· Типове положення про єдиний порядок організації прийому, реєстрації та перевірки повідомлень про злочини;
· Положення про єдиний порядок реєстрації кримінальних справ та обліку злочинів;
· Інструкцію про порядок заповнення та подання облікових документів;
форма N 1 - статистична картка на виявлений злочин;
форма N 1.1 - статистична картка про результати розслідування злочину;
форма N 2 - статистична картка на особу, яка вчинила злочин;
форма N 3 - статистична картка про рух кримінальної справи;
форма N 4 - статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності;
форма N 5 - про потерпілого;
форма N 6 - про результати розгляду справи судом першої інстанції.
Про єдиний порядок реєстрації кримінальних справ та обліку злочинів
Положення про єдиний порядок реєстрації кримінальних справ та обліку злочинів визначає єдиний для всіх органів, які здійснюють дізнання, попереднє слідство і судочинство у кримінальних справах, порядок обліку злочинів та інших об'єктів обліку. На суди загальної юрисдикції дію Положення поширюється в частині надання інформації про результати розгляду кримінальних справ, а також інформації для обліку злочинів у кримінальних справах приватного обвинувачення в разі винесення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили.
У цьому Положенні вживаються в такому значенні, що застосовуються в частині, що стосується обліку злочинів:
Реєстрація - привласнення реєстраційного номера об'єктам реєстрації.
Облік - фіксування в облікових документах органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею відомостей про об'єкти обліку з наступним включенням інформаційним центром МВС, ГУВС, УВС суб'єктів Укаїни, УВСТ, ДРВ МВДУкаіни, Головної військової прокуратури в статистичну звітність відомостей про об'єкти, відображених в облікових документах.
Об'єкти реєстрації - кримінальну справу, матеріал з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Об'єкти обліку - злочин, особа, яка вчинила злочин, кримінальну справу і прийняті у ній рішення, матеріальні збитки, завдані злочинами, і забезпечення його відшкодування, потерпілий, судове рішення у кримінальній справі.
Окремий облік - фіксування в облікових документах органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею відомостей про діяння з ознаками злочину, за якими особи, котрі здійснили, відповідно до чинного кримінального законодавства Укаїни не є суб'єктами злочинів, а також відомостей про зазначених осіб. Порядок обліку цих діянь зберігається в повному обсязі, проте відомості про них в загальне число врахованих злочинів не включаються.
Реєстраційні документи - реєстраційні книги і журнали.
Облікові документи - журнали обліку, статистичні картки (форма N 1 - статистична картка на виявлений злочин; форма N 1.1 - статистична картка про результати розслідування злочину; форма N 2 - статистична картка на особу, яка вчинила злочин; форма N 3 - статистична картка про рух кримінальної справи; форма N 4 - статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності; форма N 5 - статистична картка про потерпілого; форма N 6 - статистична картка про результати розгляду справи судом першої інстанції; додаток до статистичній картці форми N 6 на злочин у справі приватного обвинувачення), талон-повідомлення про передачу кримінальної справи за підслідністю (додаток), форми статистичного спостереження, представлені в електронному вигляді документи і інші матеріальні носії, що відображають кількісне значення відомостей про об'єкти обліку.
Врахований об'єкт - об'єкт обліку, відомості про який включено до статистичної звітності. Коригування даних статистичної звітності в залежності від результатів розслідування і судового розгляду кримінальної справи допускається тільки в межах звітного року, що є закінченим звітним періодом.
Укритий від обліку об'єкт - об'єкт обліку, відомості про яку не відображені в облікових документах або не включені до державної статистичної звітності.
Попередньо розслідуваний злочин - злочин, за якою винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а також злочин, у кримінальній справі про якому закінчено попереднє розслідування і кримінальну справу направлено до суду або припинено.
Нерозкритий злочин - злочин, провадження у кримінальній справі про який призупинено по пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу Укаїни * (7).
Злочини, попереднє слідство у кримінальних справах про яких раніше було призупинено на підставі пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, виключаються з числа нерозкритих тільки після прийняття рішення про направлення кримінальної справи до суду або його припинення.
У число нерозкритих включаються злочини, провадження у кримінальних справах про яких вперше призупинено в поточному звітному періоді із зазначених вище підстав, незалежно від дати порушення кримінальної справи і дати обліку злочину.
припинення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку:
із закінченням строків давності кримінального переслідування (п. 3 ч. 1 ст. 24 КПК України);
зі смертю підозрюваного або обвинуваченого, за винятком випадків, коли провадження в кримінальній справі є необхідним для реабілітації померлого (п. 4 ч. 1 ст. 24 КПК України);
закриття кримінальної справи в зв'язку з примиренням сторін (ст. 25 КПК України), за винятком злочинів у кримінальних справах приватного обвинувачення;
припинення кримінального переслідування:
внаслідок акта про амністію (п. 3 ч. 1 ст. 27 КПК України);
в зв'язку з дійовим каяттям (ст. 28 КПК України);
в зв'язку із застосуванням до неповнолітнього обвинуваченому примусового заходу виховного впливу (ч. 1 ст. 427 КПК України).
виправдувальний вирок суду у випадках, коли не встановлено події злочину, підсудний не причетний до скоєння злочину, в його діянні відсутній склад злочину або стосовно його колегією присяжних засідателів винесено виправдувальний вердикт (пп. 1-4 ч. 2 ст. 302 КПК України) ;
припинення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи з таких підстав: відсутність події злочину; відсутність в діянні складу злочину; відсутність заяви потерпілого, якщо кримінальну справу може бути порушено не інакше як за його заявою (пп. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 24 КПК України);
припинення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю висновку суду про наявність ознак злочину в діях одного з осіб, зазначених у пп. 1, 3-5, 9 і 10 ч. 1 ст. 448 КПК України, або відсутність згоди відповідно Ради Федерації, Державної Думи Федеральних Зборів, Конституційного Суду Укаїни, кваліфікаційної колегії суддів на порушення кримінальної справи або залучення в якості обвинуваченого однієї з осіб, зазначених у пп. 1 і 3-5 ч. 1 ст. 448 КПК України (п. 6 ч. 1 ст. 24 КПК України);
закриття кримінальної справи приватного обвинувачення в зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим (ч. 2 ст. 20 КПК України);
закриття кримінальної справи у разі, коли до вступу вироку в законну силу злочинність і караність цього діяння були усунуті новим кримінальним законом (ч. 2 ст. 24 КК РФ);
припинення кримінального переслідування внаслідок непричетність підозрюваного або обвинуваченого до вчинення злочину, наявності в відношенні підозрюваного або обвинуваченого вступило в законну силу вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду чи постанови судді про припинення кримінальної справи за тим же обвинуваченням, наявності відносно підозрюваного або обвинуваченого нескасована постанова органу дізнання, слідчого або прокурора про припинення кримінальної справи за тим же обвинуваченням або про відмову в порушенні уго овного справи (пп. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 27 КПК України);
припинення кримінального переслідування стосовно особи, яка не досягла на момент вчинення діяння передбаченого кримінальним законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а також щодо неповнолітнього, який хоча і досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, але внаслідок відставання в психічному розвитку, не пов'язаного з психічним розладом, не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) і керувати ними в момент зі вершения діяння, передбаченого кримінальним законом (ч. 3 ст. 27 КПК України);
закриття кримінальної справи у разі застосування п. 1 ч. 1 ст. 439 КПК РФ, коли характер вчиненого діяння і психічний розлад особи не пов'язані з небезпекою для нього або інших осіб або можливістю заподіяння їм іншого суттєвої шкоди;
напрямок кримінальної справи в суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 439 КПК України для застосування примусового заходу медичного характеру;
постанову суду про звільнення психічного хворого від кримінальної відповідальності і про застосування до нього примусового заходу медичного характеру (ч. 1 ст. 443 КПК України);
постанова суду про закриття кримінальної справи стосовно психічного хворого з відмовою в застосуванні до нього примусового заходу медичного характеру (ч. 2 ст. 443 КПК України).