Ефективне спілкування має на увазі, що вас слухають і розуміють. При цьому важливо, як і що ви говорите: вибір слів, інтонації, жестів впливає на слухача. Налаштовуйтеся на співрозмовника, з огляду на його професійний рівень, життєвий і трудовий досвід, інтереси, особливості мислення й мови. Щоб бесіда була ефективною, з самого початку необхідно дотримуватися наступних правил.
Комунікація (спілкування) - це обмін інформацією та ідеями між людьми. Ефективне спілкування має на увазі, що вас слухають і розуміють. Інформацію можна передати усно, письмово, через невербальні сигнали (міміка, жест і ін.) Або через комбінацію цих прийомів. При цьому важливо, як і що ви говорите: вибір слів, інтонації, жестів впливає на слухача.
Тому, перед початком розмови намагайтеся чітко сформулювати його мету. Щоб бесіда була ефективною, з самого початку необхідно:
- встановити контакт зі співрозмовником;
- створити сприятливу атмосферу для бесіди;
- привернути увагу партнера;
- пробудити інтерес до бесіди;
- «Перехопити» ініціативу, якщо це необхідно.
Успішному веденню бесіди сприяє розуміння емоційного стану співрозмовника, співпереживання йому.
Важливе значення має стиль ведення бесіди:
- висота, гучність і тембр голосу;
- інтонація;
- швидкість мовлення;
- тривалість, частота пауз;
- наявність і характер жестів і т. д.
Тон висловлювань повинен бути рівним і спокійним, темп і ритм мови помірним. Пауза - в залежності від логіки висловлювання (в кінці речення або між його смисловими відрізками).
Краще починати бесіду з привітного погляду і дружнього тону, говорити простою, зрозумілою, чіткою мовою. Розлоге виклад інформації ускладнює сприйняття партнером суті висловлювання.
Співрозмовники, як правило, найбільш уважно вислуховують початок розмови. Для створення сприятливої атмосфери висловлюйте співрозмовнику схвалення, уникайте критичних висловлювань і оцінок його поведінки.
Зняти напруженість, яка дуже часто присутній на початку бесіди, можна, сказавши кілька теплих, приємних фраз.
ЩЕ ДИВІТЬСЯ: Техніки вербалізації емоцій і почуттів
Налаштовуйтеся на співрозмовника, з огляду на його професійний рівень, життєвий і трудовий досвід, інтереси, особливості мислення й мови.
Відстань при спілкуванні має бути достатнім для того, щоб добре чути партнера, і таким, щоб абонент не відчував напруги від занадто великої близькості. Це відстань - індивідуально; воно залежить від статі, віку та інших особливостей співрозмовника.
Різним видам спілкування відповідає різний просторове положення учасників. Найбільш підходящим для ділового спілкування є відстань між співрозмовниками близько метра. Емоційно близьких стосунків сприяє відстань до півметра.
Виразні руху особи (міміка) і жестикуляція дають додаткову можливість яскравіше і образніше донести ваші думки і почуття. Їх використання дозволяє більш чітко усвідомити інших людей, контролювати і змінювати враження, яке ви справляєте на партнера.
Легше і приємніше розмовляти з тим, у кого жваве, динамічний вираз обличчя, активна жестикуляція.
Ефективність бесіди залежить також від уміння слухати партнера:
- Неприпустимо переривати співрозмовника на півслові.
- Корисно кивати або нахиляти голову для прояву підтримки, показуючи тим самим бажання слухати далі.
- Бажано показати співрозмовнику відчуття співпереживання, вловити емоційне забарвлення і значення його проблем.
- Необхідно «читати» немовних інформацію: поні мание жестів і поз партнера дозволить здійснити більш стійкий зворотний зв'язок і точніше побачити позицію співрозмовника.
Важливі умови зорового контакту (манера дивитися). Оптимальним в більшості випадків виявляється такий «режим», при якому розмовляли то дивляться один на одного, то відводять погляд. Погляди співрозмовників зустрічаються на менший час, ніж кожен з них дивиться на іншого.
ЩЕ ДИВІТЬСЯ: Сім вправ для розвитку майстерності мови
Приємний партнерам зоровий контакт дозволяє висловити і відчути увагу, схвалення, справити сприятливе враження.
Такі дії не сприяють взаєморозумінню партнерів:
- Відхід від теми розмови, запропонованої співбесідником.
- Відсутність реакції: висловлювання партнера не на ходить ніякого словесного або невербальне (в міміці, жестах, позі) відповіді.
- Забігання вперед (недослухуванні, обдумування наступного питання під час відповіді співрозмовника).
- Перебивання, нетерпляче пропозицію нового питання.
- Відсутність зосередженості, небажання думати над сказаним.
- Зайва емоційність.
- Суперечливість між власними висловлюваннями (або поведінкою) і самопочуттям.
ЩЕ ДИВІТЬСЯ: Правила проведення переговорів: поетапне керівництво