Звідки взялися собаки і кішки?
Приблизно 10-15 тисяч років тому наші предки - давні люди жили невеликими пле-менами. Вони займалися збиранням і полюванням на диких тварин. Домашніх тварин тоді ще і в помині не було. Племена переміщалися - мігрували з місця на місце в поис-ках видобутку. Навколо стоянок древніх людей нишпорили зграї віл-ков. Вовкам було вигідно слідувати за людьми. Адже їм пере-падала недоїдена людьми частина видобутку. Трохи пізніше люди за-нялись землеробством і стали запасати зерно. Тут же з'явилися любителі поживитися - миші та щури. А слідом за ними при-йшли і вороги мишей і щурів - дикі кішки. Але і це сусідство людині виявилося корисним. Вовки, охороняючи свою територію, відганяли інших хижаків від стоянок древніх людей. А дикі кішки винищували мишей і щурів. Поступово люди приручили деяких вовків, від них і відбулися сучасні собаки. Таким же чином з диких кішок з'явилися домашні.
Що таке симбіоз?
Собаки і кішки мають співмешканку че-ловеком. Таке взаємовигідне співжиття двох організмів різних видів називається симбіозом. Назва це від грецьких слів: «сімбіосіс» - співжиття і «біос» - життя. У прир-де можна знайти багато прикладів симбіозу. Після їжі крокодил широко відкриває пащу, і в неї без страху залітають маленькі пташки. Вони викльовують залишки їжі, що застрягли між крокодилячих зубів. Крокодил ніколи не зачепить цих пташок. І пташки ситі і задоволені, і крокодилові зубна щітка не потрібна! На спинах лежать в воді бегемотів теж можна заме-тить маленьких пташок. Вони викльовують дрібних паразитів, які оселилися в Бегемотові шкірі. Існує цікавий симбіоз мурах і попелиці. Вони живуть разом таким чином, що мурахи харчуються соком рослин, переробленим попелицями. А попелиці, завдяки присутності мурах, відчувають себе в безт небезпеки перед іншими комахами!
Де батьківщина домашніх кішок?
Вчені вважають, що ПраРусь-дителями всіх домашніх кішок є дикі єгипетські і лівійські смугасті кішки. У Стародавньому Єгипті з кішкою обра-щались як з божеством. Їх навіть ховали на спеціальних кладовищах, а за вбивство кішки покладалася страта. Пізніше кішки потрапили в Європу. За деякими відомостями, вони самі перебралися на північ в пошуках мишей. За іншими - їх завезли давньоримські завойовники. У Європі кішки познако-мілісь з дикими лісовими котами. Так і з'явилися современ-ні домашні кішки з густим хутром і короткими вухами.
У більшості країн ставлення до кішкам залишилися дбайливі. Наприклад, в Англії на 1 жителя припадає 0.2 кішки! Вспом-ните, що саме в цій країні жили домашні кішки-довго-жителі. А ось в містах південної Італії та Іспанії кішки ведуть бродячий полудикий спосіб життя, вештаються ночами і кричать під вікнами.
Як кішки і собаки відносяться до людей?
Але у ставленні до людини між кішками та собаками є одна важлива отли-чие. Собака прив'язується до людини, а кішка до дому. Бували випадки, коли люди разом з кішкою переїжджали на іншу квар-тиру, а кішка поверталася на стару, долаючи багато де-сяткі кілометрів! Не дарма кажуть, що кішка гуляє сама по собі! А загублений собака обов'язково прагне знайти своє-го господаря! Причому шукати вона буде, оббегая передбачувану територію по великим колам, поступово зменшуючи радіус! До речі, один французький вчений вважає, що по собаці можна дізнатися характер господаря. Власники пуделів - скупі і жад-ні люди, власники вівчарок - позбавлені почуття гумору, ті, у кого такси, - великодушні, у кого доги - мужні. Са-мі ж кращі люди ті, у кого живуть фокстер'єри. Один вла-ділок вівчарки подав на цього вченого до суду. У відповідь на суді вчений заявив: «Ось, самі ж бачите, пане суддя. »
Собачі професії. Зараз на світлі виведено кілька десятків порід кішок і більше 400 порід собак. Людина навчив собаку не тільки охороняти житла, пасти стада і допомагати на полюванні. Ченці з гірського альпійського Сенбернарского Монастир-ря вивели породу собак сенбернарів. Ці собаки знаходять по за-паху і рятують засипаних снігом в горах альпіністів. Житі-ли канадського острова Ньюфаундленд вивели породу собак ньюфаундлендів. Собаки ньюфаундленди - прекрасні плов-ці. Вони не тільки допомагають рибалкам витягати з холодної води мережі, а й рятують потопаючих людей. Видатний російський біолог Іван Петрович Павлов в своєму інституті, розташований-ном в селищі Колтуши, недалеко від Санкт-Петербурга, прово-дил численні досліди на собаках. Результати його дослід-ваний допомогли врятувати багато людських життя. Під час війни собаки виносили поранених з поля бою. У Парижі стоїть пам'ятник сенбернару Баррі. Ця собака врятувала 40 осіб, по-гребеневих під сніговими лавинами. Баррі загинув, рятуючи сорок першого! Недарма ж у багатьох інших країнах теж встановлен-ни пам'ятники собакам! Наприклад, в тому ж селищі Колтуши, частина якого тепер називається Павлово.
Ще трохи про собак. У собак поганий зір, але зате пре-червоний слух і нюх. Вони розрізняють сотні, а, може бути, і тисячі запахів. Саме тому собаки не переносять різких запахів. Наприклад, спиртного. Такі запахи «заглушають» для собаки все решта і заважають цілісному сприйняттю світу. Своїх господарів собаки впізнають по голосу або по запаху. До речі, собака багато успадкувала від свого далекого родича - вовка. Також як і вовки, і деякі інші дикі живіт-ні, собаки «мітять» свою територію. При цьому вони знають гра-ниці своїх володінь, дотримуються і охороняють їх. Бажаною здобиччю у вовків були дикі коні. Поспостерігайте, з якою злобою зустрічають собаки, будь то величезний дог або маленька болонка, що проходить повз коня! Того й гляди - з'їдять!
Найбільш дисципліновані. Ну, а хто ж серед тварин самий дисциплінований? Ви думаєте - собаки? Не зовсім. Ви завжди переходите вулицю тільки на зелене світло? Ні? А ось самий дисциплінований при переході вулиці - гусак. Він поч-ти ніколи не потрапляє під колеса автомобіля. Кішка і свиня по дисциплінованості йдуть на другому місці, а собака і ку-Ріца - на третьому. Людина ж займає одне з найбільш послід-них місць. Тому нам не завадило б повчитися переходити вулицю У гусака!
Як тварини розмовляють?
Між собою тварини часто спілкуються за допомогою різних наборів звуків. Собаки, на-приклад, гавкотом, а ворони каркання попереджають про наближається-ющейся небезпеки. Інші звуки служать для залучення са-мок або відлякування хижаків. Дельфіни і кити видають зву-ки, схожі на клацання і посвисти. До речі, американ-ські ворони не "розуміють" мови своїх європейських сороді-чий. Тому, якщо поселити європейську ворону в Америку, вона може і не вижити, і навпаки. Територія, на якій оббита-ють ті чи інші види тварин або рослин, називається ареа-лом. Наприклад, Африка - ареал слонів і Азія теж. Але ще невідомо, чи будуть «розуміти» один одного слони з різних ареалів!
Сміються чи тварини?
Ми відчуваємо різні почуття. Плачем і сміємося, радіємо і засмучуємося, любимо і ненаві-дим - все це людські почуття. А чи відчувають подібні почуття тварини? Біологів давно цікавить це питання. А хіба вам не цікаво?
Всі знають, що собака радіє зустрічі з господарем або з добре знайомими їй людьми. Але виявляється, що собака завжди дотримується ієрархії і виляння хвоста вітає старшу за віком собаку. Без свого господаря собака тужить і часто стає агресивною. Явна ознака цього - при-жатие вуха і звузилися очі. Господаря собака ревнує до окру-жающим. В знак гарного самопочуття кішка піднімає хвіст трубою і муркоче. Морська свинка від задоволення «Борміо-чет» і перекидається. Вчені багато разів спостерігали, як після довгої розлуки слони вітали один одного трубними зву-ками і пританцьовування. Коні вміють ображатися, а гуси навіть вміють мстити!
В основі будь-яких почуттів лежать складні хімічні та біо-логічні процеси, що протікають в організмах. Тому чим ближче до нас по родинній лінії тварини - мавпи, дель-фіни, слони, - тим більше «людських» почуттів вони, мабуть, можуть відчувати.