Про патріотичному і моральному вихованні МОЛОДІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Даніярова А.Є. 1 Тлеугабилова К. С. 1 Абдрахманова А. А. 1
1 Карагандинський державний технічний університет
2. Локшина С. М. Короткий словник іншомовних слів. - М. Радянська енциклопедія, 1971. - 384 с.
5. Симонов К. М. Живі і мертві. - М. 1989. - 350 с.
Відродження втрачених традицій, усвідомлення самобутності культури кожного етносу - пріоритетні завдання сучасності. Держава прагне виховати в молодому поколінні толерантність, взаємоповага. Пріоритетним завданням будь-якої держави є патріотичне виховання.
Патріотизм передбачає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості, прагнення захищати інтереси Батьківщини. Крім особистих прагнень людини потрібні загальнолюдські цінності, і одним з них є почуття патріотизму. Саме патріотизм, любов до своєї Батьківщини, є моральної рисою, яка связивется всіх людей в єдине суспільство. Тільки суспільство, асоціацій любов'ю до своєї Батьківщини, здатне зробити держава цілісним і процвітаючим.
Існують різні визначення поняттю патріотизму. Тлумачний словник російської мови С. І. Ожегова поняття патріотизм дає наступне визначення: «Патріотизм - відданість і любов до своєї Батьківщини, до свого народу» [3, с.496]. В енциклопедичному словнику з політології, під редакцією Авер'янова Ю. І. «Патріотизм - емоційне ставлення до батьківщини, що виражається в готовності служити їй і захищати від ворогів» [4, с.247]. Словник іншомовних слів у російській мові дає таке визначення цьому поняттю: «Патріотизм - це любов до батьківщини, до батьківщини; одне з найбільш глибоких почуттів, закріплених віками і тисячоліттями »[2, с. 275].
Патріотичне виховання проходить кілька етапів: від любові до своєї сім'ї до любові до Вітчизни. Любов до Батьківщини є найвищим рівнем патріотизму.
Відроджуючи традиції і досягнення попередніх поколінь, ми створюємо умови для поступального руху в майбутнє, і в цьому велика роль освіти як фактора забезпечення миру і стабільності шляхом виховання молоді в дусі толерантності та злагоди. Невід'ємною частиною формування патріотизму у сучасної молоді є виховання на прикладах героїв Великої Вітчизняної Війни.
З кожним роком все далі в минуле відходять події Великої Вітчизняної війни, все менше залишається свідків тих страшних днів. Дуже мало залишилося ветеранів, які винесли на своїх плечах непомірну тяжкість фронтових буднів, нелюдське напруження сил в знекровлені селах, на заводах і залізницях. Священний обов'язок сучасників перед героями Великої Вітчизняної війни - не забувати про подвиги, які вони скоїли, мати повне уявлення про трагічні і героїчні сторінки Великої Вітчизняної війни. Війна з фашистською Німеччиною показала всьому світу небачену стійкість і мужність радянського воїна.
«У тому, що країна знову і знову згадує про подвиг своїх синів, є висока історична справедливість. Світ був би іншим, якби радянські люди не вистояли, не витримали цих чотирьох років », - писав К. Симонов [5, с. 177].
Роки Великої Вітчизняної Війни - роки мужності, героїзму, стійкості духу радянського народу. Знання історичних подій створює основу для формування патріотичних почуттів у сучасної молоді. Тема Великої Вітчизняної війни не втратить своєї актуальності, адже це подія торкнулася кожної родини. Щорічно День Перемоги широко святкується в країнах, що воювали проти фашистських загарбників.
Тисячі молодих дівчат і хлопців полягли на полі бою. Вони були натхненні ідеєю перемоги. Своїм життям вони пожертвували, заради того, щоб наша молодь, держава зараз процвітало. Кожна людина повинна задуматися над цим і бути вдячний цим людям за те, що має можливість дихати на повні груди у вільній країні.
Особистість людини формується і розвивається в результаті впливу численних факторів, об'єктивних і суб'єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх, незалежних і залежних від волі і свідомості людей, діючих стихійно або згідно з визначеними цілями. При цьому сам людина не мислиться як пасивне істота, яке фотографічно відображає зовнішній вплив. Він виступає як суб'єкт свого власного формування і розвитку. Великий вплив надають генетичні особливості індивіда, отримані ним при народженні. Спадкові риси є базою для формування особистості. Здібності або фізичні якості накладають відбиток на його характер, спосіб сприйняття навколишнього світу. Біологічна спадковість багато в чому пояснює індивідуальність особистості, її відмінність від інших індивідів, так як не існує двох однакових індивідів з точки зору їх біологічної спадковості. Унікальний індивідуальний досвід є один з найбільш значущих чинників формування особистості людини. Існують певні умови, в яких формуються моральні якості людини. Особистість людини формується на основі того, що дала людині природа (спадковість), навколишнє середовище і що людина сама з себе зробив.
У рішенні проблем патріотичного виховання сучасного покоління участь повинна приймати сама молодь, усвідомлюючи всю важливість своєї діяльності в житті Батьківщини, любити, знати і поважати її культуру, традиції та історію. Почуття патріотизму багатогранно за змістом. Це не тільки любов до Батьківщини, це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, і відчуття своєї нерозривності з навколишнім світом, і бажання зберігати і примножувати багатство своєї країни.
Патріотичне виховання молоді - це процес впливу на неї з метою усвідомленого сприйняття історичних знань про кращих традиціях свого народу, його героїчну боротьбу, подвиги, талантах кращих синів, знання символів держави, виховання непримиренності до ворогів своєї Батьківщини.
У нашому суспільстві стають актуальними питання морального виховання, відродження таких духовних цінностей, як: почуття поваги і толерантності до культури і релігій інших народів, почуття високої патріотичної свідомості, почуття гордості за свою країну і народ, почуття вірності і готовності до виконання громадянського обов'язку.
Сучасна освіта потребує створення принципово нового підходу в розвитку сучасної комунікабельною різнобічної особистості, здатної до активної діяльності в полікультурному середовищі, що володіє розвиненим почуттям розуміння і поваги інших культур, вміннями жити в мирі та злагоді з людьми різних національностей, рас, вірувань.
Головною метою морального виховання молоді у ВНЗ є виховання через освітній процес, відродження загальнолюдських цінностей. Одним із завдань вищої школи є прищеплення студентам навичок науково-дослідницької роботи. Заняття наукою формує повагу до наукової істини, об'єктивності. Процес наукового пошуку збагачує емоційну сферу особистості (віра в свої ідеали, переживання успіху, подолання перешкод, відчуття власного зростання). Все це сприяє моральному вдосконаленню особистості, формує громадянську самосвідомість людини, виховує принциповість і послідовність, зміцнює і розвиває вольові якості. Разом з тим науково-дослідницька діяльність невіддільна від кропіткої буденної роботи, що вимагає працьовитості та мобілізації сил.
Духовна людина - це людина, що займає активну життєву позицію, інтелектуально розвинений, що вміє працювати на благо Батьківщини, веде здоровий спосіб життя, морально заможний, естетично освічений, здатний орієнтуватися в складному сучасному світі. Разом з тим духовність полягає в залученні людини до основ культурної поведінки, правилам і нормам культури мовлення і спілкування. Духовна людина - це людина тактовна, вихований, делікатний. Неможливо в умовах сучасного напруженого ритму життя, частіших стресів і інтенсифікації спілкування діяти з волі випадку. Культура поведінки - це обличчя нації, повага до себе та інших. Духовний людина не витрачає даремно свої піднесені людські почуття.
Моральне становлення молоді, підготовка її до самостійного життя є найважливіша складова розвитку суспільства і держави. Тандем сім'ї та педагогічних колективів освітніх установ становлять основу освіти і виховання в вузі. Моральне виховання студентства як головної рушійної сили суспільства має здійснюватися на основі сучасного досвіду інтегрованості навчального і виховного процесів, балансу державного, громадського і сімейного виховання.
Духовність - якісна характеристика свідомості і самосвідомості особистості, що відображає цілісність і гармонію її внутрішнього світу, здатність виходити за межі себе і гармонізувати свої відносини з навколишнім світом.
З покоління в покоління передається історична пам'ять народу. Духовні і культурні цінності, створені в минулому, стають надбанням сучасного суспільства. Історія має властивість емоційного впливу на думки і почуття людей, вона бере активну участь в гармонійному вихованні людини і сприяє формуванню патріотизму. Спільні зусилля педагогів і молодого покоління повинні бути спрямовані на створення всіляких умов для становлення духовно-моральної сфери сучасної особистості, від якої залежить майбутнє людського суспільства.
Єгоров Віктор Володимирович, доктор педагогічних наук, професор, проректор з навчальної роботи КарГТУ, м.Караганда.
Пропонуємо вашій увазі журнали, що видаються у видавництві «Академія природознавства»
(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)