Принципи лікування СНІДу
Лікування хворих на СНІД включає в застосування противірусних препаратів, які пригнічують репродукцію вірусу.
Після підтвердження діагнозу визначають підходи до подальшого ведення хворих.
Підхід до вибору терапії повинен бути індивідуальним, заснованим на ступені ризику. Рішення про те, коли починати антиретровірусну терапію, слід приймати в залежності від ризику прогресування ВІЛ-інфекції та ступеня вираженості імунодефіциту. Якщо антиретровірусна терапія буде почата до появи імунологічних і вірусологічних ознак прогресував і захворювання, то її позитивний ефект може виявитися найбільш вираженим і тривалим.
Противірусна терапія призначається хворим, починаючи зі стадії гострої інфекції. Головним принципом терапії СНІДу, як і інших вірусних хвороб, є своєчасне лікування основного захворювання і його ускладнень, перш за все пневмоцистної пневмонії, саркоми Калоші, лімфоми ДНС.
Вважається, що лікування опортуністичних інфекцій, саркоми Капоші у хворих на СНІД має проводитися досить високими дозами антибіотиків, хіміопрепаратів. Краща їх комбінація. При виборі лікарського засобу, крім обліку чутливості, необхідно брати до уваги переносимість його хворим, а також функціональний стан його бруньок у зв'язку з небезпекою акумулювання препарату в організмі. Результати терапії залежать також від старанності дотримання методики і достатньої тривалості лікування.
В даний час для лікування інфекцій, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, і саркоми Капоші застосовується пролонгована терапія тривалістю більше 6 тижнів. Її схема залежить від фази і активності захворювання.
Існує досить багато рекомендацій і систем, що регламентують дози і способи введення препаратів, і практично кожен фахівець дотримується власної схеми. Зазвичай лікування починають з високих доз антибіотика або іншого хіміопрепарата, при необхідності застосовують їх комбінацію. Надалі пацієнти приймають препарати в базальних (основних) дозах до тих пір, поки активність процесу не стане знижуватися і припиниться зовсім.
Незважаючи на досить велику кількість препаратів і способів лікування хворих на СНІД, результати терапії в даний час досить скромні і не можуть привести до повного одужання, оскільки клінічні ремісії характеризуються лише гнобленням процесу розмноження вірусу і в ряді випадків значною редукцією морфологічних ознак хвороби, але аж ніяк не повним їх зникненням. Тому лише із запобіганням розмноження вірусу, ймовірно, вдасться надати організму стійкість до опортуністичних інфекцій і розвитку злоякісних пухлин шляхом відновлення функцій імунної системи або заміни зруйнованих імунних клітин.
Нерідко ускладненням при лікуванні хворих на СНІД стають «хімічні перевантаження» ліками, застосовуваними на заключній стадії хвороби проти вірусів, грибів, одноклітинних паразитів, інших мікроорганізмів. При цьому багато хворих помирають не від супутніх інфекцій, а від токсичної дії великих доз ліків.
Адекватна терапія полягає в створенні сприятливої для пацієнта психологічної обстановки, своєчасній діагностиці та лікуванні основного, фонових, опортуністичних захворювань, ретельному диспансерному спостереженні.