ПРОБЛЕМИ В СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ І РИНОК ПРАЦІ
1 ФГБОУ ВПО «Комсомольський-на-Амурі державний технічний університет»
Актуальною проблемою вітчизняного професійної освіти є його деяка автономність, ізольованість від ринку праці. Різноспрямованість векторів інтересів системи професійної освіти і ринку праці породжує неадекватність структури, якості і кількості пропозиції трудових послуг молодих фахівців - випускників професійних навчальних закладів - дійсним потребам економіки [9]. В обставинах, що склалися система професійної освіти орієнтується в основному на споживачів своїх послуг - абітурієнтів (майбутніх студентів) та їхніх батьків, які тепер виступають одночасно в ролі і споживачів і замовників освітніх послуг. Внаслідок цього професійні навчальні заклади здійснюють навчання за тими напрямками і спеціальностями, які найбільш затребувані даними суб'єктами ринку освітніх послуг. В результаті потреби роботодавців у працівниках часто не враховуються вузами [2].
Разом з тим очевидно, що система професійної освіти не може бути автономна від роботодавця.
Все це призводить до відставання системи професійної освіти від потреб ринку праці. Пріоритетна орієнтація навчальних закладів на існуючу кон'юнктуру професій і спеціальностей сприяє виникненню надлишку випускників за деякими з них, в той час як за іншими професіями відчувається дефіцит працівників.
Так, пропозиція менеджерів різного рівня перевищує попит більш ніж в 2 рази, юристів # 8210; майже в 2 рази, економістів # 8210; на одну третину [2]. У вищих навчальних закладах проте триває масова підготовка фахівців за цими професіями. Меншість випускників планує працювати в сфері освіти і виробництва. При цьому і учням, і батькам відомо, що найбільш дефіцитними і затребуваними у роботодавців є робітничі професії. В цілому можна говорити про те, що список професій, з якого вибирають випускники шкіл, дуже бідний. Присутній професійна дезорієнтація молоді, часто не має доступу до достовірної інформації про ринок праці та приймаючої рішення про майбутньої освітньої кар'єрі, виходячи з уривчастих відомостей і інтуїції.
Головним критерієм, що визначає престижність професії для сучасної молоді, в більшості випадків є високий рівень заробітної плати. Слідом за ним стоїть перспектива кар'єрного росту, який, як свідчать багато експертів, асоціюється у молодих людей з фінансовим благополуччям. Такі важливі чинники, як значимість для суспільства, творчий і цікавий характер роботи, можливість самореалізації, як правило, не є вирішальними при виборі професії.
Наявність вищої освіти в даний час розглядається як якась норми, необхідність, про що свідчать дослідження освітніх планів випускників шкіл [2]. При цьому школа виступає як «підготовча майданчик» для вступу до вузу, а вищу освіту сприймається як обов'язкову умову досягнення життєвого успіху. Три чверті опитаних Украінан вважають за необхідне мати вищу освіту, і тільки 23% дотримуються іншої думки. Дана тенденція особливо характерна для молоді, яка твердо переконана в цінності вищої освіти.
В силу своєї популярності і престижності в суспільній свідомості вищу освіту розширює платні види освітніх послуг, зміцнює свій недержавний сектор. В даний час вУкаіни навчаються 7049,8 тис. Студентів. Повністю оплачують своє навчання більше 40% з них [6].
Останнім часом все виразніше проявляється тенденція здобуття вищої освіти заради диплома: до 20% абітурієнтів, вибравши вуз для вступу або поступово в нього, не визначились з вибором професії і часто навіть не ставлять таку задачу. При цьому багато, вступаючи до вузу після завершення навчання в школі і не визначившись остаточно з вибором своєї професійної діяльності в подальшому, планують отримання другої вищої освіти - «для професії». Таке свідоме затягування професійного вибору свідчить про низьку ефективність профорієнтаційної роботи, що проводиться з молоддю, про нестачу інформації про перспективні вакансії ринку праці, про низький рівень прогнозування потреб кваліфікованих кадрів для потреб економіки, про недостатній мотивації випускників шкіл на ті професії, які дійсно будуть затребувані в перспективі.
Слабо виражена зв'язок між одержуваними професіями та ринком праці: за різними оцінками, через три роки після закінчення вузу менше 20% студентів вузів працюють в областях, пов'язаних з отриманою спеціальністю [5].
Ситуацію погіршують проблеми, пов'язані з переходом системи вищої професійної освіти на бакалаврат - магістратуру: в свідомості певної частини громадськості бакалавр не є «повноцінним фахівцем з вищою освітою»; в той же час магістратура, націлена на підготовку наукових працівників і працівників управлінської ланки в відповідних сферах, сприймається багатьма як додаткове навчання, яке носить надмірно теоретизувати характер. Найчастіше випускники магістратури, маючи досить високу самооцінку, претендують відповідно і на високу зарплату, що суперечить бажанням і готовності роботодавців щодо оплати праці молодих працівників у зв'язку з відсутністю у випускників практичного досвіду роботи, незважаючи на високий теоретичний рівень підготовки останніх [4].
Досить часто в літературі зазначається така характерна риса вітчизняної освіти, як дисбаланс теоретичної і практичної підготовки учнів: високий рівень теоретичних знань не відповідає практичної складової [1]. Освітня система продовжує формувати фундаментальні знання на високому рівні. Разом з тим дані знання часто не є власне професійними, вони носять скоріше загальний характер. У підсумку можна позначити дві важливі проблеми в професійній підготовці майбутніх фахівців: дефіцит практичних умінь і навичок і надмірна узагальненість теоретичних знань. Разом з тим роботодавці зацікавлені в наймі фахівців, які володіють глибокими, але вузькоспеціальними знаннями [7].
Таким чином, можна виділити наступні проблеми в сфері професійної освіти, які негативно впливають на якість підготовки випускників відповідно до вимог роботодавців:
- недостатня орієнтованість навчальних закладів на практичну підготовку майбутніх фахівців. Без практичного досвіду ефективним освіту бути не може. Проблема полягає в зайвій академічності системи освіти. До цього можна додати проблему недостатності проектно-дослідницької роботи студентів та неефективності виробничих практик;
- проблема кваліфікації педагогічних кадрів і проблема невідповідності навчальних програм вимогам сучасної ситуації. Розроблені програми часто не відповідають вимогам сучасного ринку праці. Інноваційна компонента недостатньо присутня в змісті навчання;
- низька оплата праці професорсько-викладацького складу ніяк не сприяє, тому, щоб викладачі вкладали душу в підготовку висококласних фахівців. Відтік кваліфікованих педагогічних кадрів в інші галузі негативно відбивається на якості підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності;
- корупція, що має місце в системі освіти, породжує безліч негативних наслідків, в тому числі знижує мотивацію до отримання знань студентами;
- відсутність точних прогнозів потреб ринку праці в молодих фахівцях і неефективну здатність системи професійної освіти враховувати зовнішнє замовлення на підготовку певного рівня працівників;
- замкнутість системи освіти і відсутність повноцінної оцінки якості навчальних програм і освітніх установ ззовні. В даний час контроль якості професійної освіти реалізується самим освітнім співтовариством. Видається за доцільне, якщо роботодавці будуть не тільки замовниками, що формують ті чи інші запити, а й активними учасниками процесів розвитку освітньої галузі. Тільки в цьому випадку можна досягти істотних змін в системі освіти. Відповідно виникає необхідність створювати суспільно-професійні механізми контролю і оцінки якості. Досвід більшості розвинених країн свідчить про те, що ефективним інструментом вирішення цього питання є створення різних професійних об'єднань роботодавців та представників академічної спільноти. Крім цього складаються незалежні рейтинги освітніх програм і установ, які дозволяють адекватно відобразити ситуацію на освітньому просторі і стимулювати освітні структури професійної підготовки до вдосконалення організації і змісту навчального процесу;
- відсутність ресурсів, необхідних для підвищення якості підготовки, яке вимагає використання в освітньому процесі дорогих технологій, вдосконалення матеріально-технічної бази, підвищення професійного рівня викладацьких кадрів також є актуальною проблемою вищої освіти. Очевидно, що одних бюджетних коштів недостатньо для забезпечення необхідної освітньої інфраструктури. Отже, виникає необхідність залучення корпоративних і приватних інвестицій. Для стимулювання роботодавців до інвестування коштів в навчальні заклади представляється необхідним підвищити фінансову прозорість, щоб інвестор міг реально контролювати фінансові потоки і впливати на процес регулювання діяльності освітньої установи. З цією метою слід розвивати публічну звітність і впроваджувати незалежні форми контролю. Для залучення інвестицій в систему професійної освіти, доцільно передбачити введення податкових преференцій для підприємств.
Рішення розглянутих проблем має сприяти підвищенню якості підготовки випускників професійних навчальних закладів відповідно до вимог роботодавців. Розвитку взаємовигідних відносин між роботодавцями та освітніми установами може також сприяти проведення спільних науково-практичних конференцій, ярмарків вакансій та професійних форумів, які надають молодим фахівцям інформацію про наявні вакансії на ринку праці.
Слід зазначити, що досить ефективним способом додаткового фінансування повинні стати гранти на освітні програми, які виділяються громадськими фондами роботодавців на конкурсній основі, а також іменні стипендії, які надаються найбільш успішним студентам.
Слід зазначити особливу потребу сучасного ринку праці у фахівцях нового типу, які здатні швидко адаптуватися до швидко змінюваних умов роботи. Цінним якістю сучасного працівника є комунікативна компетентність, що має найбільший попит в сфері послуг. Для підвищення конкурентоспроможності молодих фахівців за доцільне навчати методам пошуку роботи, правилами поведінки в діловому середовищі, прищеплювати їм навички публічної презентації себе і результатів своєї праці, виховувати комунікаційні навички, формувати вміння і навички працювати в команді.
Литовченко В.В. д.е.н. професор, декан факультету економіки та менеджменту, ФБГОУ ВПО «Комсомольський-на-Амурі державний технічний університет», м Ровеньки;
Булавенко О.А. д.п.н. професор, заступник декана факультету економіки та менеджменту, ФБГОУ ВПО «КнАГТУ», директор Центру інтегрованих систем навчання, м.Ровеньки.
Пропонуємо вашій увазі журнали, що видаються у видавництві «Академія природознавства»
(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)