До колишньому главі Міноборони Сердюкова немає претензій. Такі висновки зробило агентство Росбалт, в чиєму розпорядженні опинилися матеріали розслідування у справі про розкрадання в міністерстві. Більш того, навіть прізвище Сердюкова практично не згадується - він називається або «міністр оборони», або «керівництво міноборони». За версією слідчих, оточення Сердюкова обманював міністра. Ось одна з цитат: «Особи, які виконували управлінські функції в ВАТ Рособоронсервіс, шляхом обману та зловживання довірою, вводячи в оману керівництво Міноборони і акціонерів, перерахували грошові кошти на загальну суму 234 мільйони». Таким чином, за версією слідчих, Сердюков нічого не знав про дії своїх підлеглих.
У підсумку, був обраний другий варіант. Ймовірно, краще вже виглядати повним ідіотом, але на волі, ніж бути розумним, але сидіти на нарах і чекати судового вироку.
І дійсно, звідки ж наївному Анатолія Сердюкова було знати, що 13-кімнатні апартаменти Євгенії Васильєвої, вартістю в 10 мільйонів зелених, де його застали слідчі, виявилися, зовсім не спадщиною її двоюрідної бабусі з Бердичева.
І не знав бідолаха екс-міністр і про півтори тисячі ювелірних прикрас на загальну суму в $ 3 млн. І десятках картин, в тому числі оригіналах російських класиків, які знайшли у тій же Васильєвої в тій же квартирі. Ні, напевно, він їх все ж бачив. Але, по наївності своїй, злато з камінням брав за дешеву біжутерію, а полотна - за кольорові ілюстрації з журналу «Огонек».
А ще Сердюков, напевно, ніяк не міг второпати - куди, наприклад, поділися 3 мільярди рублів при реалізації нерухомості, земельних ділянок і акцій, що належать «Оборонсервіс». Ну, не розумів і все тут! А раз не розумієш, значить мовчи. Ось і мовчав.
Ну і добре. Люди бувають різні. Бувають розумні, бувають і не дуже. А бувають і зовсім ... Але тут справа інша. Екс-міністр оборони Сердюков, який, як вважає слідство, не бачив мільярдних розкрадань прямо під своїм носом і якого, на думку того ж слідства, так відверто обманював його ж найближче оточення, командував збройними силами ядерної держави. При цьому він примудрявся зображати, що все під контролем. А якби ... Ой, аж самому страшно стало. А якби всі ці близькі міністру Васильєва та іже з ними вирішили б поцупити не будівля, земельні ділянки та акції, а, скажімо, ядерні боєголовки? І тоді б екс-міністр був би не при справах?
А уявіть собі таку формуліровочку звинувачення: «Особи, близькі в міністру оборони, шляхом обману та зловживання довірою, вводячи в оману керівництво Міноборони, вкрали атомний підводний човен і продали її терористам». Ну, вкрали. Ну, рвонуло б десь. Ну, та Бог з нею, з цією Америкою. Головне, що міністр оборони не при справах - не знав і не відав. Та й, взагалі, він хлопець хоч і недалекий, але зате чесний і відданий.
Що далі з Сердюковим? А далі пару легких критичних статеек в державних ЗМІ, щоб зовсім не тупив, і, скажімо, до Ради федерації. На постійне місце роботи - вирішувати долі вітчизни. Хай вже краще там, ніж на ядерній кнопці.