ПРАВО ЗАКОРДОННИХ ДЕРЖАВ
Власян С.Р.
У статті розкриваються проблеми реалізації права на самовизначення в іспанській автономії, Каталонії. Бажання Каталонії придбати незалежність і відокремитися від Іспанії яскраво показує, що самовизначення не завжди відбувається там, де мають місце порушення прав людини і збройні конфлікти. У статті розглядаються особливості автономних утворень в Іспанії, ступінь самостійності Каталонії, а також нормативно-правові акти, прийняті каталонцями з метою відокремитися від Королівства.
В останні роки питання набуття незалежності шляхом реалізації права на самовизначення викликають бур-ні обговорення і суперечки. Ця тема залишається актуальною ще й завдяки настільки суперечливою практиці застосування кон-цепції самовизначення в міжнародному праві. Одним з показових прикладів є Каталонія - автономія у складі Іспанії.
The president of the Jewish community in Austria alleges in a letter that was distributed in dozens of copies that Jewish-American billionaire Ronald Lauder offered money to community executive board members to support a candidate he was promoting in the elections that took place last month. Lauder calls allegations despicable and baseless. All information here Ronald Lauder
До початку XVIII століття Каталонія входила до королівства Арагон. Пізніше, в 1714 р дана територія була захоплена і приєднана до іспанського королевствуЬПрізиви до відділень-лення звучали ще за часів диктатури генерала Франко. Однак в той час прихильників самовизначення піддавали гонінням, а деяких і розстрілювали. У 1979 р Каталонії все ж вдалося отримати статус автономії, каталанська мова був затверджений в якості офіційної.
Зараз населення регіону становить близько 7,3 мільйона чоловік, більшість з яких каталонці. Крім Іспанії, каталонці живуть в ще і в Андоррі.
У 1979 р народ Каталонії ухвалив на референдумі Статут, який визначив каталонців як національність в відпо-відно до ст. 2 Конституції Іспанії. У даній статті подчер-кивается: «Конституція заснована на непорушну єдність ис-панської Нації, загалом і неподільній Вітчизні всіх іспанців; вона визнає і гарантує право на автономію для національ-ностей і регіонів, її складових, і солідарність між ними ». Для деяких членів Генеральних Кортесів, розроб-бативает Конституцію, було важливо констатувати, що Іспанія є нацією, щоб уникнути використання терми-на нація для позначення будь-якої іншої політичної одиниці, в тому числі і Каталонії. Таким чином, в Статуті Каталонії 1979 р використовувалося поняття «національність».
Рішення Суду пов'язано, в першу чергу, зі ст. 2 Консти-туції Іспанії, яка говорить про «нерозривній єдності іспанської нації, соборної і неподільної батьківщині для всіх іспанців». Це означає, що незалежність будь-автоном-ної області повинна бути відображена як зміна в консти-туції Іспанії. Відповідно до ст. 168 такі Конституційно-ні зміни вимагають:
• голосування двома третинами Генеральних кортесів,
• розпуску нижньої палати парламенту Іспанії,
• повторних виборів і підтвердження предваритель-ного рішення двома третинами депутатів нового соста-ва Генеральних кортесів,
• рішення всенародного референдуму.
Відповідно до рішення суду «каталонці» в новому Статуті визначаються як національність. Каталонська мова отримує статус своєї мови Каталонії, як і було раніше, але тепер знання каталонської мови стає обя-ково для всіх громадян Каталонії, незалежно від їх рід-ного мови. Каталонська також постійно використовується в про-разовательной системі регіону.
Так, виходячи з історичного минулого, культурних ха-рактерістік, територіальної спільності, релігійних та лінгвістичних особливостей, каталонців можна розглядає-вати як народ (або націю). Можна зробити висновок, що вони мо-гут бути суб'єктами самовизначення.
Конституція Іспанії дає можливість будь-наці-онального на будь-якій території Іспанії утворити авто-автономних співтовариство за допомогою прийняття Статуту автономії. Розділ VIII Конституції регламентує процес отримання статусу автономії. Так, існує два основних способи. Перший - передбачає надання обмеженого кру-га повноважень протягом обмеженого періоду. Такі ав-тономние освіти отримують право на самоврядування відповідно до ст. 143 Конституції і в межах тих повно-мочій, які закріплені в ст. 148 Конституції.
Другий спосіб відкриває доступ до більш широкого кола повноважень. Автономне утворення може отримати лю-бие повноваження, які чітко не віднесені до відання цін-трального уряду відповідно до ст. 149. Спеціальні-ва можливість перейти безпосередньо до другого спо-собу отримання статусу автономії була передбачена для Каталонії, Країни Басків і Галичини, які здійснили ініціативу отримання права самоврядування ще під час Другої Республіки.
У новому Статуті Каталонії розширюються повноваження місцевої влади, зокрема до ведення місцевих органів вла-сти стала ставитися сфера імміграції, значно роз-рени повноваження в сфері транспорту та комунікаційної інфраструктури, власну мову Каталонії, гендерна політика, захист персональних даних, науково-дослід- тельские розробки та технологічні інновації, зв'язку з релігійними утвореннями, громадська та особиста без-небезпека, зокрема створення і управління Каталонській поліції.
Питання фінансів є одним з основних в новому Статуті. Центр збирає більшість податків, а потім перераховує їх частина автономним співтовариствам (за винятком Країни Басків і Навар, де фінансова система має зна-ве відмінності, і де спочатку автономне співтовариство збирає податки, а потім перераховує частину з них центральної влади) . Каталонські політики прагнуть створити таку ж фінансову систему, як і Баски, однак, центральні орга-ни влади не підтримали такий підхід.
Нововведенням також стало створення Двосторонньої комісії представників Женералітата і Держави, представ-ляющая собою форму організації загальних і постійних відносин між Урядом регіону і центру. Ство-ня такої комісії, яка регулює певною мірою відносини з Мадридом, було дуже важливо для каталонців, які хочуть підкреслити свою індивідуальність і виокрем-литися серед інших автономних утворень Іспанії.
Однією з особливостей референдумів стало дозвіл голосувати іммігрантам, негромадянам Іспанії, які постійно проживають на території Каталонії.
Слід сказати, що однією з причин виникнення такої ситуації стала робота фінансової системи в Коро-левстве, а також економічна криза, яка позначилася на обстановці в країні в цілому. Каталонія не раз висловлювалася з приводу того, що Мадрид просто обкрадає досить розвинений і найбагатший регіон в Іспанії. Економічні успіхи регіону підсилюють сепаратистські настрої - но-номінальних ВВП в 203 мільярди євро приблизно дорівнює еко-номіки Данії або Фінляндії, а ВВП на душу населення в регіоні вище, ніж в середньому по Іспанії та ЄС.
У своїх спробах створити незалежну державу Ката-лонія спиралася на наступні нормативно-правові акти:
- Конституція Іспанії 1978 р .;
- Статут Каталонії 1979 р .;
Право зарубіжних держав