Поживає, пожів'ать, -аю, -аешь; несов. (Устар.). Те ж, що жити (в 3, 4 і 6 знач.).
• Як поживаєте? ввічливе запитання при зустрічі, як живете? як йдуть справи?
жити-
(Розм.) Жити добре, спокійно. стали жити-
та добра наживати (традиційна казкова кінцівка).
Поживає, жити, бути, знаходитися, проводити життя так чи інакше, як живеться. Яке або як ваше здоров'я? Жити, поживати, добра наживати! заздравное побажання. | Поживати що, спожив, зап. спожити, є, малорос. у (за) проживати. Яке поживає? безличн. то ж, як можете? Пожити, прожити, жити довгі дні. Він таки пожив на світі, многоліття, старий. Жили пожили, і ніжки зіщулився! Пожив він на століття в різних землях, і все звичаї знає. Пожив він на своєму віку, метушливо, житейськи, насолоджуватися відчуттям. Трохи пожіто - а все прожито! Поживи з наше, і не те побачиш! Довго пожив, а розуму не нажив. З ким поживеш, у того і переймешь. Як поживеш, так і вважатимуть. Жили діди так, і ми поживемо. Що поб'ємо, то і поживемо. Чи не поживуть днів своїх, іже прогневять батька і матір. Дітки маленькі - поїсти не дадуть: дітки великі - пожити не дадуть. Живи для людей, поживуть і люди для тебе. Якось ще нам поживе на новому місці. Чи не пожілось йому у нас, невдача, або недовго пожив. Пожілось Єрмаку - по три чірья на боці! Пожиток м. Старий. і пск. твер. Прибуток, виручка, прибуток, вигода, користь, нажіток. Завести митий, мостовщину, для свого пожитку. Пожитки м. Мн. нажіткі, добро, нажите, животи, майно, скарб, речі. Пожитки перебиранні перешкода. Пожиточним пск. корисний, прибутковий, вигідний; | старий. заможний, багатий. Пожіткова, до пожитки относящ. Поживанов або пожітіе пор. Проживання, життя. Яке пожіваньеце ваше? Пожівка пск. прожиття де-небудь. Пожити ж. пожітье пор. тимчасове життя, проживання. Плата за пожітье, за постій, за наймання житла. Пожітья його було 62 роки, прожив на світі. | Стар. тимчасове або довічне володіння, користування ніж. Б'ють чолом. про прожиткових маєтках в пожітьі, дати їм ті маєтки в пожити. Довічне дохід, на (в) все життя, до смерті. Пожізнь нареч. по смерть, на все життя. Літня людина, подстарок, близький до 50-ти. | Літні гроші, за життя в будинку, найм, за покої. | В арх. працівник, який відходить від селянина по добру, отримує літній ім. м. коровай на дорогу. Літнє пор. плата за наймання житла. Потрава не хліб, літнє (зажити) не гроші. | Стар. подворная подати селян отчінніку, поміщику, за посадила, за землю під будинком; поземельне, подвірне. Пожілец м пожіліца, пожілічка ж. новг. пск. Ярослов. новорос. мешканець, мешканка, постояльці, або | працівник. Пожілянка яр. ниж. пожілушка ж. жінка, що живе у кого в будинку безкоштовно, або допомагає господині; приживалка, прожівалка. Пожілуха пск. та ін. літня жінка. Пожівляться, поживитися чимось, добувати чуже, жити на чужий рахунок, пощечіться або покористуватися, покористуватись. Екзекутор чому не пожівляется: папір їсть, і чорнило їсть, і пісок їсть. У нас нема чим поживитися, самі оголелі. Поживився вовк - голоблею та по боку! Для доброго гостя і господар поживитися. Солдату не гріх і поживитися. Пожівленье, дія по глаг. | Стар. утриманні, зміст, продовольство. Поживши м. Пожива ж. пожівка, пожівочка, пожівішка, пожітуха, пожівуха твер. пск. Тамбо. пожівенье старий. зап. ніж хто поживився, добичка. Ну що, чи є пожива? Масляна шахраям пожива. Не до поживи, бути б живу! | Пожива влад. термін найму. У платників три поживи: від Великодня до Петрова дня, від Петрова до Успіння, від Успіння до Миколи та й ніколи.
Поживає несов. неперех. розм. Жити.