Рішення провести перевірку було прийнято після вчорашнього затримання Михайла Берідзе - помічника члена Ради Федерації. За даними слідства, Берідзе пропонував всім охочим купити посаду помічника або радника депутатів обох палат парламенту. Вартість послуги становила від 150 до 200 тис. Доларів.
У Державній думі 450 депутатів, в Раді Федерації - 180 сенаторів. Кожен з них має право взяти собі в помічники максимум 40 чоловік: п'ять помічників на постійній основі для роботи безпосередньо в парламенті, трьох в регіоні. Решта 35 числяться помічниками на громадських засадах. Наприклад, в Держдумі прийнято так, що 10 чоловік з числа громадських використовує сам депутат, а всіх, хто лишився забирає фракція. Таким чином, всього у парламентарія в розпорядженні виявляються 15 помічників.
Як кажуть експерти, практика працевлаштування за гроші «випадкових людей» дійсно має місце. Посади помічників і радників депутатів активно продаються такими ж посередниками, як і Михайло Берідзе. Єдине, що їх дивує - так це вартість послуги, яку нібито називав затриманий. За їхніми даними, розцінки нижче як мінімум в десять разів.
Розкрилися факти викликали обурення голови Ради Федерації Сергія Миронова, який закликав колег перевірити всіх своїх помічників. Як розповів Миронов, Берідзе був помічником на громадських засадах сенатора від Костромської області Олександра Тер-Аванесова. За його словами, ніяких заходів до сенатора в зв'язку зі сформованою ситуацією застосовано не буде, оскільки «сама історія стала для нього хорошим уроком». Спікер Ради Федерації звернувся до депутатів обох палат, попросивши їх в майбутньому бути уважніше до вибору людей, навіть якщо вони призначаються помічниками на громадських засадах.
Те, у що з легкістю повірив Сергій Миронов, викликає масу сумнівів у діючих співробітників апарату депутатів. Як нам розповів колишній помічник одного з парламентаріїв, який пропрацював в Держдумі багато років, продаж таких посад позбавлена будь-якого сенсу. «Офіційно у депутата за гроші працюють п'ять помічників: два в Держдумі, три по регіонах. Решта - на громадських засадах. Ні ті, ні інші реально не мають ніякої владою. Єдине, що вони можуть - це заходити в установи державної влади. Та й то, тільки помічники по роботі в Думі. Скажімо, помічника на громадських засадах в міністерство не пустять », - говорить наше джерело, що побажало залишитися неназваним.
За його словами, в Держдумі другого і третього скликань торгівля «корочками» дійсно велася. Коштували вони приблизно по 3-5 тис. Доларів. Але зараз цього більше немає. Просто тому, що статус помічника його власникові нічого не дає. «Людина, якого затримали,« розводив »людей, що називається, з вулиці, які не мають жодного уявлення, як побудована робота в парламенті».
Олексій Корнієнко, депутат Державної думи, фракція КПРФ
Останнім часом нерідко в засобах масової інформації спливають відомості про те, як на якихось корупційних справах і махінаціях ловлять помічників, які працюють або в Державній думі, або в Раді Федерацій. Взагалі, я думаю, що історія з помічником сенатора не останній такий випадок. Але відповідальність за це повинен нести і сам парламентарій.
Дійсно, давно пора внести поправки в закон «Про статус члена Ради Федерації і Державної думи Федеральних Зборів Російської Федерації», в розділ про статус помічника депутата і сенатора. І прописати там, що помічники, які працюють в обох палатах, не повинні бути судимими або колись залучалися в якості обвинувачених по судових справах, затвердити більш жорсткі вимоги до них.
Буває, що до депутатів підходить людина, рекомендується, каже, що я, мовляв, такими-то і такими питаннями займаюся - наприклад, проблемами житлового комплексу або будівельного - і не могли б ви мене взяти помічником. І до мене підходили. Але я вибираю тільки людей знають, професіоналів. І, звичайно, ніколи не набираю людей з вулиці.
Але потрібно розділяти, які бувають помічники: є помічники, які безпосередньо працюють в Державній думі і Раді Федерації. Це штатні, оплачувані помічники. А є помічники на громадських засадах. Коли помічник працює в Думі, за нього несе відповідальність безпосередньо сам депутат. Тому що депутат має справу з величезною масою документів, з депутатськими бланками, іншими важливими документами, працювати з якими повинна людина порядна, якому парламентарій може довіряти.
У Думі минулого скликання у одного з депутатів від фракції ЛДПР помічник був викритий у вимаганні у одній з великих фінансових компаній, на яку він «наїжджав». При передачі грошей він був затриманий. І за це, я думаю, відповідальність несе і сам депутат.
Інша ситуація з помічниками, які працюють на громадських засадах. Згідно із законом їх у нас повинно бути не менше 30. За мною, наприклад, закріплені два регіони, в яких я працюю. Природно, мені потрібні там люди. І помічників там мені рекомендують секретарі партійних організацій, які фактично і несуть відповідальність за запропоновані мені кандидатури.
У фракції КПРФ не було і не буде випадків, подібних події в Раді Федерації. Тому що ми всіх помічників знаємо - нам їх рекомендували або партійні організації на місцях, або Центральний комітет партії. Тобто це люди, які працюють з депутатами не один рік, а часом кілька скликань. У нас йде дуже жорсткий кадровий відбір.
Посвідчення на помічника має право отримати тільки сам депутат. Неможливо стати помічником, навіть на громадських засадах, без відома депутата. Існує процедура: депутат оформляє подання, ставить свій підпис, прикладає документи і фотографії, відправляє все це керівнику апарату Думи або Ради Федерації і сам же отримує посвідчення на помічника, і сам же вручає це посвідчення. Тому, звичайно, не може бути, щоб парламентарій не знав, хто до нього оформлений.
Ніхто не дає тобі гарантій порядності, якщо ти береш на роботу незнайомих людей, з боку. А таке буває в Думі. Тому вважаю, що потрібно ввести практику, щоб помічника, який працює в штаті і верхньої, і нижньої палати, перевіряли б так само, як і кандидатів в депутати, що йдуть в представницькі органи влади.
Взагалі функції помічника в даний час вкрай обмежені і мало що значать, пільг у них теж немає. Раніше помічники могли їздити безкоштовно в громадському транспорті, потім їх цього привілею позбавили. Хоча в законі «Про статус депутата» і прописано, що помічник має право безперешкодного входу до представницьких органів влади, в прокуратуру, на ділі він потрапляє туди тільки разом з депутатом або сенатором. Тому мені здається дивним, що хтось нібито готовий платити гроші за посвідчення помічника.
Мені абсолютно не цікаво, скільки може коштувати посвідчення помічника або депутатський запит. Звані в ряді засобів масової інформації суми за подібні послуги мені здаються фантазією або журналістів, або навіть, може бути, якихось моїх колег. Я якось слухав інтерв'ю одного з депутатів, в якому називалися якісь божевільні цифри. Видно, хтось з цим стикався не з чуток.
Думаю, ситуації з періодичним звинуваченням когось із помічників в махінаціях будуть повторюватися, якщо не будуть ретельно розбиратися у всьому вже сталося. Не тільки з апаратами Державної думи і Ради Федерації, а й з самим депутатом і керівництвом політичної партії, від якої він обраний, або з регіоном, яким він був рекомендований до Ради Федерації.