Вагітність протікала відмінно, живіт був красивий, маленький і кругленький. Ходила в своїй звичайному повсякденному одязі, на підборах і взагалі вела звичний спосіб життя (звичайно без алкоголю сигарет та іншої шкідливої гидоти).
Помилково молодий недосвідченої лікарки з ЖК, мене поклали на збереження на 36-му тижні через підвищеного тонусу матки і загрози передчасних пологів, та ще й за підозрою на гіпотрофію плода (це коли вага дитини занадто маленький, а розвиток в нормі). Вообщем приїхала я в звичайний Пітерський пологовий будинок і найжахливіше-я потрапила на натовп практикантів. Ох як вони мене замучили, засовуючи по черзі руки по лікоть туди звідки діти і беруться))), але не дивлячись на це лікуючий лікар був відмінним людиною, уважним чоловіком і з великою повагою ставився до нас пузатікі.
За свою недосвідченість в силу напевно і віку і першої вагітності і відсутності інтернету з відгуками і порадами, я не знала як повинно проходити обстеження, не надала значення що при надходженні в пологовий будинок, мені навіть узі не зробили. Коротше кажучи, пролежала я 2 тижні, капали магнезію, кололи якісь дуже болючі уколи і перед випискою зробивши узі дуже здивувалися, що я тут робила ці 10 днів. Виявилося, що з плодом все в порядку, ніякої гіпотрофії і загрози. І ще сказали, що даремно "закріпили", все йшло за планом.
У підсумку я народила на 42-му тижні. Все відбувалося дуже швидко. У 10 вечора я вдома дивилася телевізор як відчула що почав боліти живіт як перед місячними. Разом з цим почала відходити пробка. В 2 ночі я вже сиділа в приймальні пологового будинку, де лікар заповнюючи папери запитав про частоту сутичок. Коли він почув, що він у мене з періодичністю в 5 хв. трохи не знепритомнів і запитав, як ти взагалі ще терпиш? А мені цілком комфортно, не особливо й боляче, і взагалі все терпимо. У терміновому порядку мене проводили в зал. Оглянули і сказали, що відкриття 3 пальці. Описувати процедури не буду, як вішали апарат для прослуховування серцебиття плоду і проколювання плодового міхура. Після, сказали походити по коридору, залу і т.п, ти малолітка, мучаться ще добу будеш, і взагалі у нас операція і колись нам тут з тобою панькатися. Ставлення був жахливо скотськи.
Скажу я вам, що доходила я до тих пір, поки не стала притримувати рукою голівку. Потуги були сильні але це був абсолютно безболісний період. На крик про те, що я народжую, прибігла дівчинка практикантка, покликала лікарку. Поклали мене на крісло, і про Боже. Ця бабища виявляється пила чай, а мені тут шалава малолітньої народжувати заманулося, вона з усієї дурі натиснула мені на живіт, попередньо розрізавши там і практикантка зловила мою дочку. Після цього практикантка не показав мені дитину, відразу забрала дочку не доклавши до грудей, в слідстві чого у мене пропало молоко і годувала я тільки сумішами. А бабища, ще й пожартувала, мовляв тата-то знаєш? Він хоч російська? Хоча з татом ми живемо досі і у нас прекрасна сім'я. Видерла в буквальному сенсі з мене послід і пішла, поклавши мені на живіт пляшку з льодом.
Через години 2 прийшла нова партія практикантів на чолі з бабища і мене почали зашивати. Це було найболючіше в порівнянні з пологами. Шили без наркозу, бабища сиділа величезною своєю дупою практично на мені. В результаті такого ставлення в період переймів і пологів у мене 5 внутрішніх швів і 3 зовнішніх.
Ось і вся жахлива історія, як народжувати безкоштовно, в молодому віці. В процесі сутичок, я не разу не скрикнула, хоча було боляче, мені здавалося, що у мене хребет в районі попереку виривають. Але для мене біль була цілком терпима, що б кричати. Я правильно дихала, брала пози, в яких мені було легше. Я на той момент дуже втомилася і мені хотілося скоріше народити і вибратися з цього пекла з цими хамістимі лікарями.
Весь процес пологів тривав від початку перших сутичок з 22 годин і о 3:15 ночі я народила, тобто 4 з лишком години. Доньці моєї зараз 10 років, але забути це ставлення наших лікарів я до сих пір не можу. Стала якось ставитися до болю по іншому, стала її більше боятися, і взагалі на другого напевно вже ніколи не наважуся.
У висновку скажу. Якщо немає ніяких протипоказань, народжувати потрібно самій. Налаштуватися на найкраще, не боятися. Біль ця звичайно не дитяча, але не смертельна. І дуже уважно ставитися до вибору лікаря. Минуло 10 років, а я ніяк не можу забути це відношення.