Філософія і наука. Проблема науковості філософського знання.
Філософія (Ф) - наука про загальні закономірності, яким підпорядковані як буття (природа, т-во), так і мислення чел-ка, процес пізнання. Ф явл-ся однією з форм заг-го свідомості, определ-ся в кінцевому рахунку економ-ми відносинами т-ва. Осн пит філ-ії як особливої науки явл-ся проблема відносини мислення до буття, свідомості до матерії. Будь-яка філ-кая система являє собою конкретно розгорнуте рішення цієї проблеми, навіть якщо «осн питання» в ній прямо і не формулир-ся. Термін «Ф» вперше зустрічається у Піфагора; в якості особливої науки її вперше виділив Платон. Ф. виникла в рабовлад-му заг-ве як наука, об'єднаю-щая всю сукупність знань чол-ка про об'єктивний світ і про самого себе, що було цілком природно для низького рівня розвитку знань на ранніх етапах чол-ої історії. В ході розвитку суспільно - виробничої практики та накопичення наукових знань поісходіт процес «відокремлення» окремих-х наук від Ф і одночасно виділення її в самостійну-ую науку. Ф як наука виникає з необхідності вироблення спільного погляду на світ, дослідження його загальних засад і законів, з потреби в раціонально обгрунтованому методі мислення про дія-ти, в логіці і теорії пізнання. В силу цієї потребн-ти питання про відношення мислення до буття висувається в Ф на перший план, тому що ту чи іншу його рішення лежить в основі всієї Ф-ії, в основі методу і логіки пізнання. З цим пов'язана і поляризація Ф на 2 противопол-х напрямки - на матеріалізм і ідеалізм; переможе перше полож-ие між ними займає дуалізм. Боротьба матеріалізму та ідеалізму проходить осн. ниткою через всю історію Ф, становить одну з її рушійних сил. Ця боротьба тісно пов'язана з розвитком заг-ва, з політичними, екон-ми і ідеолог-ми інтересами класів. Уточнення специфічної проблематики філ-ой науки привело в ході її розвитку до вичленовування в самій Ф різних сторін в якості більш-менш самостійно-их, а іноді і різко різних розділів. До них відносять-ся: онтологія, гносеологія, логіка, етика, естетика, психологія, соціологія та історія Ф. Через недостат-ти конкр знань Ф намагалася замінювати відсутні зв'язку і закономірний-ти світу вигаданими, перетворюючись тим самим в особливу, що стоїть над усіма ін науками, «науку наук». Відносно природи така Ф виступала як натурф-ия, щодо історії - як філ-ія історії. Однак у міру зростання і дифф-циации знань зникли всякі підстави для істот-ня Ф як «науки наук».
Предмет філософії. Роль і функції філософії в системі духовної культури суспільства.
Філ. - це така обл. дух. діяльності, кіт. грунтується на особливому, філ. типом мислення, що лежить в основі ф. пізнання, і на самостійності предмета ф. Ф. не володіє таким же предметом як наприклад природ. науки, в тому сенсі, що предмет ф. не локалізований в межах тієї чи іншої конкретної обл. знання як наприклад біол. геологія. Однак предмет у ф. Тобто, і принцип. неможливість зазначеної його локалізації составл. його специф. особливість.
Ця та область дух. діяльності чол. в підставі кіт. лежить рефлексія над самою діяльністю і, отже, над її змістом, метою і формами і в кінцевому рахунку над з'ясуванням сутності самого чол. як суб'єкта культури, тобто сутнісних відносин чел. до світу.
Ф. виникла з перенесенням основної уваги чол. в його відношенні до світу, т. е. на чол. пізнає, преобраз. і творить світ. З плином історії конкретне наповнення цієї загальної специфіки ф. предмета неодноразово оновлювалося, наповнювалося новими смисловими нюансами, але завжди в основі ф. знання лежала установка на з'ясування зв'язку між чол. і світом, т. е. на з'ясування внутрішніх цілей, причин і способів пізнання і перетворення світу людиною.
Ф. - це т. О. не просто н. дисципліна, а ще і специф. тип мислення і навіть свого роду ф. емоційний настрій, система Світоглядні. почуттів.
Предмет філ. знання вичленяється з совок-ти реальних (матер. і дух) об'єктів і зв'язків. Предметом філ-і явл. загальне в системі світ-лю-на. Ця система розпадається на дві відносить-но протипожежні-лож. але взаємопов'язаний. підсистеми - світ і лю-на. Кожна зі сторін підрозділяється на рівні, а взаимоотнош-я м / у цими сторонами - на 4 аспе-кта: онтологічен. познават. аксіоло-гич. дух-практич. У перед- мет філ-і входить загальне в матер.битіі і загальне, хар-ний цілісне буття чел-ка. Але предмет філ-й в ще більшому ступені відрізняється від пред-мета приватних наук, які вивчають ма-тер. буття і чол-ка, тим, що він предст-ет собою відношення чол-ка до світу, світу до чол-ку. Філ-я - це система поглядів на світ у цілому і на отнош-е чол-ка до цього світу. Філ-я виступає в 2-х іпостасях: 1) як інф-ція про світ в цілому і отнош-й чол-ка до цього світу і 2) як комплекс принципів пізнання, як загальний метод поз-Надав. деят-ти. На цьому засновано раз-розподіл ф-ий філ-і на 2 групи: міровоззренч. і методо-логічний. Міровоззренч. 1) гуманістичне. ф-я. Філ-я не дає нам вічності, але вона допомагає осмислити це життя, допомагає знайти її сенс і зміцнити свій дух. Одним з найважливіших противаг негативн. тенденціям в заг-ве, що веде до його дегуманізації, явл.філ-я, причому не будь-яка, а та, кіт. наповнена глибоким. етичні. сприяння з-ем. 2) Соц-аксіо-логіч.ф-я. Вказати шлях до вищої досконалості і розробити конструкцію тать заг. Ідеал, кіт. м.б. покладено потім в основа-ня самих різн. конкурують. уявлень про держ. пристрої. 3) Культурно-воспитат. ф-я. Знання філ-й. в т.ч. вимог до позна-ня, сприяє формую-ю у чел-ка важливих кач-в культурн. особистості. орієнтації на істину, правду, доб-роту. Філ-я здатна захистити чол-ка від поверх-ностних і вузьких рамок повсякденного типу Перемишль-ня. 4) відбивна-інфо-рмац. ф-я. Одна їх гл. задач філ-й - розробка світогляду я, відповідного совр.уровню науки, історич. практиці і інтелектуал. вимогам чол-ка. Методологич. ф-та: 1) еврістічен. ф-я. Сущ-під цієї ф-та полягає у сприянні приріс-ту науч.знаній, в т.ч. в створенні передумов для науч.откритій. 2) Координирующая. Сущ-во - координування методів в процесі науч.ісслед-я. 3) Інтегруюча. Яка об'єднує роль філ-і по відношенню до до.-л. множ-ву ел-тів, що становлять систему або здатних утворювати-вать цілісність. 4) Логіко-гносеологіч. Вона закл-ся в розробці самого філ.метода, його нормативних принципів, а також в логіко-гносеологіч. Обгрунтування-ванні тих чи інших поня-тійно і теоретич. структур науч. знання.
4. Онтологія - філософське вчення про буття. Проблема єдності світу.
Під О, або «першої філ-їй», в домарксистской філ-ії розумілося вчення про буття взагалі, буття як таке, незалежному від його приватних видів. У цьому сенсі Про рівнозначна метафізиці - системі умоглядних загальних визначень буття. В епоху пізнього середньовіччя католицькі філ-фи намагалися використовувати аристотелевську ідею метафізики для побудови такого вчення про буття, кіт. б служило філ-ким док-вом істин релігії. Ці спроби отримали найбільш закінчений вигляд в філософсько-теологічної системі Фоми Аквінського. У новий час (прибл з 16 в) під Про стали розуміти особливу частину метафізики, вчення про сверхчувственной, нематеріальної структурі всього існуючого. Термін «О» приладі ньому філ-фу Р. Гокленіус (1613) .Крітіка Про представниками ньому клас ідеалізму (Кант, Гегель і ін) була двоїстої: з одного стор, Про оголошували беззмістовною і тавтологічні, з ін - ця критика закінчувалася вимогою створити нову, більш досконалу О (метафізику), замінити її трансцендентальним ідеалізмом, логікою. Філософи виявили, що світ з од боку неоднорідний в його існуванні, в бутті: в цілому він не переходить, але окремі його елементи перехідні. Між буттям світу і буттям в світі окремих речей, станів, істот є відмінності. З іншого боку світ якраз в його існуванні утворює нерозривну єдність, універсальну цілісність.
Світ існує як неминуще єдність поза і незалежно від волі і свідомості людини.