Предмет трудового права
Трудове право - це галузь права, що регулює за активної участі її суб'єктів трудові відносини працівників з роботодавцями та інші безпосередньо з ними пов'язані, похідні від трудових відносин (з праці на виробництві) і встановлює права і обов'язки суб'єктів ТП і відповідальність за їх порушення.
Предмет ТП визначає склад (сферу) суспільних відносин, що регулюються трудовим правом.
У предмет ТП включаються тільки ті трудові відносини, які засновані на найманій праці (засновані не так на самостійній праці).
1) Трудові відносини (ст.15 ТК) - це відносини, засновані на угоді між працівником (ФО) і роботодавцем (ФО або ЮО) про особисте виконання працівником за плату трудової функції (роботи по певній спеціальності, кваліфікації або посади), підпорядкуванні працівника правилами внутрішнього трудового розпорядку при забезпеченні роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективними договорами та угодами, трудовим договором.
Особливості трудових відносин:
ü протікають в умовах ВТР з підпорядкуванням працівника правилам, який регламентує спільну діяльність;
ü виникають на основі особливого юридич. факту - ТД (простий юридич. склад) або на основі обрання на посаду, призначення на посаду, затвердження на посаді і укладення ТД (складний юридич. склад);
ü націлені на процес праці і вже потім на результат;
ü завжди оплатне - винагорода за працю визначається по заздалегідь встановленим тарифних ставок і посадових окладів окладів - зарплата.
2) безпосередньо пов'язані з трудовими відносини-які зазвичай поділяються за часом їх виникнення на:
§ попередні трудовим (підготовка учнів),
§ випливають з трудових (поновлення на роботі).
Цілями трудового законодавства є встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників і роботодавців.
Основними завданнями трудового законодавства є створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин, інтересів держави, а також правове регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин:
v організації праці та управління працею;
v працевлаштування у даного роботодавця;
v професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця;
v участі працівників і профспілок у встановленні умов праці та застосуванні трудового законодавства у передбачених законом випадках;
v матеріальної відповідальності роботодавців і працівників у сфері праці;
v нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;
v вирішення трудових спорів.
Метод трудового права
Метод ТП характеризує систему способів (прийомів), за допомогою яких здійснюється регулювання відносин, регульованих ТП.
Метод - це сукупність прийомів, способів впливу галузі права на її предмет.
В даний час існує 3 рівні регулювання трудових відносин:
2) локальний (колективним договором),
1) поєднання централізованого і договірного регулювання
(За допомогою ТК і ФЗ-ів, які встановлюють єдність у правовому регулюванні основних умов праці: мінімальна тривалість відпустки, МРОТ, максимальна тривалість робочого часу);
2) договірне регулювання (ст. 9 ТК) здійснюється на 3-х рівнях:
v на рівні угод: генеральні, галузеві, тарифні, територіальні;
v на рівні колективних договорів, які м.б. укладені в кожній організації;
v на рівні трудового договору, що укладається з кожним окремим працівником, що надходять на роботу.
При цьому законодавець визначає, які питання м.б. вирішені в угоді, ТД, колективних договорах. За допомогою такого регулювання враховується специфіка умов праці конкретного підприємства і здійснюється індивідуалізація трудових відносин з конкретним працівником;
3) у багатьох випадках умови праці працівника встановлюються з урахуванням думки виборного представницького органу (про оплату праці, графік відпусток, графіки змінності);
4) наявність загальних (ст.81) і спеціальних (специфіка умов праці, вікові особливості, стан здоров'я) норм;
5) метод характеризується застосуванням одночасно 2-х способів: імперативного (ст.81,83,84) і диспозитивного (ст.99,80);
6) поєднання юридичної рівності сторін ТД з їх рівною підпорядкованістю трудовому розпорядку. При укладанні ТД сторони рівні в визначень умов ТД (заборона примусової праці, свобода праці);
7) існування і постійний розвиток систем і засобів захисту трудових прав та інтересів працівників і роботодавців
(Ст.352 ТК до основних способів захисту трудових прав працівників відносить:
v держ. нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства;
v захист профспілками;
v самозахист. Цей спосіб є новим в ТП. Працівникові надається право
відмовитися від виконання роботи:
- не передбаченої ТД,
- відмова від роботи, яка безпосередньо загрожує його життю і здоров'ю (за винятком випадків, передбачених ФЗ).
Система трудового права
ТП - це галузь права, що регулює за активної участі її суб'єктів трудові відносини працівників з роботодавцями та інші безпосередньо з ними пов'язані, похідні від трудових відносин (з праці на виробництві) і встановлює права і обов'язки суб'єктів ТП і відповідальність за їх порушення.
Система ТП - це з'єднання правових норм, що регулюють трудові та безпосередньо пов'язані з ними відносини, в єдине ціле з їх одночасним внутрішнім поділом (угрупованням) на відносно самостійні підрозділи (інститути) і їх об'єднання (частини), які взаємодіють один з одним.
Зазвичай систему ТП поділяють на 2 частини: загальну і особливу, але доцільніше розділити її на три частини:
1) загальна - норми, що мають основоположний характер, дія яких поширюється, як правило, на всю сукупність відносин, що становлять предмет галузі.
До норм загального характеру відносяться: декларативні норми (які включають положення програмного характеру, що визначають завдання правового регулювання окремих видів суспільних відносин) і установчі норми (що встановлюють вихідні початку правового регулювання відповідного виду суспільних відносин, це норми-принципи).
Сюди відносяться: норми, складові
- основні засади законодавства про працю;
- інститут трудової правосуб'єктності (поняття і підстави виникнення трудових правовідносин, суб'єкти трудових відносин)
2) особлива - норми, що діють в межах конкретного правовідносини, правові інститути: ТД, робочий час, час відпочинку;
Це норми, що встановлюють:
- додаткові правила (норми про працю жінок і інших працівників із сімейними обов'язками, які встановлюють особливі правила щодо прийому на роботу, перекладів і припинення ТД, режиму робочого часу).
Тобто це норми-доповнення, норми-обмеження, норми-пільги, норми-заборони (наприклад: заборона особам до 18 років працювати в гральному бізнесі, нічних клубах, тому що це завдає шкоди їх моральному розвитку).
Принципи трудового права
ü визначають напрями розвитку трудового законодавства;
ü визначають правове становище суб'єктів ТП, їх права та обов'язки.
2. скасування всіх форм примусової чи обов'язкової праці;
3. реальне заборона дитячої праці;
4. недопущення дискримінації в галузі праці.
Система основних принципів ТП, встановлена ст.2 ТК РФ, включає в себе 19 принципів. Залежно від сфери дії і цільового призначення виділяються групи:
1) основні принципи, що забезпечують свободу праці, включаючи здійснення права на працю; рівність прав і можливостей працівників (в т.ч. без дискримінації на просування по роботі з урахуванням продуктивності праці, кваліфікації і стажу роботи за спеціальністю), право на професійну підготовку та перепідготовку.
2) заборона примусової праці та дискримінації у сфері праці
Примусовий (обов'язковий) праця - це примус до виконання роботи під загрозою застосування будь-якого покарання (насильницького впливу), в т.ч. як: засіб підтримання трудової дисципліни, засоби покарання за участь у страйку, методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного та іншого розвитку і ін.
3) основні принципи, що забезпечують права на справедливі умови праці:
ü право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни,
ü право на відпочинок (обмеження робочого часу, надання щоденного відпочинку,
вихідних і святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки);
ü право на справедливу зарплату, що забезпечує гідне існування самого
працівника і членів його сім'ї. Право на отримання зарплати вчасно і в повному розмірі.
4) принципи, що забезпечують демократичні засади в регулюванні трудових та інших, безпосередньо пов'язаних з ними, відносин:
ü право працівників на участь в управлінні організацією
їх об'єднань в договірному регулюванні трудових і безпосередньо пов'язаних з ними відносин).
5) принципи, що забезпечують захист прав та інтересів суб'єктів трудових та інших відносин:
ü право працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав і
інтересів (право створювати профспілки та об'єднання роботодавців, а також вступати в них)
ü право на встановлення держ. гарантій
ü право на дозвіл індивідуальних і колективних трудових спорів.
6) взаємопов'язані права сторін, спрямовані на забезпечення реального виконання трудових обов'язків обома сторонами (це обов'язок сторін дотримуватися умов ТД) - право роботодавця вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна, право працівників вимагати від роботодавця дотримання трудового законодавства і його обов'язків до працівників.
Понятійний апарат трудового права
Оскільки ТК регулює цілий комплекс відносин, поняття вводяться в відповідних розділах, по темам.
Поняття можна розділити:
ü загальправові (міжгалузеві) - вина, право, обов'язок;
ü галузеві - матеріальна відповідальність, заробітна плата, ТД, працівник;
ü поняття інших галузей -
по ст.81 з ДП (ліквідація організації, зміна власника майна організації, розголошення комерційної або службової таємниці), з УП (вчинення за місцем роботи розкрадання чужого майна), з податкового права (ринкова ціна, по якій обчислюються суми відшкодування шкоди раб-ком або раб-лем), а також медичні знання (здоров'я, непрацездатність), географічні знання (Крайню Північ і прирівняні до нього місцевості), філософські знання (сумлінно, дбайливо).
За точністю смислового значення:
1) абсолютно-визначені (неробочі святкові дні - конкретно вказані, нічний час - з 22 до 6 годин);
2) відносно визначені (перелік + та інші);
3) невизначені (поважна причина, втрата довіри, аморальний проступок).
6. Джерела трудового права: поняття, загальна характеристика
Джерела права в матеріальному сенсі - це сила, що створює права, тобто влада держави, в юридичному сенсі - це різні форми вираження (встановлення та закріплення) державної волі, спрямованої на регулювання суспільних відносин (закони, інші нормативні правові акти, нормативні договори та ін.).
Джерела трудового права - це нормативні акти, прийняті суб'єктами суспільних відносин, компетентними здійснювати владні функції по управлінню працею (держава, роботодавець, трудовий колектив).
1) зміна місця і ролі д-ви в регулюванні праці (гос-во перестало бути основним роботодавцем, втратило повноваження);
2) розподіл компетенції в регулюванні відносин у сфері праці як по горизонталі, так і вертикалі (ст.6 - між РФ і суб'єктами РФ).
3) федеративний устрій передбачає 2-орівневий регулювання трудових відносин;
4) наявність об'єктивної необхідності єдиного і диференційованого правового впливу на учасників п / о (єдність забезпечується участю РФ в конвенціях МОП та наявністю кодифікованого зак-ва; диференціація - гос-во допускає самостійність суб'єктів в управлінні працею та рішення великого кола питань за допомогою КД, угод);
5) наявність ринку праці.
Особливості джерел ТП:
ü участь профспілок / інших / в створенні джерел (їх думка враховується при розробці та прийнятті локальних актів);
ü специфічний спосіб розробки і прийняття деяких джерел - договірний, ст.9: КД, злагоди-я; динамізм джерел;
ü продовжують діяти нормативні акти колишнього СРСР;
ü наявність локальних актів;
ü наявність загальних і спеціальних норм.
Види джерел. (Проблема субординації джерел і дозволів колізій м / у ними дозволена в ст.5 ТК):
# 1513; Конституція РФ (право на вільний вибір праці, на захист від безробіття);
# 1513; міжнародні нормативні акти (акти міжнародних організацій та зберігати звичайні в 2х або багатосторонніх МД - загальновизнані норми і принципи права);
# 1513; закони (ФЗ (ТК РФ - кодифікований основний закон), ФКЗ, з-ни суб'єктів);
# 1513; укази Президента РФ (як правило, не створюють конкретних норм, а тільки дають поштовх для подальшого розвитку зак-ва, доп.мери захисту труд.прав);
# 1513; постанови і розпорядження Уряду РФ і нормативні акти ФОІВ (реш-е питань, віднесених до компетенції ісп.власті: Мінпраці, Мінохорони, Мінфін);
# 1513; акти ОМС (визначають режим роботи організацій, що знаходяться на тер-рії МО);
# 1513; локальні акти;
# 1513; угоди і КД (по ст.9 - договірної порядок:
# 1513; акти вищих судових органів.