Метод навчання - це сукупність прийомів діяльності вчи-теля, спрямованих на оволодіння школярами системи знань, розумі-ний і навичок.
2. Види методів навчання за способами передачі навчань-ної інформації.
У трудовому навчанні використовуються як універс-ні методи, які застосовуються в процесі викладання всіх шкільних дисциплін, так і специфічні, які властивий-ни тільки урокам праці.
Традиційно зі способів передачі навчань-ної інформації методи навчання поділяються на три групи:
1. Методи словесної передачі та слухового сприйняття навчальної інформації (словесні методи).
2. Методи наочної передачі та зорового сприйняття навч-ної інформації (наочні методи).
3. Методи передачі навчальної інформації за допомогою практи-чних, трудових дій і тактильного кінестетичного (че-рез дотик і рух) сприйняття (практичні мето-ди).
З групи словесних методів у трудовому навчанні найчастіше використовуються пояснення, бесіда і розповідь учителя. Як правило, словесні методи застосовуються в поєднанні з наочними і прак-тичні.
Пояснення - це стислий доказове і послідовний виклад навчального матеріалу. На уроці трудового навчання пояс-ня використовується при вивченні технічних відомостей, техно-логії виготовлення виробів, а також при обґрунтуванні правил техніки безпеки. Для більшої переконливості пояснення часто поєднується з показом трудових дій учителем, з де-монстрації різних наочних посібників, з пробними дей-ствиями учнів.
Розповідь - це оповідальний виклад навчального ма-ла. Розповідь на відміну від пояснення характеризується більшою образністю і емоційністю. До даного методу найчастіше вдаються, коли необхідно вказати на значущість і користь з-спілкуються відомостей. Розповідь може поєднуватися з іншими словес-ними методами: поясненням і бесідою, а також з наочними і практичними методами.
Беседа- це спільне обговорення навчального матеріалу учи-телем і учнями. Цей метод використовують, коли досліджуваний ма-теріал частково знаком дітям, і вони можуть висловитися по темі, запропонованої педагогом для обговорення. До будь-якій розмові вчитель готує питання заздалегідь, продумує її хід і завершення. Пре-майном такого питально-відповідь методу навчання являє-ся наявність швидкого зворотного зв'язку між учасниками педагоги-чеського процесу. Крім того, учням в цьому випадку відводиться активна роль, вони привчаються вільно і аргументовано висловлювати свої думки. Залежно від мети і змісту бесіда може бути вступна, узагальнююча, пояснювальна або ев-стичних.
Продумуючи систему питань, потрібно враховувати наступні положення:
1) питання повинні задаватися в різній формі (повні і не-повні). Повнота питання змінюється в залежності від ступеня вдосконалення у дітей певних знань і умінь, від новизни моделі вироби;
2) за своїм характером і ролі питання діляться на основні та допоміжні. Колективну бесіду вчитель завжди починає з основних питань до класу. Школярам, у яких виникають труднощі при відповіді на ці питання, учитель пропонує вспомо-готельних.
До наочних методів відносяться навчальна демонстрація, опи-ти і спостереження.
Навчальна демонстрація - це використання вчителем различ-них коштів наочності в процесі навчання. На уроках трудового навчання можуть демонструватися натуральні зразки об'єктивним тов праці, їх зображення, предметно-операційні, графич-ські і словесні плани виготовлення виробів, моделі, прилади-ри, діапозитиви, навчальні фільми.
Найчастіше на уроках трудового навчання в молодших класах вироби виконуються учнями за зразком, до якого пред'яв-ляють певні вимоги:
- за рівнем складності зразок повинен відповідати про-грамі;
- зразок повинен бути виконаний акуратно і красиво, з тих же матеріалів, які будуть використовуватися учнями;
- зразок вироби повинен відповідати всім тим вимогам, ко-торие встановлюються для виконання подібних робіт дітьми;
- розміри зразка повинні бути оптимальними для зручності виконання вироби дітьми (виконання занадто великого вироби потребують багато часу, а на маленькому виробі важко буде побачити і виконати дрібні деталі).
При плануванні ходу виконання роботи часто використовують предметно-операційні, графічні і словесні плани изго-лення виробів.
Предметно-операційний план - це розташовані в визна-ленній послідовності напівфабрикати вироби. При оформленні д-ванні предметно-операційних планів необхідно дотримуватися ряду вимог:
- однакове зображення операцій;
- зразки вироби, доведені до різного ступеня готовності, слід прикріплювати на окремі картки або розташовувати на дошці так, щоб їх можна було зняти і розглянути з усіх боків;
- розміри деталей на плані повинні точно відповідати раз-заходів зразка;
- мітки, лінії, цифри треба позначати чітко і досить крупно, щоб їх могли бачити учні, сидячи за задніми партами;
- колір паперу, ниток, фактура тканини напівфабрикатів перед-шатнись-операційного плану підбираються в точній відповідності зі зразком і з заготовками, які лунають учням;
- пристосування, фон картки плану повинні значно відрізнятися від матеріалів, що застосовуються для виготовлення поділився-ки, щоб не ускладнювати сприйняття демонстрируемого допомоги.
Графічний план-це послідовність виконання робі-ти у вигляді графічних малюнків. Його слід застосовувати при виго-ленні виробів з глини та пластиліну, природного ма-ла. При складанні графічного плану необхідно враховувати наступне:
- малюнки даються кілька збільшеними в порівнянні зі зразком і обов'язково в об'ємному і чіткому зображенні;
- колір деталей на плані обов'язково повинен збігатися з коль-том матеріалів, з яких учні будуть виконувати виріб;
- кожен малюнок повинен відповідати одній операції.
Словесний план - це пояснення послідовності изготов-лення вироби у вигляді написів. Такі плани використовують в кінці другого, в третьому класі, коли учні вже в достатній сте-пені оволоділи навичкою читання цілими словами. До словесному плану також пред'являються свої вимоги:
- кожен пункт пишеться на смужках паперу великими буква-ми, щоб будь-який учень з місця міг прочитати написане;
- пропозиції повинні бути короткими, містити назви необхідних операцій і прийомів, іноді інструментів;
- побудова речень повинно бути однаковим, з-стояти із знайомих дітям слів (якщо застосовуються нові слова, то обов'язково необхідна словникова робота).
При використанні плану виготовлення того чи іншого виро-лія необхідно враховувати:
- завдання уроку (вміння, рухові навички та технічні
відомості, якими згідно з програмою повинні оволодіти учні);
- місце уроку в системі занять (визначення, наскільки
самостійно учні можуть складати план роботи над виробом в даний період навчання, які рухові прийоми
ними засвоєні);
- ступінь новизни матеріалу, складність вироби, здатність школярів скористатися запропонованим посібником;
- досвід роботи учнів з картками плану;
- кількість деталей у виробі (чим більше частин містить об'єкт, тим докладніше повинні бути пункти плану).
На уроках трудового навчання в молодших класах використовується два варіанти предметно-операційних, графічних і сло-вісних планів.
1. Докладний план, що відображає всі операції і який містить відомості про виконання нових або складних прийомів. При показі нових операцій зазвичай демонструються і інструменти, з по-міццю яких вони повинні виконуватися.
2. Скорочений план, що містить тільки основні операції. Відомостей про способи виконання прийомів, про інструменти в ньому немає.
Досліди - це певні маніпуляції з предметами з метою виділення властивостей, які неможливо виявити шляхом зовн-нього огляду. На уроках трудового навчання в ході дослідів навчаючи-щіеся дізнаються про деякі властивості різних матеріалів (пла-стіліна, глини, паперу, ниток, дроту, деревини). Напри-заходів, учні виконують ряд дій з папером, щоб дізнатися про її властивості. Вони згинають смужки тонкої і товстої папери, розривають її, мнуть і т.д. Результати дослідів обговорюються спільно з учнями, після кожної дії формулює-ся висновок.
Спостереження - це цілеспрямоване, більш-менш тривалий сприйняття предметів, явищ або процесів, яке дає мож-ливість помітити їх відмінні риси або відбуваються в них зміни. На уроках праці учні спостерігають за дії-ми вчителя при показі ним трудових прийомів, за явищами окру-лишнього світу під час екскурсій.
При показі рухової програми трудового прийому учи-тель виконує його спочатку в нормальному, а потім і в уповільнений-ном темпі. Кожна дія має супроводжуватися поясненням. При цьому необхідно звертати увагу школярів на самі, здавалося б, елементарні речі. Виконуючи трудові руху, вчитель вказує точні просторові характеристики їх напрямки. Наприклад, ножицями по прямій лінії розмітки ріжуть вперед; синхронне рух рук при різанні по кривих лініях - з поворотом паперу зліва направо; прямий стібок виконується справа наліво і т.д.
У трудовому навчанні досить часто застосовується інструктаж, який являє собою не стільки окремий метод, як-ко сукупність пояснення, унаочнення способів дей-наслідком, демонстрації таблиць, схем. Особливість інструктажу в спеціальній (корекційної) школі VIIIвіда полягає в не-обходимо багаторазового показу трудових дій і прийомів з обов'язковим обґрунтуванням їх послідовності і пояснити-ням структури. Спочатку вчитель показує операцію в робочому темпі, щоб у учнів сформувався правильний образ дей-тей. Потім-, він уповільнює показ і супроводжує свої дії поясненням. В процесі інструктажу організовуються індивідуальні-ні пробні вправи учнів, що виконують ізольований-но той чи інший прийом з наступним поясненням.
З групи практичних методів у трудовому навчанні викорис-ся різні вправи і лабораторні роботи.
Вправа - це багаторазове свідоме і цілеспрямований-ве повторення досліджуваних трудових прийомів і операцій, в резуль-таті якого учні поступово оволодівають трудовими нави-ками. Вправи даються учням у вигляді певних завдань. Розрізняють вправи установчі, тренувальні, а також навчально-виробничі та робочі.
Установчі вправи проводяться для більш міцного ус-військових вже знайомих трудових прийомів і для прискорення темпу виконання окремих операцій.
Тренувальні вправи проводяться не тільки на виконання прийомів і операцій з обробки деталей вироби, а й на виконання контрольно-вимірювальних і розмічальних операцій.
Навчально-виробничі вправи являють собою со-сукупними взаємопов'язаних трудових операцій, при завершити-ванні яких виходить кінцевий результат у вигляді корисного в побуті вироби.
Робочі вправи - в їх утриманні немає нових елементів, процес роботи учням добре знайомий.
Вправи повинні забезпечувати поступове підвищення самостійності хлопців в роботі.
Лабораторні роботи - це особливий вид вправ, які виконуються учнями з метою самостійного придбання знань. Організація лабораторних робіт вимагає наявності необ-ходимо матеріалів і устаткування.
Вибір методів навчання залежить від теми, мети і завдань конк-ної уроку, вікових особливостей учнів, складності і ступеня новизни досліджуваного матеріалу, а також від індивідуаль-них трудових можливостей і психофізичних особливостей школярів з інтелектуальними проблемами. Таким чином, при використанні певної методики з'являється можли-ність надання диференційованої допомоги учням в зави-ності від характеру їх ускладнень.
Приблизний перелік питань для усного контролю / самоконтролю засвоєння лекційного матеріалу:
1. Які методи словесної передачі навчальної інформації использу-ються на уроках трудового навчання в спеціальній (корекційної) школі VIII виду? Охарактеризуйте один з них.
2. Які методи наочної передачі навчальної інформації использу-ються на уроках трудового навчання в спеціальній (корекційної) школі VIII виду? Охарактеризуйте один з них.
3. Дайте визначення поняттям: «предметно-операційний план», «графічний план», «словесний план». Які особливості вико-вання кожного виду планів?
4. Які практичні методи використовуються на уроках трудового обу-чення в спеціальній (корекційної) школі VIII виду? Дайте характе-ристики одного з них.
5. Від чого залежить вибір методів навчання на уроках праці в молодших класах спеціальної (корекційної) школи VIII виду?
6. Як враховується принцип диференційованого навчання при ви-борі того чи іншого методу на уроках праці в спеціальній (корекційної-ної) школі VIII виду?