отоварити, шабнуть, урити, навести шорох, обламати роги, поиметь, розправитися, провчити, оштрафувати, дати урок, скомандувати, взгреть, оштрафувати, впустити, покарати, оттрепать, всипати, умити, накостилять, навісити, натягнути, намити, стягнути, наказати , отшлепать, всипати по п'яте число, намочаліть лисину, наказати, шланги випустити, репресувати, повчити, вивчити, дати пити, стратити, ізмантуліть, зробити наганяй, промити мізки, вставити гніт, навісити фініків, намочаліть попу, обстругати, прищучити, розібратися, посадити на лисого, сквіта ться, намити потилицю, вклеїти, веліти, покарати, намочаліть шию, навісити ялинкових іграшок, намити хвіст, намочаліть, прочистити мізки, розпорядитися
Що таке покарати. покарати це, значення слова покарати. походження (етимологія) покарати. синоніми до покарати. парадигма (форми слова) покарати в інших словниках
► покарати - Т.Ф. Єфремова Новий словник української мови. Толково- словотвірний
що таке покарати
► покарати - С.І. Ожегов, Н.Ю. Шведова Тлумачний словник української мови
що таке покарати
ПОКАРАТИ, -ажу, -ажешь; -аза; сов. кого (що).
1. Покарати, суворому впливу за яку-н. провину, проступок. Н. дитини за пустощі. Н. підлітка за брехню, грубість, проступок. Строго н. за прогули. Покараний хто-н. за справу, по заслузі.
2. Ввести в збиток, в зайві витрати (прост.). Н. на цілу сотню.
• Бог наказалкого про те, кого спіткала біда, як ніби-то в покарання за колишню провину. Не будеш гнобити старого, Бог покарає.
Бий мене Бог (розм.) Запевнення у власній правоті. Бий мене Бог, якщо я брешу!
II. ПОКАРАТИ. -ажу, -ажешь; сов. кому і з невизначеним. (Устар. І простий.). Дати наказ (в 1 знач.), Повчання. Мати покарала наглядати за малюками.
► покарати - Д.Н. Ушаков Великий тлумачний словник сучасної української мови
що таке покарати
ПОКАРАТИ, покараю, накажеш.
1.кого-що. Покарати. Покарати винного. «У вашій волі мене погордою покарати.» Пушкін.
2.кому-чого. Дати доручення, зробити повчання (· устар. І · простий.). Бий синові, щоб працював добре.
► покарати - Малий академічний словник української мови
що таке покарати
-кажу, -кажешь, прич. жнив. бавовняні. покараний, -зан, -а, -о; сов. перех.
(Несов. Карати 1).
Покарати злочинців. Покарати по заслугах. Покарати за всією суворістю закону.
Фалалей був покараний; він стояв у кутку на колінах. Достоєвський, Село Степанчиково.
- А я все ж піду до директора, - грубіяна треба покарати. Ізюмський, Покликання.
Ввести в витрата, в збиток на якусь л. суму.
- Поїхав він від мене в деякому невдоволенні: я таки його знову рубликів на сотню покарав. Тургенєв, Собака.
-кажу, -кажешь; сов. кому
Дати наказ, веліти, доручити.
побачив там Варвару і наказав їй, щоб вона прийшла проводити Петрушу. Н. Успенський, Стара.
Йдучи, мати покарала від дому не відлучатися, - може бабуся через Волги прийде. В. Смирнов, Відкриття світу.
► синоніми до покарати - Словник українських синонімів 2
синоніми до покарати
гл сов 1. провчити (за проступок, провину) 2. покарати, покарати (за проступок, злочин) 3. розпорядитися, наказати, скомандувати, веліти, наказати, наказати, віддати наказ, дати розпорядження, віддати розпорядження, видати наказ, дати наказ, віддати пріказдать розпорядження що-небудь зробити
► парадигма, форми слова покарати - Повна акцентуйовані парадигма по А. А. Залізняку