1.2. Конвенції Ради Європи в сфері боротьби з корупцією.
При цьому єдине поняття корупції в Конвенції не наводиться. Однак в розділі II «Заходи, прийняття яких необхідно на національному рівні» визначено 13 видів корупційних злочинів - активний підкуп національних державних посадових осіб (ст. 2), та одержання хабара національних державних посадових осіб (ст. 3), підкуп членів національних представницьких органів ( ст. 4), підкуп іноземних державних посадових осіб і членів іноземних представницьких органів (ст. 5, ст. 6), активний і пасивний підкуп в приватному секторі (ст. 7, ст. 8), підкуп посадових осіб міжнародних організацій ( ст. 9), підкуп членів міжнародних парламентських асамблей (ст. 10), підкуп суддів і посадових осіб міжнародних судів (ст. 11). У числі такого роду злочинних діянь - використання службового становища в корисливих цілях (ст. 12), відмивання грошей, отриманих від корупційних злочинів (ст. 13) та злочини, що стосуються операцій з рахунками (ст. 14).
1) оформлення або використання документів, що містять недостовірну чи неповну інформацію, або
1) виконання представницьких функцій від імені юридичної особи;
2) або повноважень приймати рішення від імені юридичної особи;
3) або здійснення контрольних функцій за діяльністю юридичної особи; а також за участь такої фізичної особи до вищезазначених злочинах як співучасника (підсобника або підбурювача).
Слід зауважити, що Конвенція передбачає тільки два види співучасників-посібників і підбурювачів, тоді як національне законодавство деяких країн, зокрема Росії, включає в це коло ще й організаторів злочинів (ч. 1 ст. 33 КК РФ).
Подальший розвиток кримінального законодавства європейських країн про відповідальність за корупційні злочини відбувається в напрямку імплементації її норм у внутрішнє законодавство країн, що входять до Ради Європи (з урахуванням національних традицій тієї чи іншої країни). Звісно ж, що цього буде порівняно легко досягти, наприклад, в КК Іспанії і КК Франції, норми про відповідальність за корупційні злочини яких до певної міри стали прообразом конвенційних норм. На жаль, не оптимістичним, а проблемним представляється процес внесення цих норм в КК РФ. Беручи до уваги наявні відмінності, буде складно усунути їх шляхом простих змін і доповнень кримінального законодавства Росії.
Особливо важливим є закріплений в Конвенції про кримінальну відповідальність за корупцію принцип співпраці державних антикорупційних структур з громадянським суспільством. У ст. 22 Конвенції говориться про захист осіб, які співпрацюють з правосуддям, і пропонується забезпечення ефективного й належного захисту тих, хто повідомляє про корупційні злочини, співпрацює з органами, що здійснюють розслідування і розгляд. Опора на громадянське суспільство в боротьбі зі злочинністю та корупцією зокрема є важливим напрямком діяльності правоохоронних органів в демократичних країнах.
Розглянуті конвенції, є частиною розроблюваної системи антикорупційної боротьби в рамках Ради Європи, могли б сприяти посиленню боротьби з корупцією в Росії, хоча використання їх ініціатив можливо, як видається, тільки з урахуванням національних інтересів та історичного досвіду Росії і адаптації до сучасних російських умов.
1.3. Інші міжнародні антикорупційні ініціативи.
В даному параграфі буде розглянуто ще деякі міжнародні ініціативи, що встановлюють мінімальні стандарти протидії корупції.
Це регіональна угода відкрита для приєднання до неї держав, які не є членами ОАД, Росія дану конвенцію не ратифікувала. Угода вимагає, щоб держави-члени вжили заходів як проти руйнівних дій корупції на територіях, підпорядкованих їх конституціям, так і дій, скоєних їхніми співвітчизниками за кордоном. За цією угодою, дії, що відносяться до корупції, визнаються поза законом, незалежно від активної (пропозиція або надання будь-якого грошового еквівалента або іншого прибутку державній посадовій особі в обмін на будь-які дії або бездіяльність при здійсненні державних функцій) або пасивної (клопотання або прийняття урядовим посадовим особою такого ж самого еквіваленту або прибутку в тих же самих цілях) форми корупції. У поняття корупції входить і шахрайське використання або приховування власності, отриманої в результаті вищезазначених дій, будь-яка форма участі в таких діях у формі посередництва або спроби до посередництва, а також будь-які інші дії, які держави-сторони в Конвенції погодяться підпорядкувати дії Конвенції 1.
Конвенція забороняє державам-учасницям посилатися на банківську таємницю як підставу для відмови в наданні такої допомоги. Статут Північноамериканського банку розвитку, створеного в рамках Північноатлантичної зони вільної торгівлі (НАФТА), вимагає від компаній, що бажають отримати позики з цього Банку, свідоцтва того, що вони не були замішані в хабарництві, і заяви про те, що до них не було пред'явлено звинувачення в отриманні або наданні хабара протягом п'яти останніх років 2.