ПРОБЛЕМА вікової періодизації В СОЦІОЛОГІЇ ДИТИНСТВА
Діти і дитинство в якості об'єктів дослідження розглядаються багатьма науковими дисциплінами. Цим пояснюється неоднозначність визначення вікового періоду дитинства. Міждисциплінарний характер дослідницької галузі соціології дитинства сприяє поєднанню визначень дитинства, даних різними галузями наукового знання, з урахуванням соціологічної специфіки вивчення дітей і дитинства.
A. Beschasnaya PROBLEM OF AGE PERIODIZATION IN CHILDHOOD SOCIOLOGY
Children and childhood as an investigation subject are examined by many branches ofscience.
This explains the ambiguity in determination of childhood age period. The interdisciplinary character of the research field in childhood sociology is favorable for the combination ofchildhood determinations given by various fields of scientific knowledge taking into account the sociological specifics of children and childhood study.
У сучасній науці поняття і феномен віку і вікової періодизації багатолике і нерідко суперечливо. Найбільш повно і комплексно проаналізував дане поняття І. Кон4. вчений ви-
ділив три системи відліку в розумінні уявлень про вік.
Третя система відліку - віковий символізм, т. Е. Віддзеркалення вікових про-
Таким чином, для визначення вікових меж того чи іншого періоду життя людини, в даному випадку дитинства, доцільно намагатися врахувати всі перераховані трактування уявлень про вік. Хоча і цей підхід не є універсальним і непорушним, так як завжди присутній фактор індивідуальності, який створює певний відсоток похибки в загальній теорії.
В даний час існує безліч вікових періодизацію і визначень вікових меж дитинства в різних науках, кожна з яких визначає їх відповідно зі своїми специфічними завданнями дослідження. Ми розглянемо кілька основних підходів.
Анатомія і фізіологія в постнаталь-ном онтогенезі людини визначають дитячий вік до 13-14 років, т. Е. До моменту початку пубертатного періода7. Якщо звернутися до педіатрії, метою якої є лікування і профілактика захворювань дитини, то можна виявити, що чоло
століття в якості дитини вона розглядає від народження до 15 років.
В рамках психологічної науки існує два напрямки, які дають відносно різні формальні межі дитинства. У дитячій психології дитинство - це віковий період від народження до 7 років. Даний вікова межа обмежений сімома роками, так як він вважається кризовим, коли мислення дитини переходить на більш високий рівень, здатний до абстракціі8. У віковій же психології найчастіше дитячий вік позначений як період життя від народження до 12 років, всередині якого виділяють кілька етапів. Наприклад, Грейс Крайг виділяє наступну періодизацію жізні9: дитинство - від народження до 2 років; раннє дитинство - від 2 до 6 років; середнє дитинство - від 6 до 12 років; підлітковий і юнацький вік - від 12 до 20 років; рання дорослість - 20-40 років; середня дорослість - 40-60 років; пізня дорослість - від 60 і далі.
У класифікації, представленої Д. Бромлей10, «дитинство» охоплює три стадії: дитинство (від народження до 18 місяців), дошкільне дитинство (від 18 місяців до 5 років), раннє шкільне дитинство (від 5 років до 11-13 років). А цикл «юність» підрозділяється на дві стадії: старше шкільне дитинство (від 11 до 15 років), пізня юність (від 15 до 21 року). Після циклів «дитинство» і «юність» настає цикл «дорослість».
Періодизація віку вітчизняних психологів (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, Л. І. Божович та ін.) Нерідко виявляється в зв'язку з виховно-освітньою діяльністю, яку відчуває на собі дитина: від народження до 3 років - ранній вік, від 3 до 7
років - дошкільний, від 7 до 18 років - шкільний і т. д. Критеріями для проведення вікових меж виступали присутність і участь дитини в громадських виховно-освітніх установах, яке будується на психічні особливості дітей - принцип провідної діяльності, орієнтація на сенситивні періоди розвитку, етапи формування абстрактнологіческого мислення і т. д. У психологічному словнику дано таке визначення: «Дитинство - термін, що позначає початкові періоди онтогенезу (від народження до підліткового віку). Відповідно до прийнятої періодизації, дитинство охоплює дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1-3 роки), дошкільний вік (від 3 до 6-7 років) і молодший шкільний вік (від 6-7 до 10-11 років) »11.
У власне педагогічних дослідженнях кордону дитячого віку розмиті, і визначення їх утруднено, так як підлітковий вік в одних дослідженнях зараховують до дитячого віку, а в інших - ми зустрічаємо його як початок юнацтва, молодості. Тому верхні вікові межі дитинства в педагогіці коливаються від 12 до 16 років, до часу закінчення середньої школи. Згідно з іншим підходом критерієм закінчення дитинства виступає завершення професійної освіти - вік 21-23 року12.
Підводячи підсумок всьому вищенаведеному екскурсу, необхідно відзначити, що соціологічне тлумачення і визначення дитинства і дитячого віку обов'язково повинно синтезувати в собі специфіку розуміння дитинства та інших наукових дисциплін. Феномен дитинства знаходиться під впливом різних факторів, що повинно бути враховано в соціологічному визначенні дитячого віку. Не можна ігнорувати і буденне, прийняте в народі і відбите в суспільній свідомості розуміння дитячого віку. Так, наприклад, загальноприйняте в народі розуміння дітей і дитинства дає С. І. Ожегов: «Діти - Хлопчики і (або) дівчинки в ранньому віці до отроцтва. Дитинство - ранній до отроцтва вік. Дитина - Хлопчик чи дівчинка в ранньому віці, до отроче-
Таким чином, соціологія дитинства та її міждисциплінарний характер дозволяють визначити віковий період дитинства в двох площинах:
і батьківського впливу; 2) «дорослість в дитинстві», яке з'являється в результаті раннього вимушеної участі дитини в економічному житті суспільства. Тому згідно даним критерієм дитинство може тривати і до 25-30 років, і, навпаки, закінчитися значно раніше 18 років. Даний підхід дозволяє вченим проявляти гнучкість у визначенні вікових меж об'єкта в залежності від дослідницьких завдань.
2. Дитинство в абсолютному розумінні, яке, на думку більшості фахівців, є дитинством в повному розумінні цього слова. Вікові межі (верхню планку) можна визначити за допомогою абстрактного накладення всіх перерахованих вище периодизаций і знаходження такої максимально високою вікової межі, яка присутня у всіх теоріях. Отже, період оконча-
ня дитинства в його буквальному і вузькому значенні - це 12 років.
12 років, тобто до початку періоду активного статевого дозрівання, формування світогляду і появи можливостей виконання суспільно необхідної діяльності, схильною до самоконтролю і відповідальності.
8 Мухіна В. С. Дитяча психологія. - М. 1985.
15 Демографічний енциклопедичний словник. - М. 1985.
16 Павловський В. В. Указ. соч. С. 94.