Методи оцінки рівня забруднення
Таблиця 1 - Критерії якості повітря, рекомендовані ВООЗ, і гранично допустимі концентрації Мінздоровсоцрозвитку Росії для деяких забруднюючих речовин, мкг / м3 [1]
В якості обов'язкових статистичних характеристик забруднення повітря також використовуються:
- повторюваність,%, разових концентрацій домішки в повітрі вище гранично допустимої концентрації (ГДК) даної домішки;
- повторюваність,%, разових концентрацій домішки в повітрі вище 5 ГДК;
- число випадків концентрацій домішок в повітрі, що перевищують 10 ГДК.
Встановлено три показника якості повітря: індекс забруднення атмосфери - ІЗА, стандартний індекс - СІ і найбільша повторюваність перевищення ГДК - НП:
- ІЗА - комплексний індекс забруднення атмосфери, що враховує декілька домішок. Величина ІЗА розраховується за значеннями середньорічних концентрацій домішок. Тому ІЗА характеризує рівень хронічного, тривалого забруднення повітря.
- СІ - стандартний індекс, тобто найбільша виміряна разова концентрація домішки, поділена на ГДК. Він визначається на підставі даних спостережень на гідрометеорологічному посту за однієї домішкою, або на всіх постах розглянутої території за всіма домішками за місяць або за рік. Показник характеризує ступінь короткочасного забруднення.
- НП - найбільша повторюваність (у відсотках) перевищення максимально разової ГДК за даними спостережень за однією домішкою на всіх постах території за місяць або за рік.
- Q - середня за рік концентрація будь-якої речовини.
Комплексний ІЗА (I (n)), що враховує n забруднюючих речовин, розраховується за формулою
де qcp i - середньорічна концентрація i-го забруднюючої речовини,
ПДКc.c.i - його середньодобова гранично допустима концентрація,
Ci - безрозмірний коефіцієнт, що дозволяє привести ступінь шкідливості
i-ого забруднюючої речовини до ступеня шкідливості діоксиду сірки.
Значення Ci рівні 1,5; 1,3; 1,0 і 0,85 відповідно для 1, 2, 3 і 4 класів
небезпеки забруднюючої речовини.
Щоб значення I (n) можна було порівняти для різних міст або за різні
інтервали часу в одному місті, необхідно розраховувати їх для однакового
кількості (m) забруднюючих речовин. Для цього по парціальним значенням Ii для окремих домішок спочатку складається варіаційний ряд, в якому I1> I2>.>
In. Далі розраховується сумарний I (m) для заданого і однакової кількості (m)
забруднюючих речовин.
Щоб значення I (n) можна було порівняти для різних міст або за різні інтервали часу в одному місті, необхідно розраховувати їх для однакової кількості (m) забруднюючих речовин. Для цього по парціальним значенням Ii для окремих домішок спочатку складається варіаційний ряд, в якому I1> I2>.> In. Далі розраховується сумарний I (m) для заданого і однакової кількості (m) забруднюючих речовин.
В інформаційних документах для оцінки рівня забруднення повітря використовується ІЗА для п'яти забруднюючих речовин, розрахований за формулою (1), в
якої n = m = 5.
Відповідно до існуючих методами оцінки, рівень забруднення атмосфери вважається:
- низьким (Н), якщо СІ<1, НП<10, ИЗА<5;
- підвищеним (П) при 5<СИ≥1 или 20<НП≥10 или 7<ИЗА≥5;
- високим (В) при 10<СИ≥5. или 50<НП≥20, или 14<ИЗА≥7;
- дуже високим (ОВ) якщо СІ≥10, або НП≥50%, або ІЗА≥14.
Для перерахованих в таблиці 1 і багатьох інших речовин Головним державним санітарним лікарем Російської Федерації затверджені гранично допустимі концентрації (ГДК) для повітря населених місць [2].