ПРОБЛЕМИ Рикетсіоз ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Черваньов В.А.1, Сапожкова О.А.1, Пигарева Г.П.1, Трояновская Л.П.1, Алтухов Б.Н.1, Шахов А.Г.2, Гусєв В.В.3, Ласкіна О.М.3
1Воронежскій державний аграрний університет, Воронеж, Рос-ця
2Всероссійскій Ниви патології, фармакології і терапії, Воронеж, Росія
3Государственний науковий центр прикладної мікробіології МОЗ РФ, Оболенський, Росія
Забезпечення населення продуктами харчування, а переробне-нього промисловості - сировиною є основним завданням сільськогосподарського виробництва.
Великі втрати в тваринництві обумовлені різними інфекційними хворобами, в тому числі з протікають з симпто-мокомплекс патології очей. Слід зазначити, що хворобам очей різної етіології ветеринарні і зооінженерних працівники до теперішнього часу не приділяють належної уваги, так як вони як правило не призводять до загибелі тварин, а збиток, пов'язаний з ви-нужденності вибраковуванням, зниженням приросту маси тіла у молодняк-ка і надоїв у корів, на загальному тлі втрат видається не таким істотним. Крім того, лікувальні заходи при хворобах очей зазвичай вимагають індивідуального підходу, що пов'язане з рядом труднощів і тому нерідко ігноруються ветеринарним персона-лом. Серед хвороб очей велике епізоотичне значення має рикетсіозний кон'юнктиви-кератит (РКК) у великої рогатої ско-ту.
На жаль, в сучасних наукових повідомленнях і в ветерина-Нарнії звітності риккетсиоз сільськогосподарських тварин до цих пір не знайшов належного відображення, а дані - що стосуються гео-графічного поширення, особливостей епізоотичного про-процесу, клініко-морфологічного прояву і профілактики не-повні, розрізнені і неточні.
Отже, риккетсиоз великої рогатої худоби за своєю епізоотичної значущості, широкому розповсюдженню і економі-зації збитку представляє для багатьох регіонів Російської Феде-рації серйозну проблему.
Поширення. Рикетсіозний кон'юнктиви-кератит має вельми широке поширення і спостерігається на всіх кон-континентів земної кулі. У США захворювання щорічно реєструє-ся в 16 штатах країни і вражає 53-64% стад м'ясного напряму. У Швеції, особливо на острові Південний Еланд риккетсиозом пора-жено близько 90% великої рогатої худоби, а в Австралії від 53,8 до 96%. Є численні повідомлення про наявність риккетсиоза в країнах Азії, Африки, Північної та Південної Америки і Європи.
Захворювання зареєстровано і на території колишнього Рада-ського Союзу. Неблагополучні по Рикетсіоз пункти були виявле-ни на території всіх середньоазіатських республік, Казахстану, Кав-каза, України, Білорусі, багатьох регіонів Поволжя, а також Захід-ної, Центральної, Східної Сибіру і Далекого Сходу. До жалкую-нію, до сих пір точних даних про поширення риккетсиоза сере-ді сільськогосподарських тварин по окремих регіонах Росій-ської Федерації немає. Однак можна припустити, що кількість заражених тварин в них значно варіює. Поряд з заболе-ваемость сільськогосподарських тварин, носійство рикетсій виявлено у 96 видів диких ссавців, головним чином, у крейда-ких гризунів, і 60 видів птахів.
ЕКОНОМІЧНИЙ збитків завдають рикетсією-ЗОМ. Економічний збиток, що заподіюється риккетсиозом тваринно-водческім господарствам, в даний час не піддається повному вчених-ту. Відомо, що надої молока у корів в Російській Федерації сни-жають на 50%, а приріст маси тіла у молодняка - на 31-40%. У ря-де випадків спостерігають: плацентит, ендометрит, метрит і аборти. У хворих риккетсиозом тварин діагностують офтальмопатии, артрити, мастити, орхіти, безпліддя і мертворождаемость, в неко-торих випадках вони гинуть. За повідомленням американських спеціа-листів при РКК тварини втрачають в масі 4,99 кг / гол при ураженні одного ока і 15,9 кг / гол - з патологією обох очей. У телиць случного віку, які перехворіли на в молодому віці РКК відбувається задерж-ка статевого дозрівання на 2-4 місяці. Дати точні кількісні показники шкоди, завданої риккетсиозом великої рогатої худоби, в Російській Федерації не представляється можливим у зв'язку з відсутністю єдиної системи цін.
Етіологія. До недавнього часу вважалося, що збудіте-лем риккетсиоза (Ку-ліхарадкі) у великої рогатої худоби в нашій країні є Rickettsia Burneti, який в зарубіжній літературі він частіше називається Coxiella Burneti.
Відповідно до сучасної класифікації (F. Weiss, J.W. Moulder, 1984) патогенні рикетсії по структурної організації клітинної стінки є грамнегативними бактеріями, нерухомі, спор і капсул не утворюють, аероби. У царстві прокариотов віднесені до відділу Gracilicutes, класу Scetobacteria, порядку Rickettsiales, се-мейства Rickettsiaceae, трибу Rickettsieae, роду Coxiella.
Рикетсії володіють значно вираженим поліморфізм-мом. Найчастіше вони зустрічаються всередині клітин, рідше поза ними. Єдиної думки про етіологію масових інфекційних кон'юнктивіт-кератитов у великої рогатої худоби поки немає. Ця хвороба найчастіше реєструється як телязіоз, хламідіоз, моракселлез, парагрип-3, інфекційний ринотрахеїт (ІРТ), а також гіповітаміноз А, Поллі-нози (пилкова алергія). У колишньому Союзі РСР РКК вперше опи-сал М.В. Рево (1939), а діагностував і відтворив в експерименті Г.Ф. Панін (1947). Однак раніше при вивченні інфекційного кон'юнктиви-кератиту у овець в Південній Африці J.W.A.Coles (1931, 1936) вперше описав схожих на рикетсії мікробів, локалізувавши-шихся в епітелії кон'юнктиви і рогівки. Він назвав їх Rickettsia conjunctivae. У 60-ті роки минулого століття М.В. Плахотин разом зі своїми учнями і інші вітчизняні вчені, так само як і мно-Гії зарубіжні дослідники збудником очної інфекційної патології у великої рогатої худоби вважали Rickettsia conjunctivae bovis.
В результаті проведених досліджень встановлено, що екс-періментальная інфекція, викликана збудником РКК Rickettsia conjunctivae bovis, відрізняється від такої при Coxiella Burneti. Це положення підтверджується тим, що в стаціонарно неблагополучних господарствах по РКК великої рогатої худоби Бєлгородської, Воронеж-ської і Липецької областей, Південного Уралу, ні в одному випадку, не бу-ла зареєстрована Ку-лихоманка у обслуговуючого персоналу та зооветеринарних спеціалістів. У той же час захворювання людей ку-лихоманкою не приводило до появи інфекції у контактують з ними тваринами. Це пов'язано з тим, що людина для Coxiella Bur-neti, є «біологічним тупиком» і не має значення для со-зберіганні інфекції в природі (Н. Федорова, 1968).
Rickettsia conjunctivae bovis відповідно від 1,2 до 3,5 мкм (паличкоподібні форми 1,2 - 3,5, гантелевідной 2,0 - 2,5 і діплобак-терии - 2,0 - 3,5 мкм.) І 0, 4 - 0,5 мкм. Рикетсії добре ростуть і розмножуються в різних тканинних культурах, краще - в желточних мішках курячих ембріонів, викликаючи їх загибель на 5 - 6 добу після зараження. Вірулентність риккетсий залежить від джерела їх ізоля-ції. Від членистоногих і диких ссавців, як правило, виокрем-ляють високовірулентні, а від хворих людей і сельскохозяйствен-них тварин - слабовірулентнимі штами. Рикетсії стійкі до впливів різних фізичних і хімічних факторів. Устої-тична риккетсий до впливу факторів зовнішнього середовища і багатьох дезінфекторів забезпечує тривале їх збереження.
Епізоотології. У епізоотології риккетсиоза провідну роль відіграють: велика рогата худоба, вівці, кози. Найбільш чутливих-тельно до збудника інфекції тварини породи герефорд, шорт-горн, голштино, джерсі і помісні. Велика рогата худоба породи Джерсей хворіє рідше голштино-фризів, а найменше сприйнятливий симентальської худобу. В останні десятиліття значення домашніх тварин істотно зросла. При цьому швидкість розвитку Ензо-тії знаходиться в прямій залежності від щільності розміщення худоби. При спільному утриманні невеликої кількості хворих і здо-рових тварин в закритих приміщеннях протягом півроку заражені-ється до 50% стада. Істотну роль в підтримці антропургіче-ського (вторинного) вогнища в неблагополучних по Рикетсіоз госпо-ствах грають сірі щурі, а також бродячі і сторожові собаки. У 45% корів в післяпологовий період має місце повне затримання посліду на грунті гнійно-некротичного плацентиту з подальшим розвитком важко і довго викликаного гнійно-катарального ендометриту.
Ворота і шляхи передачі збудника інфекції. Рикетсії проникають в організм сприйнятливих тварин через слизову оболонку кон'юнктиви повік і склери, верхніх дихальних шляхів і травного тракту, а так само через шкіру, особливо пошкоджений-ву. Виділяють - аспіраційний, повітряно-крапельний, транспла-центарний, аліментарний, контактний і трансмісивний шляху за-ражения.
ПАТОГЕНЕЗ. Рикетсіоз клінічно проявляється в будь-ча-ма року, але переважно в сезон випасу тварин. У деяких господарствах він протікає в формі ензоотіі, охоплюючи до 90% живіт-них. Незалежно від шляху зараження збудник проникає в орга-нізм через слизові оболонки і шкіру (найчастіше через пошкоджений-ву) не викликаючи запальної реакції на місці впровадження. Це фаза впровадження.
Якщо збудник не фагоцитируется макрофагами і полі-Нуклеар на місці впровадження, він лімфогенним шляхом заноситься в кров, де виявляється вже через 4 години після зараження. Це фаза первинної або малої Ріккетсіемія. При загибелі збудника виділяється токсин (ліпополісахарид), який, мабуть, обу-словлівает загальну інтоксикацію організму.
Фаза вторинної або великий Ріккетсіемія і токсемії. При тривалому знаходженні збудника в організмі розвивається аллер-гическая реакція уповільненого типу. Отже, при рикетсією-зе мають місце всі три імунологічних феномена: фагоцитоз, ан-тітелогенез, і гіперчутливість уповільненого типу.
Фаза повторюваних Ріккетсіемія і алергізації організму. Посилення порушення гемодинаміки в паренхіматозних орга-нах веде до розвитку дистрофії і некрозів, порушуючи їх функцію і послаблюючи організм в цілому.
КЛІНІЧНА КАРТИНА. Клінічно риккетсиоз протікає в формі: кон'юнктивіт-кератиту, артриту, панартріта, ендометриту, плацентиту із затриманням посліду, а так само супроводжується аборту-ми, мертвонароджуваністю, маститами, бронхолегеневі хвороби. У зв'язку з цим виділяють наступні форми риккетсиоза: гениталь-ву, легеневу (пневморіккетсіоз), орхітную, суглобову (артрорік-кетсіоз) з переходом в панартріт, офтальмологічну (офталь-моріккетсіоз). Останній про-є: серозно-катаральним кон'-юнктівітом, ерозією рогівки, клітинної її інфільтрацією, абсце-дирования, виразкою і рубцюванням рогівки. В кінцевому рахун-ті утворюється більмо (leucoma), пляма (macula) або хмарка (nubecula).
Патологоанатомічні зміни. Патоморфоло-гія риккетсиоза проявляється загальною реакцією організму: ексікозом, інтерстиціальної, гнійно-катаральної, іноді некротизуючої бронхопневмонією; гострим серозно-катаральним гастроентеритом, дистрофією паренхіматозних і ендокринних (наднирники) органів, вогнищевим інтерстиціальним нефритом (хронічний ріккет-сіоз), збільшенням лімфатичних і лімфоепітеліальних органів, некротическим плацентиту, катаральним або гнійно-катаральним ендометритом, маститом.
За допомогою передньої і задньої лімфатичних систем очі рикетсії потрапляють в періхоріоідальное (подсосудістое), суб-дурального, субарахноїдальний простору і втягують в патології-ний процес головний мозок. Зазначені нами глибокі морфо-функціональні зміни в головному мозку дозволяють нам виокрем-лити нервову форму риккетсиоза або менінгоенцефалоріккетсіоз.
Грунтуючись на результатах власних досліджень приво-дим класифікацію риккетсиоза в цілому.
ДІАГНОСТИКА. Діагноз на риккетсиоз у великої рогатої худоби ставлять на підставі епізоотологічних, клінічних даних і результатів лабораторних досліджень.
Остаточний діагноз на риккетсиоз підтверджується биоло-ня пробою на морських свинках, зараженням 5 - 6-денних ку-ріних ембріонів в жовтковий мішок по Коксу.
При діагностиці риккетсиоза слід керуватися сани-тарний правилами з безпеки роботи з мікроорганізмами I і II груп патогенності. 1.2.011-94. Держепіднагляду Росії ».
Диференціальної діагностики. Рикетсіоз необхідно диференціювати від хламідіозу, ІРТ, парагрипу-3, морак-селлеза, поліноз, телязиоза, гіповітамінозу А. диференціюють-вать риккетсиоз необхідно від бруцельозу, лептоспірозу, ряду ві-РУСН інфекцій, диференціація з якими успішно досягається на основі морфологічних, патогенетичних і інших відмінностей, що встановлюються за допомогою загальноприйнятих для кожного з цих за-болевания методів клінічної, серологічної, імунологічної, патоморфологічної та мікробіологічної діагностики.
СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА. Для специфічної профілактики риккетсиоза великої рогатої худоби «Центром при-Кладно мікробіології» МОЗ РФ запропонована гідроокісьалюмініе-вая формолвакцина з Rickettsia conjunctivae bovis. Вакцину примі-няют в неблагополучних по РКК господарствах перед вигоном живіт-них на пасовище. Її вводять з дотриманням правил асептики і анти-септики внутрішньом'язово, одноразово, в дозі 2,5 мл, слабкий молодняк вакцинують в половинній дозі. Повторну імунізацію осу-ються через 10-15 днів.
THE PROBLEM RICKETTSIOSIS OF BOVIS AND PROFILACTISE
Chervanev V.A.1, Sapojkova O.A.1, Pigareva G.P.1, Troyanvskaya L.P.1,
Altuchov B.N.1, Shahov A.G.2, Gusev V.V.3, Laskina O.M.3
1Voronezh State Agricultural University, Voronezh, Russia
2Russian Research Veterinary Institute of Pathology, Pharmacology and Therapy,
3 State Science Centre of Applied Microbiology, Obolensk, Russia