Найчастіше сторони, які підписали договір, не можуть в подальшому знайти взаєморозуміння. Буває, коли у сторін є обопільне бажання розірвати договір, а буває, коли можливо тільки одностороннє розірвання договору.
У таких випадках без юриста не обійтися. Крім того, варто врахувати, що різні види договорів мають свою підгрунтя. Тому, розірвання договору, що здійснюється через нашу компанію, дає гарантію в юридичній чистоті процедури.
Але все ж для всіх договорів є загальні норми про розірвання.
Випадки розірвання договору за угодою сторін носять диспозитивний характер: тобто самі ці угоди сторін про різні зміни договору можуть вступати в силу в будь-обумовлених сторонами час.
Розірвання договору за обопільною згодою в даній статті розглядатися не буде, тому що його оформлення і правові основи проведення не викликають, зазвичай, великих проблем. Ми розглянемо тільки питання розірвання договору в односторонньому і судовому порядку.
Громадянське законодательствоУкаіни написано так, щоб воно могло відповідати міжнародним економіко-правовим стандартам. Тому ГК України застерігає контрагентів від односторонньої відмови від договору (ст. 310 ЦК України).
Однак у Цивільному кодексі України передбачені випадки, коли одностороннє розірвання договору можливе. Відповідно до п. 2 ст. 450 ГК України одностороннє розірвання договору можливе при істотному порушенні договору другою стороною, а також в інших випадках, передбачених законом.
Істотним ж визнається порушення договору однією зі сторін, яке тягне для іншої сторони така шкода, що вона значною мірою позбавляється того, на що мала право розраховувати при укладенні договору. Таким чином, основний постулат розірвання договору - істотне порушення контрагентом умов договору.
Законодавець не дає точного визначення: "істотних порушень договору". Мабуть, це пояснюється тим, що неможливо передбачити в нормативному акті, все великі випадки істотних порушень договору.
Тим більше, що різновидів договорів безліч, в т.ч. змішаних, як передбачених законом, так і не передбачених ним (в силу наявності поняття свободи договору).
Тому питання "істотного" порушення договірних відносин в кожному конкретному випадку вирішує суд.
Судова практика до числа істотних порушень умов договору відносить: поставку товарів неналежної якості, не можуть бути використаними за прямим призначенням, систематичну несплату орендарем орендної плати на користь орендодавця і. т. д. Розглянемо друга підстава розірвання договору по п.2 ст. 451 ГК: "в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.".
Чи допускається одностороннє розірвання договору у позасудовому, тобто односторонньому порядку. В силу загальної норми цивільного права (ст. 450 ЦК) закон це допускає. Так, за договором доручення довіритель вправі скасувати доручення, а повірений - відмовитися від нього у будь-який час (п. 2 ст. 977 ЦК).
Крім випадків розірвання договору в односторонньому порядку без звернення до судових інстанцій, в цивільно-правових відносинах є безліч договорів, які не можуть бути розірвані, минаючи судовий порядок. На питання, чи може бути розірваним достроково в односторонньому порядку, без звернення до суду договір оренди будівель і споруд, відповідь одна - немає. Ст.ст. 650-655 ЦК не вказують на можливість розірвання договору в односторонньому порядку.
Лише в параграфі 1 гл.34 (Загальні положення про оренду) в ст.619 ГК йдеться про розірвання договору на вимогу орендодавця і то лише в судовому порядку і лише після письмового напрямки аренда¬тору попередження про необхідність виконання ним зобов'язання в розумний термін. На відміну від договору оренди договір поставки може бути розірваний або змінений достроково і в односторонньому порядку (повністю або частково) в разі істотного порушення договору однією зі сторін (п. 1 ст. 523 ЦК).
На відміну від ст.450 ЦК, що відносить до основи розірвання (зміни) договору істотне на-рушення договірних зобов'язань однієї зі сторін, ст. 451 ГК таким підставою вважає "істотна зміна обставин".
Істотна зміна обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору, є підставою для його зміни або розірвання, якщо інше не передбачено договором або не випливає з її суті.
Зміна обставин визнається істотним, коли вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений або був би укладений на значно відрізняються умовах (п.1 ст.451 ЦК).
При розірванні договору внаслідок істотно змінили обставин суд на вимогу будь-якої зі сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (п. 3 ст. 451 ЦК).
Як розуміти такі визначення законодавця, як "істотна зміна обставин" і "справедливий розподіл між сторонами витрат"?
Законодавець не дає "розшифровки" і трактування цих визначень, і вони носять абстрактний характер. Конкретизацію зазначених вище визначень дає тільки судова практика.
Існують спеціальні випадки розірвання договору (відступне, новація, прощення боргу, ліквідація юридичної особи).