Найбільш поширене визначення корпорації - це організація, яка поставила перед собою певні цілі, діюча на суспільне благо, про-Лада певними правами, що є юридичною особою, що діє на постійній основі і несуча обмежену відповідь-ність [2].
Дане визначення є найбільш універсальним. Проте, законодавства різних країн закріплюють наявність своїх особливих критеріїв.
Наприклад, для законодавства США характерна наявність наступних критеріїв, за якими та чи інша корпорація є такою:
• статус юридичної особи,
• принцип обмеженої відповідальності,
• вільна передача акцій,
В силу того, що в російському законодавстві поняття «корпорація» не має офіційного оформлення, існує деяка подвійність трактування цього поняття.
За одними ознаками до корпорацій відносять всі господарюючі суб'єкти, які є комерційними організаціями і засновані на членстві, а по іншим, виключно акціонерні товариства.
Однак, у вітчизняній економіко-правовій системі, по своїй суті і з меншими умовностями, саме АТ ідентифікуються з загальноприйнятим поняттям корпорації в світовій господарській і правовій практиці.
Потрібно відзначити, що поняття корпорації в російських умовах набуло ще одну специфічну рису. Воно використовується для позначення господарюючого суб'єкта, утвореного декількома юридичними особами, причому кожне з них можна розглядати в якості самостійного економічного суб'єкта, пов'язаного з іншими майновими відносинами, спільним веденням бізнесу, загальними цілями і інтересами, загальною організаційною структурою.
Таким чином, в Росії корпорація може бути як самостійним акціонерним товариством, так і розглядатися в якості одного з типів надфірменних утворень.
Широкі можливості корпоративної організації господарської діяльності дозволяють моделювати міжфірмовий відносини, використовуючи безліч варіантів створення корпорацій, заснованих на використанні її переваг. В якості основних, виділимо наступні:
1. Здатність залучення грошових коштів через ви-пуск акцій дає можливість акумулювати кошти необмеженого числа інвесторів, дозволяючи останнім розраховувати на певну винагороду і даючи певний вибір участі в управ-ванні суспільством.
2. Полегшується вирішення проблеми керованості. Закон-ченность організаційного оформлення, регламентованість у визначенні відповідальності і повноважень дозволяють розподілити функції контролю між органами управління акціонерного товариства, що означає можливість професіоналізації процесу управління.
3. Спрощений порядок входження і виходу зі складу акціонерів забезпечує широкі можливості ротації зацікавлених осіб і відповідно більшу гинув-кістка в умовах крайньої динамічності інвестиційно-го пропозиції.
4. Принцип обмеженої відповідальності дозволяє зменшити ризики. Дія принципу обмеженої відповідальності уможливило створення великих публічних корпорацій через розподіл ризиків між акціонерами і керуючими.