Об'єкти торгового обороту позначаються єдиним по-заняттям - «товари». Товар традиційно визначають як продукт праці, вироблений для продажу. У ринковій економіці товаром в кінцевому рахунку є все, що може бути об'єктом відплатних угод. Статус товару придбали підприємства, робоча сила. Поступово това-ром стає земля, природні ресурси.
Разом з тим торговий оборот - це лише один з ділянок майнових відносин. У комерційному праві термін «товар» має не загальне, а більш вузьке значення. Говорячи про товар нам доводиться вводити ряд обмежень, що накладаються специфікою торгового обороту. Багато що з того, що виступає товаром в цивільно-правовому значенні, не входить в коло об'єктів торгового права, не відноситься до комерційної діяльності.
В торгові відносини не включаються операції з постачання теплом, електроенергією, водопостачання. Формально порядок реалізації цих ресурсів підпорядкованих-нен загальним вимогам купівлі-продажу. Однак особ-ності змісту і порядку виконання договорів з такими об'єктами настільки значні, що їх невозмож-но відносити до актів торгового обороту в традиційному його значенні.
Відзначимо, що це загальносвітова практика. Наприклад, Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р виключає продаж електро-енергії зі сфери свого регулювання (ст. 2).
Торговий оборот обслуговує просування товарів від виробників до споживачів. Оскільки недвижи-моє майно не може вільно переміщатися, угоди з ним традиційно не включаються до торгові кодекси. В Віденської конвенції 1980 р також зазначено, що вона не поширюється на деякі види нерухомості. Та-ким чином, нерухомість - це не товар коммерчес-кого права, хоча і товар цивільного права.
Правда, питання про нерухомість не так вже беззаперечний. В останній період в західній юридичній літературі доводиться стикатися з твердженнями про невиправданість виключення нерухомості з кола об'єктів торговельного обороту, можна почути думку, що продаж нерухомості повинна розглядатися як частина торгового обороту, що відноситься до сфери комерційної діяль-ності.
Такі погляди видаються вельми спірними. Угоди з купівлі-продажу будівель, іншої нерухомості в усьому світі вимагають більш суворого оформлення - в нотаріальній або, як мінімум, в простій письмовій формі з відповідною реєстрацією. Що стосується торгових договорів, то для них прийнято більш простий порядок здійснення, включаючи усний. Крім того, зро-ки з нерухомими об'єктами для власників носять разовий, а не повторюється, що не систематичний харак-тер. Умови кожного договору доводиться виробляти індивідуально. Тому навряд чи вірно вимагати відне-сення угод з нерухомістю до торгового, а не до грома-Данський праву.
Аналогічно іде справа з цінними паперами. До них відносяться всі види акцій, облігацій, інших документів, що дають право на отримання грошей і дивіденду. Торго-ше законодавство не включає операції з ними в свою сферу.
Від власне цінних паперів треба відрізняти товаро-розпорядчі документи, які лише за недо-розумінню іноді називають цінними паперами. Товаро-розпорядчі документи використовуються у торговельному обороті і відносяться до об'єктів торговельного права.
Є кілька видів таких документів.
Перший - складські свідоцтва. Це документи, що видаються товарними складами на підтвердження при-йняття товарів на зберігання. Звернемо увагу на те, що вони видаються лише спеціальними суб'єктами, а імен-но товарними складами (подібно до того, як банківська гарантія може видаватися тільки банком або тільки страховою фірмою). Свідоцтво засвідчує нали-чие конкретного кількості товарів, що знаходяться в оп-ределенном місці і належать відповідній особі.
Складське свідоцтво може бути простим і двой-ним. Подвійне свідоцтво складається з двох частин: склад-ського свідоцтва та заставного свідоцтва. Ці годину-ти можуть бути відокремлені один від одного, використовуватися окремо і перебувати у різних осіб. Заставне свиде-будівництві має у Цивільному кодексі України також назва варанта. Таке позначення не узгоджується з термінологією, прийнятою у світовій торговій практиці, де варрантом називають всяке складське свідоцтво на зберігається товар.
Просте і подвійне складські свідоцтва (точніше, що представляється ними товар) можуть бути предметом зро-лок купівлі-продажу, в тому числі біржових торгів. Вони можуть бути предметом застави. Цим визначається їх функція товаророзпорядчих документів.
• найменування та місце знаходження складу;
• найменування та місце знаходження особи, від якої прийнято товар на зберігання (відомості про цю особу укази-вають лише в подвійному свідоцтві. Що стосується про-стого свідчення, то воно видається на пред'явника);
• найменування та кількість прийнятого на зберігання товару;
• термін, на який товар прийнятий на зберігання;
• розмір винагороди за зберігання;
• підпис зберігача та друк складу.
У разі невідповідності цим вимогам документ не визнається свідоцтвом, перестає бути товарораспо-рядітельним документом, діючи лише в якості до-говору храненіяю. У подвійному свідоцтві перерахований-ні відомості повинні бути однаково зазначені в обох його частинах: в складському і в заставному свідоцтвах.
Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо іншим особам шляхом вчинення передавального напису - індосаменту. Просте складське свідоцтво виписується, як вже говори-лось, на пред'явника і при передачі не вимагає индоссирования.
Тримач простого і подвійного складського або заставного свідоцтва має право розпорядитися зберігаючи-щимся товаром в повному обсязі. Тримач складського свідоцтва, відокремленої від заставного, може розпорядитися товаром, але не має права взяти його зі складу до погашення кредиту, отриманого під заставу товару.
Склад видає товар власникові подвійного складського свідоцтва тільки в обмін на обидві його частини (скл-кое свідоцтво і варант), пред'явлені разом. Замість варанта для отримання товару допустимо пред'явити складське свідоцтво та документ про уп-лате всієї суми боргу по варранти.
Другий вид товаророзпорядчих документів - коносамент на перевезення вантажу морським транспортом. Якщо коносамент виписано на пред'явника або предус-чає право наказу вантажоодержувача на видачу вантажу іншій особі, то стає можливою передача за передавальними написами (ст. 148 Кодексу торговельного мореплавства) такого коносамента. З коносаментом мо-гут вчинятися правочини, в тому числі біржові.
Включення речей в торговий оборот висуває свої вимоги до об'єкта діяльності, визначає умови роботи з ним. В теорії цивільного права застосовується поняття «правовий режим речей». Під пра-вовим режимом розуміється сукупність правил, регу-лірующіх порядок придбання, використання і від-відчуження різних об'єктів.
Торгівля охоплює лише процес переходу товару від виробника до покупця, вона не включає в себе актів споживання речей. Тому для комерційної де-ності правовий режим товару стосується лише пра-вил продажу і придбання речей, але не включає питань їх використання.
Правовий режим товарів в торгівлі створюється раз-особистими способами, вони досить різноманітні і ін-тересни. Це можуть бути вимоги, що стосуються:
• визначення правочинів, статусу продавця і поку-Пателя товару. Тут через регулювання правоспособен-ності виявляється вплив на характер операції з майном;
• порядку придбання або відчуження різних товарів;
• порядку зберігання, транспортування, обліку відмінності-них товарів, також створюють різні правові режими-ми.
З юридико-технічної точки зору режим товарів може створюватися шляхом видання законодавчих та ад-міністратівной-розпорядчих актів, що стосуються дій з товаром. Не менший вплив на режим това-рів можуть надавати укладені міжнародні до-говори.
Режимні вимоги, пов'язані з речовими властивостями об'єктів, можуть диктуватися інтересами го-сударства і громадської безпеки. Так, з метою го-жавного контролю за рухом певних об'єктів указом Президента РФ від 22.02.92 № 179 «Про видах продукції (робіт, послуг) і відходів виробниц-ства, вільна реалізація яких заборонена» (в ред. Розпорядження Президента РФ від 30.11 .92 № 743-рп; указу Президента РФ від 15.07.98 № 840) * затверджено Перелік виробів, вільна реалізація яких зап-рещена. Перелік фактично включає дві групи предметів: повністю вилучені з торгового обороту і обмежені в обороті.
Повністю вилученими, наприклад, вважаються стратеги-етичні матеріали, озброєння, вибухові речовини, ра-кетная техніка, шифрувальна техніка та ряд інших. На практиці це майно може продаватися і прода-ється, але в спеціальному порядку. Постановою Уряду РФ від 10.12.92 № 959 «Про поставки продук-ції і відходів виробництва, вільна реалізація якої заборонена» (в ред. Постанов Уряду РФ від 15.04.94 № 331; від 02.12.94 №1338; від 16.12. 95 № 1238) *, встановлений порядок поставок таких виробів на підставі: дозволів на використання; квот, які видаються відповідними міністерствами або органами влади суб'єктів Російської Федера-ції.
Встановлення режимних вимог часто диктує-ється економічними інтересами держави, цілями захисту вітчизняних виробників. Це стосується ек-спортних поставок і закупівель по імпорту. Тут викорис-ся різноманітні прийоми, що створюють особливі пра-вові режими комерційної діяльності.
Розрізняються тарифні і нетарифні способи ре-вання зовнішньоторговельних операцій. Вони предусмот-рени Федеральним законом від 13.10.95 № 157-ФЗ «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяль-ності» (в ред. Федеральних законів від 08.07.97 № 96-ФЗ, від 10.02.99 № 32-ФЗ) * та Федеральним законом від 14.04.98 № 63-ФЗ «Про заходи щодо захисту еко-номических інтересів Російської Федерації при осу-ществление зовнішньої торгівлі товарами» ** передбачають антидемпінгові, компенсаційні заходи, обмеження імпорту товарів, заходи щодо захисту при експорті товарів, спеціальні заходи.
Так, згідно зі ст. 13 Закону «Про державний регу-воджується зовнішньоторговельної діяльності» одним з не-тарифних методів регулювання продажу на експорт служить ліцензування і квотування окремих товарів. Передбачено також ліцензування закупівель по імпорту. Перелік ліцензованих імпортних товарів невеликий, і в нього час від часу вносяться зміни. Конкретні процедури оформлення дозволів визна-ються Положенням про порядок ліцензування екс-порту та імпорту товарів (робіт, послуг) та Положенням про порядок проведення конкурсів та аукціонів з прода-же експортних і імпортних квот при введенні Пра-ництво Російської Федерації кількісних обмежень, затвердженими постановою уряду РФ від 31.10.96 № +1299 (в ред. постанов уряду РФ від 28.01.97 № 77, від 02.02.98 № 114, від 14.03.98 № 307, від 29.12.98 № 1580) *.
Вплив на процес реалізації товарів може надаватися шляхом зміни статусу, тобто шляхом рас-ширення або обмеження дієздатності осіб. З-гласно ст. 49 ГК РФ підприємницькі організації можуть здійснювати будь-які види діяльності, якщо вони не заборонені законом.
Однак на ділі правоздатність організацій може розширюватися або обмежуватися спеціальними спосо-бами. Інструментом регулювання правоздатності насамперед служить ліцензування діяльності. При-чому ліцензії на провадження певних видів де-ності, які визначають статус організації, треба відрізняти від ліцензій на продаж або закупівлю конкурують-них видів або кількостей товару.
Обов'язковість і порядок ліцензування визна-лени Федеральним законом від 25.09.98 № 158-ФЗ «Про ліцензування окремих видів діяльності» (в ред. Федерального закону від 26.11.98 № 178-ФЗ *. Закон су-громадської скоротив і змінив перелік видів ліцензій -руемой діяльності, раніше встановлений Правитель-ством РФ. Суб'єкти Федерації позбавлені права змінювати Перелік. Закон передбачає, зокрема, ліцензії-вання виробництва хлібобулочних виробів, оптової торгівлі мінеральною водою, ювелірними виробами, торгівлі ліками та виробами медичні нской тих-ники.
Ліцензії потрібні на додаток до обов'язкової го-жавної реєстрації юридичних осіб. Торгівля без ліцензій вважається незаконним підприємець-ством і тягне за собою відповідальність за ст. 171 КК РФ. Зако-нодательное і адміністративне регулювання кола суб'єктів, які мають право здійснювати виробництво, про-дажу і придбання відповідних товарів, впливає на структуру торгово-господарських зв'язків, обсяги про-даж, інші умови договорів, т. Е. На правовий режим товарів.
Слід враховувати характер виникає тут си-туації. Традиційно цивилистика вивчала правові ре-жими, встановлені законом для окремих речей. При цьому річ бралася «сама по собі», ізольовано від діючих суб'єктів і характеру скоєних з нею операцій. Такий підхід є одностороннім, або, як кажуть, несистемним, а тому і неточним.
Практика свідчить про те, що відмінності в ста-тусе суб'єктів істотно впливають на можливість і порядок здійснення операцій. Відмінності в правомочиях суб'єктів зумовлюють різні правові режими ве-щей при здійсненні торгових операцій з ними.
Заходи з регулювання роздрібної торгівлі Непос-редственно впливають на встановлення торгових зв'язків, на обіг товарів. Виробники і споживачі обя-зани враховувати правила, що діють по всьому ланцюжку проходження товару, щоб не зіткнутися з утруднення-нями при реалізації, не опинитися вимушеними забирати назад свій товар для переробки або по-дисківать іншого покупця.
Отже, в результаті комплексного, різнобічного ре-вання створюється безліч правових режимів то-варів в комерційному обороті. Сучасний комерсант або юрист не можуть обходитися традиційно прийнятої класифікації речей (подільні і неподільні, споживаючи-ються і неспоживна і т.п.). Для успішного ведення справи необхідно знати і дотримуватися весь комплекс требо-ваний, що регулюють просування товарів на ринку.
Крім розрізнення правових режимів в коммерчес-кой діяльності доводиться враховувати і застосовувати класифікації товарів, розроблені для різних цілей. Без використання класифікацій в сучасних умовах неможливо здійснення торгово-підприємницької діяльності. Деякі класифікації товарів закріплені нормативними актами, інші су-ществуют як загальноприйняті на практиці.
У напрямку використання товари підрозділами-ють на: 1) товари споживчого призначення. Їх име-нуют також товарами широкого вжитку, рідше - товарами особистого споживання; 2) товари виробниц-ного призначення. Товари цього роду нерідко на-викликають продукцією виробничо-технічного на-значення або просто продукцією. Термін «продукція виробничо-технічного призначення» тривалий час був закріплений радянським законодавством, що створило певну традицію. Зараз це поняття в нормативних актах не зустрічається, рідше став викорис-тися при позначенні об'єктів торгівлі та термін «продукція».
Товари споживчого призначення поділяють насамперед на продовольчі і промислові. За періодом їх використання товари поділяються на товари короткострокового, або разового, користування і товари тривалого користування.
Товари виробничого призначення за їх місцем у виробничому процесі поділяють на такі групи: основне обладнання, допоміжне обладнання, вузли та агрегати, основні матеріали, вспомо-готельних матеріали і сировина.
Оскільки ОКП обмежується урахуванням лише видів товарів, він доповнюється галузевими класифікатора-ми, що забезпечують облік конкретних марок, моделей, фасонів і інших характеристик виробів. При цьому перші шість знаків галузевого коду повинні воспро-переводити коди з ОКП.
Важливе місце належить Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), утверж-денная постановою Уряду РФ від 27.12.96 № 1560. Класифікатор ТН ЗЕД побудований в відпо-відно до прийнятої в світовій торгівлі Гармонізовані-ної системи опису та кодування товарів і Ком-бінірованний номенклатурою Європейського союзу. Він служить в якості основи застосування митних та-рифів, статистики зовнішньої торгівлі, здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяль-ності. Багато нормативні акти з питань зовн-ній торгівлі містять дані про товари з використан-ням кодів ТН ЗЕД.
На виробничих підприємствах, в оптових і роз-кових торгових організаціях застосовується классифи-кація виробів за товарними групами, що збереглася від колишньої системи планового регулювання. Так, примушує-лені товари поділяються на: швейні, трикотаж-ні, взуттєві, меблеві, будівельні, електротовари та ін. Застосування такого роду класифікацій уніфікує-ет і спрощує облік, складання договірної і транспортно-супровідної документації.
Практика свідчить про те, що в справі установ-лення правових режимів, визначення і классифик-ції товарів є багато прогалин і неузгоджено-сти. Уніфікації правил, що регулюють зазначені питання, сприяло б видання Торгового кодексу Росії.