Отримавши задовільний рішення суду про стягнення коштів з боржника, нерідко стягувач не знає, що ж йому робити далі. Суд встановив юридичний факт передачі грошей, визнав законність вимоги про їх повернення, видав відповідне рішення про стягнення з заборгував особи суми боргу - але що з того? Найчастіше реальне стягнення боргу так і не відбувається. На жаль, існуючий механізм виконання судових рішень далекий від досконалості, і нерідко процедура повернення боргів зупиняється на стадії виконавчого провадження, а збирачі залишаються ні з чим.
Наявність проблем у системі виконавчого провадження обумовлено не тільки недосконалістю організації роботи в службі судових приставів, а й існуванням безлічі законодавчих лазівок, якими недобросовісні боржники користуються для відходу від виконання рішення суду. У даній статті ми розглянемо кілька основних проблемних моментів, що стосуються взаємодії стягувача зі службою судових приставів і самим боржником.
Отже, маючи на руках вступив в силу судовий акт, стягувач спочатку, за загальним правилом, повинен отримати виконавчий лист в суді, який виніс судовий акт (прим. Деякі судові акти вже самі по собі є виконавчими документами, наприклад, судовий наказ).
Існування окремого від судового акта виконавчого документа має важливе юридичне значення. Якби кожен судовий акт мав силу виконавчого документа, то його вступ в силу автоматично призводило б в рух механізм виконавчого провадження, а це б з одного боку спростило виконання судових рішень, але з іншого боку такий порядок позбавив би боку можливості дійти згоди щодо виконання рішення, а також позбавив би стягувача права самому, незалежно від третіх осіб пред'явити документ до виконання і ініціювати тим самим примусове стягнення. До того ж закон надає право оформлення виконавчого документа не тільки судам, а й деяким державним органам, які самі ж і є стягувачами (це, наприклад, постанови податкових органів про стягнення пені, недоїмки по податках).
Виконавчий документ подається стягувачем у відділення служби судових приставів за місцем проживання, місцем перебування боржника або місцем знаходження його майна. Термін пред'явлення виконавчого документа до виконання, за загальним правилом, дорівнює 3 років з моменту вступу судового акту в силу (для деяких видів виконавчих документів встановлено свої терміни пред'явлення - див. Ст. 21 ФЗ «Про виконавче провадження» № 229-ФЗ).
З моменту подачі виконавчого документа до канцелярії відділу судових приставів протягом трьох днів визначається відповідальний за ведення виконавчого справи судовий пристав-виконавець, після чого також три дні йде на прийняття рішення про порушення виконавчого провадження. Дане рішення (порушення або відмову в порушенні) оформляється судовим приставом-виконавцем у вигляді постанови. Якщо виконавчий документ підлягає негайному виконанню, то він негайно передається на виконання в належний відділ судових приставів, після чого протягом однієї доби повинно бути прийнято рішення про порушення виконавчого провадження.
В порушення виконавчого провадження можуть відмовити лише при наявності передбачених статтею 31 ФЗ «Про виконавче провадження» підстав: чи не подано або не підписана заява про відкриття виконавчого провадження, виконавчий документ поданий не за місцем вчинення виконавчих дій, не набув чинності судовий акт і т. д.
У постанові про порушення виконавчого провадження судовий пристав в обов'язковому порядку вказує термін для добровільного виконання боржником вимог виконавчого документа, який не може перевищувати п'яти днів, за винятком випадку, коли у виконавчому документі вже міститься термін для добровільного виконання (і навіть в цьому випадку, при подачі такого виконавчого документа після закінчення терміну для добровільного виконання, зазначеного в ньому, судовий пристав зобов'язаний встановити новий термін для добровільного вико нання, що не перевищує п'ять днів). Строк для добровільного виконання починає текти не з моменту порушення виконавчого провадження, а з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
У деяких передбачених законом випадках судовий пристав не встановлює строк для добровільного виконання (ч. 14 ст. 30 ФЗ «Про виконавче провадження»), наприклад, при повторній подачі виконавчого документа до служби судових приставів, якщо такий документ вже подавався і виконавче провадження по ньому закінчено.
Якщо вимоги виконавчого документу не будуть виконані боржником в термін для добровільного виконання, наступають наступні негативні юридичні наслідки: до боржника тепер можуть бути застосовані заходи примусового виконання, такі як арешт і вилучення майна з подальшою реалізацією, а також з боржника буде стягуватися виконавський збір (в користь держави) і витрати на здійснення виконавчих дій (на користь держави і / або стягувача, інших осіб, які не є сторонами виконавчого провадження).
Відповідно до частини 3 статті 112 ФЗ «Про виконавче провадження», виконавчий збір встановлюється в розмірі семи відсотків від підлягає стягненню суми або вартості стягується майна, але не менше п'ятисот рублів з боржника-громадянина і п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-організації. У разі невиконання виконавчого документа немайнового характеру виконавчий збір з боржника-громадянина встановлюється в розмірі п'ятисот рублів, з боржника-організації - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для зменшення цих термінів в поточному році служба судових приставів отримала можливість направлення електронних запитів до державних органів на основі спеціального програмного забезпечення, однак, взаємодія в рамках даної системи поки є тільки деяким державним органам. Наприклад, зараз успішно направляються і в досить стислі терміни (у порівнянні з архаїчним поштовим способом) обробляються запити приставів в ГИБДД і Росреестр.
Далі, з моменту знаходження майна боржника (офіційних відповідей органів і організацій) пристав приймає рішення про арешт даного майна, його вилучення, оцінки якості та подальшої реалізації. Так, якщо на розрахункових рахунках боржника в кредитних організаціях знаходяться грошові кошти, судовий пристав має право зобов'язати банк перерахувати суму боргу на рахунок ФССП (з подальшим її переведенням вже стягувачу). Якщо на момент арешту грошей на рахунку боржника недостатньо, банк уже в подальшому при надходженні коштів на арештований рахунок самостійно переводить їх на рахунок ФССП в межах суми боргу.
Складніші справи з арештом рухомого майна боржника. Наведемо такий приклад: у боржника на праві власності є автомобіль, судовий пристав направив в ГИБДД постанову про заборону реєстраційних дій щодо даного транспортного засобу (тепер формально боржник не зможе продати, подарувати або іншим чином розпорядитися даними ТЗ). Однак цей арешт можна назвати тільки «юридичним», фактично ж знайти, при понятих заарештувати і вилучити автомобіль виявляється на ділі неможливо. По-перше, боржники часто вдаються до приховування свого майна (віддають автомобілі родичам, залишають на зберігання і т.п.), тому для вилучення транспортного засобу приставам потрібно зробити розшукові заходи. З огляду на завантаженість співробітників ФССП, пошуки транспортних засобів боржників виявляються важко здійснюваною роботою. В даному випадку навіть заклад розшукової справи за заявою стягувача на навряд чи може допомогти в досягненні цілей виконавчого провадження, тому стягувачам доводиться докладати власних зусиль з пошуку автомобілів. Труднощами тут є і те, що просто так звернути стягнення на автомобіль пристав не повноважний: необхідний виїзд на місце знаходження транспортного засобу і складання при понятих акту вилучення.
Нерухоме майно боржника заховати складніше: приставу тут досить лише вчасно винести постанову про заборону реєстраційних дій щодо даного майна і направити його в повноважний орган. Далі, згідно із законом, пристав зобов'язаний протягом 30 днів з моменту виявлення даного майна провести оцінку майна для подальшої його реалізації на торгах. Тут необхідно пам'ятати, що у стягувача є право бути присутніми при накладенні арешту на майно та отримувати всю інформацію про результати його оцінки та призначення торгів.
У всіх випадках майно боржника підлягає оцінці з залученням оцінювача, з якої ФССП складається в договірних відносинах. Призначення торгів і подальше їх проведення також регламентовано законодавством, однак і тут криється безліч складнощів.
Поширені випадки - в торгах з реалізації арештованого майна боржника беруть участь підставні особи (родичі, друзі боржника та інші особи, що свідомо діють в інтересах боржника), торги проводяться за домовленістю з судовим приставом, який згодом отримує майнову вигоду від здійснення таких протизаконних дій. Тут стягувачу можуть допомогти тільки правоохоронні органи і суд - результати торгів можна оскаржити, визнати їх незаконними, пристав може бути притягнутий до кримінальної відповідальності як посадова особа (зловживання посадовими повноваженнями, перевищення повноважень) і понести відповідне покарання, в тому числі позбавлення права займати посаду на державній службі.
Основною проблемою в сфері виконавчого провадження є організація роботи служби судових приставів, що склалася в нашій країні на сьогоднішній день. При постійній «плинності» кадрів, служба приставів просто не справляється з тим обсягом роботи, який їй надають суди. На одного судового пристава в середньому припадає від 800 до 1500 виконавчих проваджень, рівень заробітної плати коливається в районі 12 тисяч рублів на місяць, при цьому на один відділ виділяється близько 3-4 службових машин. При таких обставинах приставам складно домогтися істотних результатів за виконавчими справах і задовольнити прохання кожного, хто звернувся до служби стягувачів. Саме тому частина роботи по виявленню майна боржника лягає на плечі самих стягувачів.
Стягувачу необхідно пам'ятати про те, що для захисту своїх прав він може користуватися всіма правами, наданими йому законом: оскаржити дії судового пристава вищестоящому керівництву, звертатися до суду, до правоохоронних органів з відповідними заявами, якщо права стягувача були порушені в ході виконавчого провадження, мати представника для здійснення прав і захисту інтересів у взаємовідносинах з державними органами. Багато юридичних фірм займаються супроводом виконавчих проваджень, виступаючи на стороні стягувача. Спеціаліст, який володіє необхідними знаннями в сфері законодавства про виконавче провадження і досвідом супроводу процедури виконання судових актів, може взяти на себе всі проблеми стягувача, пов'язані з виконанням рішення суду і не тільки уможливити досягнення результату, а ще й наблизити його в часі. Юридичні тонкощі, пов'язані з реалізацією прав стягувача як сторони виконавчого провадження, часто стають труднощами, непереборної для громадян, що не володіють спеціальними знаннями.
Наприклад, складними є ситуації, які закон регламентує недостатньо чітко: звернення стягнення на частку боржника в спільному майні (наприклад, подружньому), звернення стягнення на частку боржника в статутному капіталі юридичної особи, оспорювання угод боржника щодо відчуження майна і т.д.