Про ролі позаурочної діяльності у вихованні та розвитку підростаючого покоління
Позаурочна діяльність в умовах ФГОС.
У російській системі освіти XXI століття визнається необ-ходімость повернення до споконвічних вітчизняним традиціям в сфері виховання підростаючого покоління. За останні неяк-до століть в нашій країні накопичився величезний досвід морально-го виховання, були розроблені і успішно впроваджувалися методики виховної роботи, що дозволяють безперервно відстежувати ка-якісні зміни в розвитку особистості дитини. Однак в по-следние десятиліття в навчально-виховному процесі спостерігаючи-ються суттєві зміни в цілях і змісті діяльності суб'єктів виховання.
Сучасна вітчизняна система виховання підростаючого-ного покоління характеризується різноманіттям виховних практик, варіативністю психолого-педагогічних технологій; суб'єктам навчально-виховного процесу надається біль-Шая свобода у виборі методик виховної роботи дітьми. Стратегія розвитку освіти передбачає комплексне, взаємо-пов'язаний зміна всіх компонентів освітньої системи, її навчальної і виховної складових. Активно декларується створення в кожній школі власної унікальної виховної системи.
І початку XXI століття російська педагогічна громадськість прийшла до розуміння того, що саме виховання в системі освіти повинна приділятися пріоритетна увага. Необхідно виховати нове покоління людей, гідних називатися гражда-нами Росії, які люблять свою сім'ю, свою працю, Отечество, готових до виконання свого громадянського обов'язку.
Тому сьогодні для освітнього закладу на перше місце виходить питання організації позаурочної діяльності.
В умовах демографічного спаду, переходу на нормативне фінансування, зростання конкуренції між освітніми установами країни спонукають їх керівників сьогодні звернути найсерйознішу і пильну увагу на проблему модернізації виховного процесу в системі загальної освіти. Виховання є одним з найважливіших компонентів освіти в інтересах людини, суспільства, держави.
Процес модернізації покликаний спрямувати зусилля педагогічний-ського колективу на створення такої моделі відкритої вихователь-ної середовища вищого навчального закладу, яка всебічно враховує сутність, содер-жание, організацію, а також умови і фактори продуктивного процесу виховання, об'єднані в наступних орієнтирах:
1.Воспітаніе для розвитку особистості. Саме за допомогою виховання можна забезпечити такі компоненти життєдіяльності-сті людини, як практичні навички, критичне мислення, знання, норми спілкування і основи фізичного здоров'я.
2. Виховання для пізнання навколишнього світу і походячи-щих в ньому процесів. Виховання допомагає становленню в людині здатності: розвивати і передавати культурну спадщину майбутнім поколінням, бути толерантним і відкритим для розуміння і з-трудничества з людьми різних поглядів.
Виховання для розвитку творчості. Виховання - необ-ходимое умова саморозвитку особистості.
Виховання для майбутнього підвищить ступінь адаптації випускників до постійно мінливого світу і забезпечить їх здатність до його перетворенню.
5.Якість виховання передбачає підвищені вимоги до педагогів, їх кваліфікації, постійного професійного зростання, забезпечення різноманітними варіативними програмами і методиками виховної роботи, яка буде відповідати індивідуальним потребам учня і вчителя.
Диверсифікація виховної діяльності. Виховна діяльність повинна бути різноманітною, гнучкою, здатною швидко реагувати на зміни в навколишньому світі.
Персоніфікація виховання. Учитель повинен заохочуватися в своєму прагненні використовувати різноманітні внутрішні ресурси, мати всі умови для самовираження в процесі целенаправ-ленній виховної діяльності.
8. Гуманізація виховного процесу.
Тому сьогодні, в якості основної ідеї розвитку виховання висувається необхідність зміни виховної парадигми, суть якої полягає в здійсненні гуманістичних ідей і на-нальних значущих орієнтирів виховання.
Гуманізація виховного процесу передбачає соблю-дення цілого ряду умов, серед яких, перш за все, відзначимо наступні:
а) визнання особистості вихованця самоцінністю, розумі-ня і прийняття унікальності і своєрідності кожного суб'єкта вос-живильного процесу;
б) розвиток кожної особистості і всього нового покоління молоді як суб'єктів культури і власної життєтворчості, з позиції самовизначення, самоствердження, самореалізації;
в) надання допомоги дітям і молоді у розбудові їх схильне-стей і здібностей, у формуванні їх національної ідентично-сті;
д) залучення суб'єктів виховного процесу до цінностей загальнолюдської та національної культури.
Найгостріше протиріччя між новою системою вимог і можливостями і здібностями реально існуючої нині лич-ності породжує необхідність формування у молодої людини і молодого покоління в цілому такої якості, як життєздатний-ність.
Не менш значущою представляється сьогодні ідея формирова-ня національної (громадянської) ідентичності особистості в вос-живильному процесі, що дозволяє забезпечити:
формування громадянської і культурної ідентично-сті учнів як громадян Росії;
• духовно-моральний розвиток особистості на основі засвоєння загальнолюдських моральних норм і цінностей і формування моральної компетентності;
• формування у школярів правової культури і со-ціально-політичної компетентності; формування активної життєвої позиції, самостійності та вміння діяти відповідно до правової та загально-ного-політичною системою держави;
виховання толерантного свідомості.
На основі сформульованих ідей передбачається, що вос-поживне простір загальноосвітньої школи має бути орієнтоване на досягнення загальних цілей виховання, серед яких найбільш актуальними є наступні:
• формування національної самосвідомості, громадян-ності, патріотизму, поваги до законності і правопорядку, внутрішньої свободи і почуття собст-венного гідності;
• виховання потреби молоді до освоєння цінностей загальнолюдської та національної культури, формування естетичних ідеалів, прагнення до
створення і примноження цінностей духовної культури, участі у культурному житті країни;
виявлення і розвиток задатків, формування на їх основі загальних і специфічних здібностей, індивідуальності особистості, піднесення її творчого потенціалу і здатності до саморозвитку;
виховання потреби до праці як першої життєвої необхідності, вищої життєвої цінності і головному способу досягнення життєвого успіху, цілеспрямованості і підприємливості, конкурентоспроможності в усіх сферах життєдіяльності;
виховання потреби до фізичної культури і здорового способу життя, прагнення до створення сім'ї, продовження роду, матеріального забезпечення та виховання нового покоління в дусі гуманізму і де-демократами.
Історія довела, що сформована в суспільстві система виховання забезпечує присвоєння дітьми певних спосіб-ностей, моральних норм і духовних орієнтирів ефективна тільки для існування в даному конкретному суспільстві. З переходом країни до нового суспільно-політичного ладу застарілі засоби і способи організації виховної роботи стають непродуктивними, і потрібно перетворення всієї виховної системи.
Тому сьогодні для освітнього закладу на перше місце виходить питання організації позаурочної діяльності. Саме зараз учні повинні бути залучені в дослідницькі проекти, творчі заняття, спортивні заходи, в ході яких вони навчаться винаходити, розуміти і освоювати нове, бути відкритими і здатними висловлювати власні думки, вміти приймати рішення і допомагати один одному, формулювати інтереси і усвідомлювати можливості. Така можливість надається Федеральним державним освітнім стандартом другого покоління (ФГОС).
Позаурочна діяльність є складовою частиною навчально-виховного процесу і однією з форм організації вільного часу учнів. Вона розуміється сьогодні переважно як діяльність, організована в позаурочний час для задоволення потреб учнів в змістовному дозвіллі, їх участі в самоврядуванні і суспільно корисної діяльності.
В даний час у зв'язку з переходом на нові стандарти другого покоління відбувається вдосконалення позаурочної діяльності.
Позаурочна (позанавчальна) діяльність школярів є одним з інновацій Федерального державного освітнього стандарту другого покоління. Згідно з проектом нового Базового навчального плану вона стає обов'язковим елементом шкільної освіти і ставить перед педагогічним колективом завдання організації розвиваючого середовища для учнів.
Принциповою відмінністю освітніх стандартів другого покоління є посилення їх орієнтації на результати освіти як системоутворюючий компонент конструкції стандартів. У новому ФГОС конкретизовано співвідношення між освітою і вихованням: виховання розглядається як місія освіти, як ціннісно-орієнтований процес. Воно повинно охоплювати і пронизувати собою всі види освітньої діяльності: навчальну і позаурочну.
Основними цілями позаурочної діяльності по ФГОС є:
створення умов для досягнення учнями необхідного для життя в
створення умов для багатогранного розвитку і соціалізації кожного учня;
На практиці при організації позаурочної діяльності з'являються безліч проблемних питань. Наприклад, розподіл позаурочних годин в розкладі, ефективне використання зовнішніх ресурсів і т.д.
Позаурочна діяльність школярів - це сукупність всіх видів діяльності школярів, в якій відповідно до основнойобразовательной програмою освітнього закладу вирішуються завдання виховання і соціалізації, розвитку інтересів, формування універсальних навчальних дій.
Позаурочна діяльність дозволяє дитині розкриватися як особистості.
Загальношкільні справи за програмою виховної системи включені в загальну річну циклограму і є компонентом позаурочної діяльності. Підготовка до участі та участь у загальношкільних заході дозволяють дитині опановувати універсальними способами діяльності (компетенціями) і демонструвати рівень їх розвитку. Участь дитини в загальношкільних справах здійснюється на добровільних засадах, відповідно до інтересів і схильностями.
Позаурочна діяльність за основними напрямками передбачає такі форми роботи.
Провідні форми діяльності:
Бесіди, ігри морального і духовно-морального змісту.
Рукоділля і всі види творчої художньої діяльності дітей.
Проведення спільних свят школи і громадськості.
Використання аудіозаписів і технічних засобів навчання.
Екскурсії, цільові прогулянки (району, до обласного центру).
Тематичні вечори естетичної спрямованості (живопис, музика, поезія).
Організація виставок (спільна діяльність дітей і батьків).
Організація спільного переживання подій дорослими і дітьми.
Провідні форми діяльності:
Вікторини, пізнавальні ігри та бесіди;
Дитячі дослідні проекти;
Позашкільні акції пізнавальної спрямованості (олімпіади, інтелектуальні марафони);
Предметні тижні. свята, уроки Знань, конкурси.
Провідні форми діяльності:
Спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі загальношкільні
заходи: шкільні спортивні турніри, змагання, Дні Здоров'я.
Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Оформлення куточків з техніки безпеки, проведення інструктажу з дітьми. Тематичні бесіди, розмови - зустрічі з медичними працівниками, шкільним фельдшером.
Спортивні конкурси в класі, вікторини, проекти
Заохочення учнів, які демонструють відповідальне ставлення до занять спортом, демонстрація спортивних досягнень учнів класу.
Агітація і запис учнів класу в спортивні секції.
Організація походів вихідного дня,
Провідні форми діяльності:
Культпоходи в театри, музеї, бібліотеки, виставки;
Концерти, інсценівки, свята на рівні класу і школи;
Художні виставки, фестивалі мистецтв, спектаклі в класі, школі;
Святкове оформлення школи і класних кімнат.
Провідні форми діяльності:
Робота в рамках проекту «Благоустрій шкільної території»;
Робота по озелененню школи;
Організація чергування в класах;
Профорієнтаційні бесіди, зустрічі з представниками різних професій;
Виставки виробів і дитячої творчості;
Трудові десанти, суботники;
∙ впровадження ефективних форм організації відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей;
∙ зміцнення здоров'я учнів;
∙ розвиток творчої активності кожної дитини;
∙ зміцнення зв'язку між сім'єю і школою.
Ми згодні, що виховна система - це складний і тривалий процес, так як відбуваються зміни в житті суспільства, освітнього закладу, класу, того, хто навчається вимагають постійного внесення коректив у початково створену модель.
Введення нових освітніх стандартів привели до зміни поглядів на виховну роботу. Ці зміни пов'язані не тільки з постановкою нової педагогічної мети виховання, ці зміни пов'язані в першу чергу з особистістю самого вчителя, зміною його поглядів на саме поняття «виховання». Виховати «крилатого» дитини може тільки «крилатий» педагог, виховати щасливу може тільки щасливий, а сучасного - тільки сучасний.
Дійсно, школа після уроків - це світ творчості, прояви та розкриття кожною дитиною своїх інтересів, своїх захоплень, свого "Я". Дитина, роблячи вибір, вільно проявляє свою волю, розкривається як особистість. Важливо зацікавити його заняттями після уроків, щоб школа стала для нього другою домівкою, що дасть можливість перетворити позаурочну діяльність в повноцінне простір виховання і освіти.
І це підтверджують слова У. Глассера «... людина ніколи не досягне успіху в житті в широкому сенсі слова, якщо одного разу не пізнає успіху в чомусь для нього важливому ... Якщо дитині вдається домогтися успіху в школі, у нього є всі шанси на успіх в житті ».
