Невдалі спроби визначити сутність інтелекту привели до стрем-лення зрозуміти його через інтелектуальне виконання. Це означає, що питання «Що таке інтелект?» Був переформульовані так: «Який тип пове-дення називається інтелектуальним?» Щоб відповісти на це питання, нуж-но створити ситуації, що надають вибір - вступити інтелектуально або неінтелектуально, а потім спостерігати індивідуальні відмінності між людьми, які обирають інтелектуальний і неінтелектуальний способи виконання. На думку багатьох психологів початку XX ст. інтелектуальні тести створюють саме такі ситуації, в яких правильним може бути тільки один вибір з кількох альтернативних. Інтелектуальний тест являє собою модель того типу проблем, де можливо интеллектуаль-ве виконання. Тому деякі психологи (А. Біне, Ч. Спірмена, Л. Термен і ін.) Стали називати інтелектом то, що вимірюється интеллектуаль-ними тестами. Коефіцієнт інтелектуальності (IQ) став синонімом ін-теллекта.
В. Штерн звернув увагу на деякі недоліки розумового возрас-ту як показника в шкалах, запропонованих Біне. Основний недолік полягав в тому, що одна і та ж різниця в «розумовому віці» двох індивідів для різних вікових ступенів має неоднакове значення. Чим менше хронологічний вік дитини, тим істотніше зрушення, що відбуваються в його розумовому розвитку протягом кожного року життя. Тому Штерн запропонував визначати не абсолютну міру інтелекту (раз-ність між розумовою віком (УВ) і хронологічним віком (ХВ)), а відносну (приватне, одержуване при розподілі УВ на ХВ). Коефіцієнт інтелекту вперше був використаний в шкалі інтелекту Стенфорда-Біне в 1916 р
Таким чином, коефіцієнт інтелекту або IQ не є постоян-ної величиною і змінюється під впливом навколишнього середовища. Коеф-фициент інтелекту або IQ є відображенням як попередніх, так і наступних досягнень в навчанні.
Поняття коефіцієнт інтелекту або IQ характеризує результат тес-тів інтелекту. Історично IQ був позначений як пропорція розумового розвитку і хронологічного віку помножена на 100. Зараз IQ изме-ряется іншими способами, але все ще за шкалою в 100 одиниць зі стандартним відхиленням 16.
Цей показник визначається в результаті арифметичного ділення на підставі бала, отриманого людиною, що виконав тест на Інтел-лект. Цей бал називається розумовим віком і ділиться на хронології-ний вік екзаменованих, після чого збільшується на сто. У більшості людей він коливається в межах 85 - 115 пунктів.
Існує стандартизовані значення або рівні IQ:
· IQ в діапазоні 65 - 85 означає низький рівень інтелекту;
· IQ в діапазоні 85 - 100 означає нормальний рівень, нижня межа норми;
· IQ в діапазоні 100 - 115 означає нормальний рівень, верхня межі-ца норми;
· IQ в діапазоні 115 - 130 означає високий рівень розвитку Інтел-лектуальной здібностей;
· IQ в діапазоні 130 - 160 означає, що у людини розумова обдарований-ність.
Додамо, що на думку багатьох психологів в значній мірі на форми-вання рівня інтелекту впливають як спадковість, так і умови ок-ружа середовища. Вважається, що при досягненні 16 років інтелект у челове-ка рости вже не може. На якомусь етапі почали звертати увагу на ог-зпечних класичного визначення інтелекту - виявилося, що навіть якщо знати інтелектуальний потенціал конкретної людини, все одно не можна передбачити, чи зможе він досягти успіху на роботі або в особистому житті.
Неодноразово траплялося, що люди з дуже високим рів-нем інтелекту ніяк не могли пристосуватися до свого оточення, тоді як їхні колеги з середніми розумовими здібностями виявлялися успішними.