Пороки розвитку стравоходу, діафрагми і стравохідного отвору діафрагми можуть бути причиною зміни форми і положення шлунка. При затримці опускання шлунка в поєднанні з порушенням розвитку стравохід-ного отвору діафрагми формуються пороки типу вродженого корот-кого стравоходу ( "грудного шлунка"), параезофагеальной грижі. Клінічно ці пороки розвитку проявляються болями в епігастральній ділянці, за гру-диною, печією, відрижками, блювотою і обумовлені шлунково-стравохідним рефлюксом у зв'язку з відсутністю замикальних функції їжі-водно-шлункового переходу.
Пороки розвитку шлунка і дванадцятипалої кишки: подвоєння, кісти
Подвоєння, кісти шлунка і дванадцятипалої кишки складають 5- 10% випадків вад розвитку органів шлунково-кишкового тракту. За формою уд-військових бувають тубулярні (трубчасті) - 10% від числа таких каліцтв і сферичні (гроновидні) - 90%. Дуплікації найчастіше розташовуються в безпосередній близькості до основного органу, мають з ними спільну м'язову оболонку - перегородку і кровопостачання, вистелені однотипний-ної слизовою оболонкою. Локалізація гастродуоденальних подвоєнь в ж-Лудке найчастіше зустрічається на великій кривизні, займаючи 2 / з її Довжини, в дванадцятипалій кишці вони частіше розташовуються на брижових сторо-ні або передній стінці верхньої горизонтальної і низхідній частин. З-спілкування між дуплікацією і основним органом бувають оральними, або-ральних і двосторонніми.
Подвоєння, кісти шлунка і дванадцятипалої кишки в 20-25% слу-чаїв поєднуються з іншими аномаліями розвитку.
Перші клінічні прояви захворювання в 65% випадків спостерігають у новонароджених, в 15% - у дітей у віці 3 - 5 років, у решти - в більш пізньому періоді.
У новонароджених цей порок розвитку проявляється як висока кишкова непрохідність. Діти більш старшого віку скаржаться на поганий Аппе-тит, відчуття тяжкості в епігастрії, блювання, схуднення, нестійкі випорожнення, Мелень. При огляді можна пропальпувати об'ємне утворення у верхній частині живота. Дорослих хворих турбують болі в епігастрії по-сле їжі, загальна слабкість, рідше - блювота кров'ю. Дуоденальна Дуплікація в будь-якому віці може ускладнюватися механічною жовтяницею, гострим панкреатитом або симптомами високої хронічної кишкової непрохо-димости.
Діагностика гастродуоденальної пороку розвитку важка і вимагає проведення рентгенологічного, ендоскопічного і ендосонографіческого досліджень-ний. При цьому виявляють роздвоєння порожнини з контрастуванням про-світла основного і додаткового органів.
Оптимальним методом лікування вад розвитку шлунка і дванадцятипалої кишки вважають видалення дуплікації без вскри-ку просвіту органу.
Вроджена вада розвитку шлунка гіпертрофічний пілоростеноз
Звуження воротаря ж-лудка спостерігається частіше за інших вад розвитку. М'яз воротаря різко потовщена. У дитини з 2-4-го тижня життя спостерігаються блювота ж-лудочним вмістом, наростаюча втрата маси тіла, зневоднення, олігурія, запор. При огляді живота через черевну стінку виявляють усі-ленну перистальтику шлунка. При рентгенологічному дослідженні оп-чати стеноз воротаря, затримку евакуації з шлунка.
Вроджена вада розвитку - ідіопатична гіпертрофія воротаря
Ідіопатична гіпертрофія воротаря у дорослих вважається Казуї-стіки. Порок частіше зустрічається у чоловіків у віці 30-60 років. При цьому довжина пілоричного каналу становить 1. 5 - 4 см (в нормі 1 см), а товщина 9-15 мм (в нормі 5 мм).
Лікування вад розвитку. У дітей виробляють екстрамукозную пилоропластика. Стінку воротаря розсікають в поздовжньому напрямку до підслизової основи і накладають шви в поперечному напрямку. У дорослих доцільно проводити антрумектоміей.
Вроджені вади розвитку - дивертикули шлунка і дванадцятипалої кишки
Дивертикули шлунка і дванадцятипалої кишки є випинаючи-нями стінки у вигляді мішка або воронки, сполученими з його просвіти-те. Поширеність дивертикулів: 0,2-1% спостережень - в шлунку і 15-20% - у дванадцятипалій кишці. Дивертикули бувають справжні і несправжні, пульсіонние і тракційні. В освіті справжніх діверті-кулов беруть участь всі шари стінки органу; помилкові дивертикули є випинання слизової оболонки через дефект в ми-м'язової шарі.
Пульсіонние дивертикули шлунка і дванадцятипалої кишки виникають в результаті тиску на стінки з порожнини органу. Утворюються вони внаслідок недостатності ми-м'язової і еластичної тканини стінки органу при вродженої неполноцен-ності або в результаті зниження м'язового тонусу і механічної ін-ності соединительнотканного каркаса при старінні, атрофії після травми і запалення. Пульсіонние дивертикули мають мешковидную форму.
Тракційні дивертикули шлунка і дванадцятипалої кишки виникають внаслідок тяги за стін-ку полого органу зовні (рубець); вони мають воронкоподібну форму; згодом, збільшуючись в розмірах, можуть набувати мешковидную форму.
Величина дивертикулів різна: від ледь помітних випинань стінки до 5 см в діаметрі. Вхідний отвір може бути вузьким або широким. Ді-вертікули бувають поодинокими і множинними. Зсередини дивертикул вистелений слизовою оболонкою, в стінках є елементи стінки органу, але з часом вони заміщуються сполучною тканиною.
Дивертикули в шлунку розташовані переважно в кардіальної частини на задній стінці (до 75%) і в пілоричному відділі (15%). У двена-дцатіперстной кишці найчастіше їх знаходять в низхідній частині (65%) і ніжнегорізонтальной гілки (18%). Понад 95% її дивертикулів розташовуючись-ється на стінці дванадцятипалої кишки, зверненої в бік головки підшлункової залози. Якщо великий сосок дванадцятипалої кишки є частиною стінки дивертикула, то такий дивертикул називають "парапапіллярная". Околососочкових дивертикули можуть розташовуватися і впе-реді, і позаду головки підшлункової залози, а також часто впроваджуватися в її тканину. В 1. 5 - 2% випадків загальний жовчний протік впадає в порожнину ді-вертікула.
Діагностика дивертикул шлунка і дванадцятипалої кишки
Дивертикули можуть існувати безсимптомно. Клінічні прояви виникають при гострому (катараль-ний, виразковий, флегмонозний) або хронічному дивертикулите. Гострий дивертикуліт шлунка і дванадцятипалої кишки проявляється інтенсивним болем в епігастрії, лихоманкою, ознобом. Запальний процес може поширюватися на сусідні ор-гани і тканини. При дивертикулите можуть виникнути кровотеча (Оккульта-ве або профузне), перфорація стінки дивертикула з розвитком Періто-нита або заочеревинної флегмони.
Дивертикули верхній частині дванадцятипалої кишки при мучений-ванні проявляються ознаками виразки (біль в епігастральній об-ласті, пов'язана з прийомом їжі).
Близьке сусідство запаленого дивертикулу з великим сосочком дві-надцатіперстной кишки (фатерова соска) і протокою підшлункової залози може статися порушення функцій жовчного міхура та підшлункової залози, бути причиною розвитку печінкової коліки, жовтяниці, жовчнокам'яної хвороби, гострого і хронічного панкреатиту.
Дивертикули нижньої частини дванадцятипалої кишки при переповнені-ванні і запаленні можуть супроводжуватися симптомами високої обтураційної-ної непрохідності кишечника.
Діагностують дивертикули при рентгенологічному і ендоскопіче-ському дослідженнях. На рентгенограмах виявляють додаткову тінь овальної або округлої форми, що локалізуються поза просвіту органу і свя-занную з ним тонкої або широкої ніжкою. Після евакуації контрастної маси додаткова тінь може зникнути або залишитися протягом различ-ного часу.
Лікування дивертикул шлунка і дванадцятипалої кишки
Хірургічне лікування показано при ускладненнях дівертіку-лов. Метод операції залежить від характеру ускладнення, локалізації Дівер-Тікул. Застосовують висічення дивертикула, резекцію шлунка, вимкнути-ня дванадцятипалої кишки.
Вроджені вади розвитку - функціональний дуоденостаз
Дуоденостаз - порушення пасажу вмісту по дванадцятипалій кишці - розвивається внаслідок органічних і функціональних порушен-ний дванадцятипалої кишки. Причинами дуоденостаза є аномія-ща розвитку кишки (переворот на 180 °), підшлункової залози (кільці-видна підшлункова залоза), порушення рухливості (опущення кишки з утворенням кута в області зв'язки Трейтца), здавлення її нижньогір'є-зонтальним гілки в "судинної вилці" між верхньої брижової артерією і аортою (часткова хронічна дуоденальна непрохідність, обумовлюються ленна артеріомезентеріальной компресією), агангліоз (вроджене НЕ-доразвитем інтрамуральних парасимпатичних вузлів).
Порок виникає при різних захворюваннях системи травлення і ураженнях центральної нервової системи (веге-татівная нейропатія при цукровому діабеті, системна склеродермія, се-мейн вісцеральна міопатія).
Симптоми захворювання виникають при порушенні пасажу хімусу по дванадцятипалій кишці внаслідок виснаження компенсаторних можливостей її моторики. З'являються чувст-під тяжкості, розпирання у верхній половині живота; біль у правому підрив-Берьє, яка не залежить від прийому їжі, нудота, блювота, зниження апетиту, схуднення.
Діагноз ставлять на підставі анамнезу, рентгенологічного досліджень-ня. Необхідно додаткове дослідження стравоходу, товстої кишки, сечового міхура для виключення поєднаних агангліонарном поразок.
Лікування дуоденостаза двенадцатіпер-стной кишки
При консервативному лікуванні застосовують прокинетики (міток-лопрамід, домперидон, цизаприд), еубіотики, промивання двенадцатіпер-стной кишки через зонд. Хірургічне лікування показано при механічного-ських формах дуоденостаза. Воно спрямоване на усунення причини нару-шення пасажу їжі. Зазвичай формують гастроеюноанастомоза або дуодено-ноеюноанастомоз (в тому числі і на виділеній по Ру петлі тонкої кишки).
Інші статті по темі: