Володарі прізвища Чуб, безумовно, можуть пишатися своїм прізвищем як пам'ятником української історії, культури та мови.
У слов'ян здавна існувала традиція давати людині прізвисько на додаток до імені, отриманому їм при хрещенні.
У козацтві при утворенні прізвиська першорядну роль грали індивідуальні ознаки людини: його зовнішність, манера поведінки, внутрішні якості. Такі ж ознаки, як походження з певної місцевості і певної сім'ї, були відтіснені на другий план.
Отже, досліджувана прізвище веде свій початок від прізвиська Чуб, яке, ймовірно, належало людині з довгим вихром на голові. Як відомо, довгий пучок волосся на маківці поголеною голови в старовину носили запорізькі козаки, які запозичили чуб у поляків.
Поява подібного роду зачісок пояснюється, перш за все, вимогами безпеки. Воїни, що стали на захист рідної землі, для більш зручного носіння шолома нерідко відрощували чуб на маківці, який загортали особливим чином і пом'якшував тертя шолома про голову. Пізніше гладко голена голова і довгий чуб-хохол (його ще називали оселедцем) стали характерною та оригінальною прикметою запорізького козака.
Саме слово «чуб», як вважають деякі дослідники, походить від перського «чоб» - «гроно, кисть, пучок». Цікаво, що у персів слово «козак» перекладається, як «хохол». У воїнів довгий чуб означав посвята богу Одіну (готське «хох оол» - син неба).
Вважається, що подібну зачіску козаки заводили головним чином для форсу, «на вихвалку». Чуб був для козака своєрідною візитною карткою, зовнішньою ознакою (часто єдиним), за яким січовики пізнавали один одного. Запорожець далеко від рідних місць (не кажучи вже про розвідників, які проникали в стан ворога) міг вирядитися в будь-який одяг. Однак чуб під головним убором, навіть якщо це була мусульманська чалма, завжди залишався на місці, був свого роду паролем при зустрічі з іншим козаком.
Як правило, чуб носили за лівим вухом. Шанували традиції «низового товариства» і в усьому дотримувалися етикет старики пояснювали, що «Чуприна, як знак удалого хороброго козака, повинна бути звернена до лівої сторони». В цьому випадку чуб був своєрідним знаком «достоїнств і відмінностей», на кшталт медалі, ордени або шпаги. Нерідко за формою чуба, його довжині і доглянутості судили про звання козака, його старшинській чині, бойовий вишкіл і досвідченості. Розвівається за вітром чуб часто страшив противника більше, ніж гостра шабля.
Говорити про точне місце і час виникнення прізвища Чуб в даний час не представляється можливим, оскільки процес формування прізвищ був досить тривалим. Проте, прізвище Чуб є дуже цікавий пам'ятник слов'янської писемності і культури.
Джерела: Словник сучасних російських прізвищ (Ганжіна І.М.), Російські прізвища (Унбегаун Б.О.), Російські прізвища: популярний етимологічний словник (Федосюк Ю.А.), Енциклопедія російських прізвищ (Хигир Б.Ю.), СУЧАСНI украiiнскі прiзвіща (Редько Ю.К.).
Аналіз походження прізвища Чуб підготовлений
фахівцями Центру досліджень «Аналіз Прізвища»