Характеризуючи політику як мистецтво можливого, ми зовсім ?? е не відмовляємося від морального, ціннісного нача-ла в ній. Ми тільки стверджуємо, що політична етика повинна бути реалістичною, точно враховувати існуючі передумови і умови політичної діяльності, воз-можности здійснення наміченого політичного курей-са. Облік цих передумов означає не відмову політика від власних переконань, а розцінка ?? ення того, що в конкурують-ної ситуації є прийнятним для більшості. За політиком нд ?? егда залишається право, зберігаючи вірність соб-тиментом поглядам, спробувати залучити на свою сторону більшість. Моральна свідомість політика не має перетворюватися на абстрактне моралізування, він повинен чітко розрізняти вкрай важливо сть і неминучість, практичес-кую цілий ?? есообразность того чи іншого дії і його мо-ральную виправданість і обгрунтованість.
Звичайно, поганий натураліст, яка не усвідомлює, що успіхи його наукових пошуків здатні обернутися бе-дою для людей і суспільства, але дійсно небезпечний той вчених-ний, який, знаючи про можливі наслідки своїх розроб-боток, залишає суспільство в невіданні, замовчуючи про катастрофу, що насувається. Те ж саме і з політиком. З точки зору моралі ми повинні визнати, що політики мають право ставити перед собою тільки такі завдання, які вони можуть вирішувати, дотримуючись при цьому загальновизнані в суспільстві морально-етичні норми. Ідеальним можна визнати такого політика, який прагне до досяг-ня найбільшого блага для найбільшого числа людей. Але якщо встати на грунт реальності, то, напевно, слід з-глас з Ф. Ніцше, на думку якого будь-яка політи-ка зводиться до того, щоб зробити стерпним життя можливо більшому числу людей.
На практиці жоден політик не в змозі передбачити нд ?? е можливі наслідки своїх дій. Ніхто не мо-же бути абсолютно впевнений, а політик особливо, що перед-прийняті кроки не зачеплять інтереси тих чи інших верств і груп насел ?? ення. Політики часто виявляються перед дилемою: або приймати непопулярні і жорсткі заходи, які не витримують критики з гуманістичної і мо-ральної точок зору, або, відмовившись від їх прийняття, ще більше погіршити ситуацію. З одного боку, життєвий сприйняття політики як мистецтва можливого ставить определ ?? енние межі моралізації політики. З іншого боку, моральні установки, моральні цінності, су-суспільством в даний момент в суспільстві, визначають віз-можна межі, за які політик не може вийти без ризику скомпрометувати ідею і опинитися скомпрометує-ванним самому, а то і зовсім ?? е стати політичним ізгоєм.