Система землеробства - найважливіша складова частина системи ве-дення господарства - являє собою комплекс взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних, організаційно-господарських та планово-економічних заходів.
Вона характеризується ін-інтенсивність використання землі і способами розширеного відтворення родючості грунту.
Складові частини системи землеробства наступні:
1) раціональна агрономічна організація землепользова-ня господарства, що передбачає повне землевпорядкування з введеними і освоєними сівозмінами;
2) науково обгрунтоване поєднання прийомів основний і поверх-ностной обробітку грунту, способів відвальної і безвідвальної ме-механічній обробки грунту в сівозмінах при вирощуванні сільськогосподарських культур;
3) накопичення, зберігання та раціональне використання зруч-реній і інших засобів хімізації землеробства;
4) заходи з насінництва;
5) заходи щодо захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів;
6) заходи щодо захисту грунту від ерозії та ліквідації її наслідків з використанням меліоративних та інших засобів.
Перераховані елементи системи землеробства притаманні всім грунтово-кліматичних зонах. Однак, крім них, величезна зна-чення мають і інші елементи, які в певних природ-них умовах відіграють вирішальну роль. Це - осушення, зрошення, культуртехнічні роботи, гіпсування, вапняно-ня, розведення лісів агрономічного значення (полезахисні, грунтозахисні).
Наприклад, вапнування слід застосовувати на кислих дерново-підзолистих грунтах, а гіпсування - на солонцевих і солонцях; осушення - в зоні надмірного зволоження, а зрошення - в зоні недостатнього зволоження; полезахисне лісорозведення - в степових умовах, а не в лісолуговий зоні. Тому конкретна система землеробства стосовно окремих-но взятому господарству включає різні елементи, але з орга-них здійсненням постійних складових частин.
Поклавши в основу поняття, дане А. В. Совєтова, систему землеробства можна розглядати як форму використання зем-ли під сільськогосподарські культури і певний спосіб відновлення і підвищення родючості грунту.
Форма використання землі в різних системах землеробства виражається в співвідношенні земельних угідь і структури посів-них площ, а спосіб підвищення ефективної родючості грунту - в комплексі агротехнічних і меліоративних меро-ємств відповідно до особливостей вирощуваних культур.
Основними ознаками всіх систем землеробства є. а) співвідношення земельних угідь, структура посівних площа-дей; б) спосіб підтримки і підвищення ефективного плодоро-Дія грунту. Ці ознаки визначають інтенсивність і раціонального-ність системи. Вони тісно пов'язані між собою: значна зміна співвідношень площ під культурами викликає зміна і основних способів підвищення родючості грунту.
Сучасні системи землеробства в нашій країні представля-ють собою форми найбільш продуктивного (т. Е. Інтенсивного) використання землі та прогресивні способи підвищення ефек-тивного родючості грунту. Вони забезпечують досягнення в кон-ретних природних і економічних умовах високих врожаїв сільськогосподарських культур, отримання найбільшого кількісних-ва сільськогосподарської продукції з кожного гектара при най-менших затратах праці і коштів на одиницю продукції.
Питання про системах землеробства - складова частина більш загально-го питання про системах господарювання. З розвитком гро-венного поділу праці та спеціалізацією сільського господарства змінювалися системи господарювання. Необхідною наслідком спеціалізації і географічного розміщення сельскохозяйствен-ного виробництва за різними природно-економічним зонам країни є, на думку В. І. Леніна, різноманітні «сі-стеми землеробського господарства» одного і того ж громад-ного способу виробництва.
Економічно ефективними системами землеробства слід визнати ті з них, які разом з підвищенням родючості грунту забезпечують зростання продуктивності сельскохозяйствен-ного праці і зниження собівартості виробленої продукції.
З природничо-наукової точки зору система землеробства - це комплекс агротехнічних і меліоративних заходів з підвищення-шення родючості грунту, які спрямовані на зростання урожай-ності сільськогосподарських культур, причому мета і характер цих заходів визначаються особливістю системи ведення госпо-ства. Тому система господарювання, крім системи земле-Делія, включає систему тваринництва, систему машин, ка-піталовложенія, повний господарський розрахунок і самофинансирующихся-вання, колективний підряд та інші планово-економічні заходи.
Загальне значення системи землеробства визначається тим, що вона становить основу рільництва, яке є базою всього сільськогосподарського виробництва. Продуктивність сельскохо-ського виробництва визначається продуктивністю рільництва, а продуктивність рільництва - ступенем досконалості і інтенсивності застосовуваних систем землеробства.