Причини виникнення дефіциту бюджету:
- відставання сум надходження бюджетних доходів від зростаючих державних витрат;
- скорочення темпів зростання ВВП, спад виробництва, як наслідок цього, звуження податкових баз, зниження податкових доходів бюджету;
- перевищення темпів зростання гос.расходов над темпами зростання ВВП.
Важливе значення в побудові ефективної системи управління бюджетним дефіцитом, має проведення класифікації дефіциту бюджету. В економічній літературі бюджет класифікують за такими ознаками:
1. В залежності від бюджетного устрою країни виділяють дефіцити федерального, регіональних і місцевих бюджетів, а так-же консолідованих бюджетів різних рівнів.
Основними причинами возникно-нення дефіциту консолідованого бюджету РФ служать надзвичайний-ні обставини, криза в економіці і дії уряду, на-правління на його подолання. На регіональному та місцевому рівнях причинами виникнення дефіциту бюджету виступають:
- існуюча практика централізації в федеральному (регіональному) бюджеті високу частку доходів, які формуються на місцях;
- передача майнових, госпо-дарських повноважень з вищого органу управління на нижчі-стоїть, яка не супроводжується адекватною передачею їм додаткового-них фінансових джерел;
- перекладання дефіциту федерального бюджету на нижчестоящі бюджети.
2. З причин виникнення. а) надзвичайний дефіцит; б) кризовий дефіцит; в) антикризовий дефіцит; г) міжбюджетний дефіцит.
В основі першого виду дефіциту лежать надзвичайні обстоятельст-ва (війни, стихійні лиха і т.п.), від яких важко або неможливе можна застрахуватися.
Кризові і антикризові дефіцити бюджету викликані кризою в економіці, грошово-кредитної, фінан-совою сфері та заходами по його ліквідації.
Під міжбюджетними дефіцитом мається на увазі отрицатель-ве сальдо регіональних і місцевих бюджетів, що виникає в резуль-таті невідповідності майнових і бюджетних прав територій, зменшення їх доходів або збільшення витрат внаслідок рішень, прийнятих органами влади іншого рівня. Покриття такого роду дефіциту здійснюється за допомогою бюджетного регулювання, залучення різних форм і методів міжбюджетних відносин.
3. За характером виникнення виділяють випадковий (касовий) і дійсний дефіцит.
Випадковий дефіцит бюд-жета, інакше званий касовим, виникає через касові (часів-них) розривів в надходження та витрачання коштів. Зазвичай касові-вим дефіцитів схильні ті бюджети, які знаходяться у високій залежності від одного джерела доходу або ж джерела надхо-ний мають сезонний характер (наприклад, надходження від земельного податку, податку на майно з фізичних осіб та ряду інших податків і зборів). До таких зазвичай ставляться місцеві і регіональні (в меншій мірі) бюджети.
Дійсний дефіцит виникає не через випадкову тимчасової затримки поступ-лений доходів до бюджету і випереджаючого фінансування витрат, а в зв'язку з постійним нарощуванням витрат з бюджету і реальним відставанням від них доходів. Він зазвичай закладається в законі про бюджет на черговий фінансовий рік в якості граничної величини, але може бути нижче або вище неї в ході виконання бюджету.
4. По відношенню до плану дефіцит бюджету розрізняють:
- заздалегідь закладається в закон про бюджет на слідую щий фінансовий рік (плановий)
- позаплановий (випадковий, але не завжди касові-вий).
Позаплановий дефіцит виникає через непередбаченого сокраще-ня обсягу надходжень доходів (падіння цін на нафту, девальвація рубля і т.д.) і збільшення витрат (війни, землетруси, аварії, не-врожаї. Посуха, зростання цін тощо) в звітному році. Для його фінансування можуть використовуватися кошти різних резервних, страхових, фондів і проводяться інші оперативні заходи.
5. За тривалістю бюджетний дефіцит поділяють на хронічний (систематичний) і тимчасовий (періодичний).
Хро-ний дефіцит виникає з року в рік протягом тривалого періоду часу. Основними причинами його існування є тривалий цикл економічної кризи, невміла еко-номічного політика, тривалі війни і надмірні витрати на військові цілі в мирний час, надзвичай-чайні події, дорогі програми, розтягнуті на деся-тиріччя без терміну окупності.
Тимчасовий (періодичний) дефіцит бюджету має тривалість в кілька місяців або рік або може повторюватися через 3-5 років. Причинами його виникнення не є кризові явища в економіці, а ряд об'єктивних (сти-стихійних лиха й ін.) І суб'єктивних (помилки в плануванні і про-гнозірованіі, коливання цін на світових товарних і фондових ринках і ін.) Причин.
Завдання органів влади полягає в тому, щоб не допустити трансформації тимчасового дефіциту в хронічний шляхом прийняття оперативних рішень щодо своєчасної ліквідації передумов, причин і наслідків дефіциту, фінансування його неінфляційним і дешевими джерелами позикових коштів.
6. В залежності від джерел фінансування розрізняють інфляційний (емісійний) і не-інфляційний (неемісійні) дефіцити бюджету.
Перший тип Дефі-цита характеризується залученням таких джерел його фінансу-вання, які ініціюють інфляційні процеси в суспільстві. До них відносяться: емісія грошей; запозичення у Центрального банку РФ (тобто отримання кредитів), що рівносильне зростанню маси грошей в обігу; підвищення уpoвня податкових вилучень до бюджету, в основному, через механізм непрямого оподаткування.
Для фінансування другого типу дефіциту бюджету залучаються джерела, які не викликають інфляційних процесів в економіці. Наприклад, випуск і розміщення цінних паперів.
7. Залежно від застосовуваної методології розрахунку дефіциту бюджету виділяють первинний і вторинний-ний дефіцити бюджету. Цей аспект класифікації пов'язаний з проблемою точної оцінки розміру дефіциту бюджету. Існують дві методики оцінки дефіциту бюджету: Міністерства фінансів РФ і МВФ.
Дефіцит бюджету, який розраховується як різниця між його доходами і витратами без урахування процентних виплат по боргу, називається первинним (методика Мінфіну).
Дефіцит бюджету, який розраховується як різниця між його доходами і витратами, в які включені відсотки з обслуговування гос.долга називається вторинним (методологія МВФ).
Найбільш небезпечним для фінансово-економічного стану дер-жави є вторинний дефіцит бюджету і, в особливості, ви-званий обслуговуванням зовнішнього боргу країни. Це означає вивіз національного багатства за кордон, розширення участі держави на фінансовому ринку, в результаті якого підвищуються реальні процентні ставки по кредитах, цінних паперів і т. П. Крім того, в результаті вилучення вільних грошових коштів населення і суб'єктів господарювання, звужуються можливості останніх в проведенні довгострокової інвестиційної політики.