Поняття фінансової оренди
За договором фінансової оренди (договору лізингу) лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей. Лізингодавець в цьому випадку не несе відповідальності за вибір предмета лізингу і продавця. Договором фінансової оренди може бути передбачено, що вибір продавця і придбаного майна здійснюється лізингодавцем.
Правда, слід визнати, що будь-яке визначення фінансової оренди є обмеженим і не може врахувати всіх форм і проявів цього кредитного-інвестиційного інструменту. Згідно з визначенням Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Leaseurope): "Оренда - це угода між власником майна (орендодавцем) і орендарем, згідно з яким перший передає право користування активом орендарю на обумовлений термін в обмін на періодичні виплати" (також широко відомо визначення лізингу , встановлене Конвенцією УНІДРУА, див. стор. 18).
Лізингодавець залишається власником обладнання, в той час як лізингоотримувач набуває право користування обладнанням, сплачуючи лізингові платежі. Після закінчення певного терміну лізингоодержувач може придбати право власності за домовленістю з лізингодавцем.
Згідно з міжнародною практикою, лізинг являє собою підвид орендних відносин, який характеризується тим, що: а) лізингоодержувач не набуває права власності на об'єкт лізингу; б) ризики і вигоди від користування об'єктом лізингу лежать на лізингоодержувача; в) оплата проводиться в розстрочку і (звичайно) покриває повну вартість об'єкта лізингу та необхідну норму прибутковості лізингодавця 1.
1 В цілому, учасники угоди мають значну свободу у визначенні договірних умов, які регулюють їхні взаємини. Угода регулюється Цивільним кодексом і деякими іншими правовими актами і може бути реалізована або за допомогою укладання додаткових угод, або безпосередньо при складанні договору лізингу.
Найчастіше при фінансовій оренді лізингодавець набуває для передачі в лізинг обраний лізингоодержувачем об'єкт лізингу у обраного лізингоодержувачем продавця. Як правило, протягом дії договору лізингу, ризики втрати або пошкодження предмета лізингу застраховані за рахунок лізингоодержувача в узгодженої сторонами лізингової угоди страхової компанії 2.
2 При лізингу автомобілів може додатково страхуватися громадянська відповідальність лізингоодержувача при експлуатації Предмета лізингу.
Основні риси фінансової оренди
Фінансова оренда (лізинг) - характеризується тривалим терміном контракту і амортизацією всієї або більшої частини вартості орендованого майна. Фактично фінансова оренда являє собою форму довгострокового кредитування інвестиційного проекту. Після закінчення терміну дії договору лізингу лізингоодержувач може повернути предмет лізингу, продовжити угоду або укласти нову, а також купити предмет лізингу.
Як і будь-яка інша фінансова угода, лізинг пов'язаний з певним ступенем ризику для кожної зі сторін лізингових відносин. Проте, вУкаіни лізинг дозволяє продавцям збільшити обсяг своїх продажів, надає лізингоодержувачам механізм придбання вкрай необхідних для них активів і через капіталовкладення стимулює економіку.
Причиною поширення лізингу в розвинених країнах є ряд його переваг перед звичайною позикою або купівлею за рахунок власних коштів:
Класифікація договорів оренди
У світовій практиці існує два основних види оренди: оперативна і фінансова 3 - "operating lease" і "financial lease". Термінологічно в англо-саксонському праві фінансова оренда, в широкому сенсі, трактується як лізингова угода, при якій повна вартість обладнання виплачується протягом терміну оренди. Таким чином, фінансова оренда, як правило, означає придбання обладнання, тобто є альтернативною формою фінансування. Навпаки, "operating lease" або оренда, як правило, використовується для придбання права користування засобом протягом певного періоду часу без придбання самого кошти; отже, при оренді орендар уникає більшої частини ризиків, пов'язаних з обладнанням.
3 При цьому, міжнародне поняття "оперативна оренда" ідентичне українському терміну "оренда", а міжнародному поняттю "фінансова оренда" відповідають українські терміни: "фінансова оренда" і "лізинг".
Види лізингових угод можна диференціювати таким чином:
По об'єктах угод лізинг підрозділяється на лізинг рухомого і нерухомого майна. При лізингу нерухомості лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому право використання в комерційних і виробничих цілях. Так само, як і в угодах з рухомим майном, контракт полягає звичайно на термін менший або рівний амортизаційному періоду об'єкта; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.
За сферою ринку виділяють три типи лізингу: внутрішній, міжнародний і транзитний 4. До операцій міжнародного лізингу відносяться договори, лізингодавець і лізингоодержувач яких знаходяться в різних державах. В даному випадку не має значення місцезнаходження продавця майна. Під місцезнаходженням мається на увазі місцезнаходження юридичної особи, але не його філії або представництва, навіть якщо воно зареєстровано або акредитовано на території іншої держави.
За організації виділяється прямий лізинг, коли виробник або власник майна виступає в якості особи, що здає його в оренду, і непрямий, при якому здача в оренду ведеться через третю особу.
Зворотний лізинг (lease-back) полягає в продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням договору про його оренду. У такій операції тільки два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія (новий власник). Така угода дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень. Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових інвестицій більше суми орендних платежів.
Так як часто лізингової компанії не вистачає власних коштів для здійснення лізингових операцій, вона може залучати інші лізингові компанії для участі в проекті. У цьому випадку основний лізингодавець оплачує лише частину вартості майна, а на решту суми залучає інші компанії. При цьому власником майна стає основною лізингодавець.
За обсягом обслуговування можна виділити договір чистого лізингу, повного комплексного і генерального. При чистому лізингу додаткові видатки з обслуговування орендованого майна бере на себе лізингоодержувач, а при повному лізингу лізингодавець може брати на себе технічне обслуговування, ремонт, страхування, підготовку персоналу та інші витрати, пов'язані з використанням об'єкта угоди. Основна перевага повного лізингу полягає в наданні широкого спектру послуг, що надаються лізингодавцем (можливо навіть із залученням виробника).
Комплексний лізинг передбачає, що крім оплати переданого майна лізингодавець здійснює додаткові інвестиції, пов'язані з об'єктом лізингу і необхідні для організації процесу виробництва (закупівля сировини, комплектуючих, витратних матеріалів). У зарубіжній практиці застосовується генеральний лізинг, в договорі якого передбачається право доповнювати заявку на майно для передачі в лізинг без укладення нових договорів.
За методом фінансування розрізняється терміновий лізинг, при якому здійснюється одноразова оренда, і поновлюваний (револьверний), при якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну контракту.
Інтереси сторін лізингової угоди
Лізинг є важливим джерелом середньо- і довгострокового фінансування підприємств у багатьох країнах, незалежно від їх розмірів чи рівня розвитку. У країнах з розвиненою економікою лізинг є вирішенням проблеми придбання основних засобів, що економічно ефективно для всіх учасників лізингової угоди. Це має особливе значення для забезпечення фінансування малих і середніх, а також відкриваються підприємств, яким належить ключова роль в забезпеченні впровадження нових технологій і конкуренції в економіці поряд зі створенням нових робочих місць.
Згідно з дослідженням Міжнародної фінансової корпорації, можна виділити кілька основних причин звернення до послуг лізингових компаній в Укаїни. До них відносяться:- велика гнучкість лізингу
- менш жорсткі вимоги щодо додаткового забезпечення та гарантій
- більш тривалі терміни фінансування
- меншу кількість бюрократичних бар'єрів
- податкові переваги
- велика підтримка з боку постачальників
Найбільш значущою причиною, однак, є недоступність банківських кредитів для багатьох лізингоотримувачів. На цьому наголошує одна важлива якість лізингу: у багатьох випадках лізинг є альтернативним джерелом фінансування, не конкуруючи безпосередньо з банківським кредитуванням.
Економічні вигоди лізингу як схеми здійснення реальних інвестицій
На певному етапі розвитку ринкових відносин взаємини кредитора і позичальника закономірно вступають в певне протиріччя, яке виражається в високий ризик довгострокового кредитування для кредитора і надмірної вартості позикового капіталу для позичальника, що фактично призводить до звуження ринку довгострокового кредитування. Виникнення лізингових схем, які представляють собою в багатьох випадках деякий варіант захисту кредитної угоди, є закономірним етапом розвитку форм запозичення довгострокових інвестиційних ресурсів виробничо-господарськими суб'єктами.
Доцільність лізингової угоди для її учасників можна розглядати в двох напрямках: з точки зору організаційно-правових інтересів або економічних інтересів. При цьому економічні інтереси учасників лізингу можуть розглядатися як поточні (статичні) (наприклад, в розрізі одного лізингового платежу), так і в динамічному аспекті, тобто протягом усього періоду використання майна з урахуванням фактора вартості грошей в часі.
З організаційної точки зору формування лізингових відносин означає виникнення проміжної ланки між кредитором і споживачем інвестицій. Тому переваги і недоліки включення лізингової угоди в ланцюжок "кредит - лізинг - придбання основних фондів" повинні і можуть розглядатися:
а) з точки зору інтересів кредитора;
б) з точки зору інтересів одержувача основних фондів - предмета лізингової угоди.
Умовно назвемо агентів економічних інтересів в разі організації інвестиційних вкладень за допомогою лізингової угоди в такий спосіб: "виробник", "лізингова компанія" та "лізингоодержувач".
Промислові підприємства не завжди можуть відразу оплачувати придбання дорогої техніки, а виробники не в змозі здійснювати поставки в кредит, оскільки самі потребують додаткових оборотних коштах для організації виробництва.
Постачальникам обладнання (як українським, так і зарубіжним) використання механізму лізингу допомагає в реалізації їх продукції українським підприємствам, які, як і раніше, працюють в умовах нестачі капіталу для покупки засобів виробництва. Постачальники обладнання в деяких випадках можуть брати на себе частину ризику, пов'язаного з лізинговою угодою, надаючи лізингової компанії, наприклад, гарантії зворотного викупу.
Для постачальників устаткування лізинг є засобом продажу обладнання. Оскільки багато підприємств відчувають нестачу грошових коштів і не мають доступу до банківських кредитів, лізинг залишається єдиним способом отримання обладнання кінцевим користувачем.
Економічний інтерес лізингової компанії складається в отриманні доходу, що перевищує середній рівень доходу від інвестиційної діяльності (за рахунок комісії, премії за ризик). При цьому ризик самої компанії знижується за рахунок:У західній практиці додатковим плюсом для лізингової компанії може бути можливість придбання продукції або цінних паперів лізингоодержувача. Крім цього, існують позитивні податкові наслідки лізингової форми фінансування інвестицій.
Фінансовими джерелами здійснення інвестиційних вкладень для виробничого підприємства є власні кошти (нерозподілений прибуток і акціонерний капітал) або позикові кошти (переважно у вигляді кредитних коштів). При обмежених фінансових можливостях лізингоодержувач може придбати обладнання для збільшення виробничих потужностей і підвищення здатності генерувати доходи.
Відповідно до західної практиці, для лізингоотримувачів лізинг може бути краще банківського кредиту, оскільки від них вимагається продемонструвати не тривалу кредитну історію, а здатність генерувати відповідні грошові кошти, достатні для покриття лізингових платежів.
Для лізингоодержувача фінансова оренда (лізинг) дозволяє оновлювати основні фонди, формувати технічну базу виробництва для нових видів продукції, розплачуючись за орендоване майно у міру отримання доходу від виробленої за допомогою цього майна продукції. У розвинених країнах лізинг в порівнянні з кредитом є більш доступною формою залучення інвестицій, оскільки не вимагає складного пакета гарантій по кредитній угоді, тому що підприємство отримує фонди в повну власність лише за умови повного викупу (тяжкість тягаря з гарантування кредитної угоди в цьому випадку може бути перекладена на лізингову компанію).
З точки зору лізингоодержувача поява в кредитній ланцюжку проміжного агента в особі лізингової компанії (яка є власником предмета лізингу), означає появу додаткового гаранта ефективного використання кредиту, а також ланки, контролюючого умови використання предмета лізингу протягом усього періоду повернення кредитних коштів. У тому числі однією з умов гарантування цільового використання кредиту є те, що підприємству надаються не грошові кошти, а безпосередньо засоби виробництва, які мають техніко-економічні характеристики, визначені цим підприємством.
Привабливість лізингу для лізингоодержувача грунтується також на можливості застосовувати прискорену амортизації майна. Для компанії прискорена амортизація майна не тільки дозволяє отримати економію на податок на прибуток в поточному плані, але і, активізуючи процес повернення власних інвестицій через механізм амортизації, наближає момент його реінвестування, що забезпечує додатковий прибуток, а, отже, підвищує рентабельність власного капіталу.
Значення лізингу для економічного розвитку
Фінансова оренда (лізинг) є важливим джерелом довгострокового і середньострокового фінансування для підприємств у багатьох країнах, незалежно від їх величини або рівня розвитку. Механізм лізингу забезпечує додатковий приплив фінансування у виробничий сектор, сприяючи збільшенню внутрішнього виробництва, зростання продажів необоротних активів та розвитку фінансових механізмів, доступних підприємствам.
Розвинена лізингова галузь розширить можливості фінансування реального сектора економіки, сприятиме зростанню внутрішнього виробництва, реалізації основних засобів, а також розширить вибір механізмів фінансування, доступних українським підприємствам.
Процес оновлення основних фондів фінансується в основному за рахунок нерозподіленого прибутку підприємств і стримується відсутністю доступного позикового капіталу. Хоча за останні півтора року відбулося збільшення обсягів банківського кредитування реального сектора, банки як і раніше не виконують своєї ролі фінансового посередника. Лізинг, як механізм альтернативного фінансування, може зіграти надзвичайно важливу роль у виконанні цього стратегічного завдання, що стоїть перед українською економікою, в переоснащенні основних фондів промислових підприємств.